Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Вшанування пам’яті Кобзаря
Вшанування пам’яті Кобзаря
Сценарій свята Ведуча 1.Шановні пані та панове! Коли лунає Боже слово Радіє серце і душа Стихає біль , минають сльози І в серці правда єдина і свята. Ведуча 2.Ми пісню Божу з гордістю несемо З споконвіків нині й повсякчас. За мій народ! Мою державу! Молюся і співаю « Отче наш». Молитва: Отче наш. Ведуча 1. Березень. В Україні - це чудова весняна пора, якій радіють і природа , і люди. Саме у ту березневу пору послав Всевишній нашому народові Генія і національного Пророка Тараса Шевченка. Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать , котра була б його зорею , проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Т. Шевченко , якого величають Велетнем Духа , українським Мойсеєм , Пророком , Батьком , Кобзарем і багатьма іншими славетними іменами. Ведуча 2. Щовесни , коли тануть сніги І на рясті просяє веселка, Повні сил і живої снаги Ми вшановуєм пам´ять Шевченка. Провіснику волі , великий титане, Справдилися думи пророчі твої. Приймай же данину любові і шани Од вільних народів нової сім´ї. Пісня: Реве та стогне Дніпр широкий… Ведуча 1. Великою і святою була любов Шевченка до України. Його непохитна віра і надія в її духовне , національне й соціальне відродження , його візія про майбуття землі української були такі сильні і глибокі , що їх не зламали ані терор , ані заслання та поневіряння. Ведуча 2. Шевченко перший в історії нашого народу після трагічних часів великої руїни , збудив українську історичну думку , огорнувши її шляхетністю , палкою любов´ю до України. Пісня: Думи мої , думи мої… Ведуча 1.Він був як полум´я. Його рядки - Дзвінкі і небезпечні , наче криця, Переживуть і жито , і пшеницю, І хліб , і сіль , і війни , і віки. Ведуча 2.Він був як полум´я. Свої слова - Легкі , як небо , сині , наче квіти , Що ними тільки правду говорити ,- Він в наші душі прагнув перелити. Пісня: Садок вишневий коло хати… Ведуча 2.Тяжко - важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться, -Хоч з гори та в воду!.. В того доля ходить полем - Колоски збирає; А моя десь , ледащиця, За морем блукає. Ведуча 1.Єсть на світі доля… А хто її знає? Єсть на світі воля А хто її має? Єсть на світі люди - Сріблом - златом сяють. Здається , панують, А долі не знають,- Ні долі , ні волі! «Катерина» (Уривок та інсценіровка) Пісня: Така її доля… Ведуча 1.Отче наш , Тарасе всемогутній, Що створив нас генієм своїм, На моїй землі , як правда сущий Б´ющий у неправду , наче грім. Ведуча 2.Ти як небо став широкоплечо Над літами , що упали в грузь. Віку двадцять першого предтечо Я на тебе одного молюсь. Ведуча 1.Над широким Дніпром у промінні блакить. І висока , і тиха могила. В тій могилі співець незабутній лежить Що народу віддав свої сили. Ведуча 2.Що народу віддав своє серце й пісні. Свої мрії про зорі досвітні. А навколо лани вдалині , вдалині розлетілись , як птиці досвітні. Пісня: На високій дуже кручі. «Тополя» - уривок( сценка ). Пісня: По діброві вітер виє… Ведуча 1.Нема співця , о ні , він з нами його пісні , його любов! Його це місяць над садами у сяйві тихому зійшов. Ведуча 2.І все здається , я клянуся, крізь сяйво місяця бліде до мене рідний , довговусий, Тарас Григорович іде. Пісня: Тарасе. Сценка Діти. 1.Гей у нашім краї, Де степи і гори, Серце Кобзареве Із людьми говорить. 2.Пісня соколина Гордо лине в маси, В рідній Україні Славимо Тараса. 3.Ти кликав нас насильство вбити Ллючи ворожу злую кров, І навіть душу погубити За Україну був готов. 4.Давно стежки позаростали, Де ти малим ягнята пас, І бур´янів отих не стало, В яких сльозами обмивавсь. 5.Чуєш нас , Тарасе, Ми - твої онуки, За твоїм наказом Волю взяли в руки. 6.Ми під небом синім Всі поета славим. Працею вшануєм, Піснею прикрасим. 7.Ми чуємо тебе , Кобзарю, Крізь століття, І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі , забувши лихоліття, Твоя , Тарасе , звільнена земля. 8.Ти з нами скрізь , як ми з тобою. Тебе ми славим знов і знов Ти в боротьбі з насильства тьмою Безсмертям смерть переборов. 9.І доки сонце світить в небі, Земля вершить безкрайній путь, Шляхи й стежки людські до тебе, Тарасе наш , не заростуть. 10.У росяні вінки заплетені суцвіття До ніг тобі , титане , кладемо. Ми чуємо тебе , Кобзарю , крізь століття, Тебе своїм сучасником звемо. Ведуча 1. З домовини , довіку ранимої, І , нарешті ,ковтнувши свободи, Над владиками світу встаю. Не втішайтесь дарами в раю. І до вас промовляю , сини мої, Я прошу тебе , рідний народе, Не проспіть Україну мою! Не проспи Україну мою! Діти покладають квіти. Ведуча 1. Промовисті є слова Шевченка у «Заповіті», де він просить своїх земляків згадати його « В сім´ї вольній новій». Так уявляв собі націю Шевченко - як одну родину , згуртовану у своїй державі. Пісня: Заповіт. http://ped-inform.org.ua/ | |
| Переглядів: 2889 | Рейтинг: 1.3/3 |
| Всього коментарів: 0 | |