Каталог статей

Годинник того не підведе, хто час цінує

Виховна година

Мета: виховувати у школярів усвідом­лення бережливого ставлення до на­вчального часу;

навчати цінувати свій та чужий час, бути точним, дотриму­ватися режиму дня,

опановувати ме­тоди раціонального навчання.

Обладнання: малюнки, що зобража­ють окремі режимні моменти робочо­го дня школяра, та підбір карток з по­значенням часу відповідно до певного режимного моменту, ілюстрації із зо­браженням різних годинників, дитячі малюнки на тему «Мій ранок».

Хід виховної години

Учитель. Діти, відгадайте загадки.

·        Ніг не маю, а ходжу,

Рота не маю, а скажу:

Коли тобі спати,

А коли вставати. (Годинник)

·        Хто біжить без ніг? (Час)

·        Нас сім братів, літами всі рівні, а іменем різні. (Дні тижня)

·        Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять. (Місяці року)

Учитель  Сьогодні у нас розмова йтиме про час, якого нам постійно не вистачає, про те, як треба берегти власний та  чужий час.

1-й учень   

                        Мы знаєм, время растяжимо,

оно зависит от того,

какого рода содержимым

вы наполняете его.

Бывают у него застои,

а иногда оно течет

ненагруженное, пустое,

часов и дней напрасньїй счет.

Пусто равномерны

промежутки,

что разделяют наши сутки,

но, положив их на весы,

находим долгие минутки

и очень краткие часы.

2-й   учень 

Ведут часы секундам счет,

ведут минутам счет.

Часы того не подведут,

кто время бережет.

Кто жить умеет по часам

и ценит каждый час,

того не надо по утрам

будить по десять раз.

И он не станет говорить,

что лень ему вставать,

зарядку сделать, руки мыть

и застилать кровать.

Успеет он умиться в срок,

одеться и поесть,

и раньше, чем звенит звонок,

за парту в школе сесть.

С часами дружба хороша!

Работай, отдыхай,

уроки делай не спеша

и книг не забывай!

Чтоб вечером, ложась

в кровать,

когда наступит срок,

ты мог уверенно сказать:

«Хороший был денек!».

Учитель.    Ми звикли до годин­ника. Вже й не віриться, що в давни­ну люди не знали його. А такий час був. Наші далекі предки розпізнава­ли лише ніч, ранок, день і вечір. Піз­ніше час стали вимірювати довжи­ною тіні: подовжилася тінь людини на три ступні — незабаром вечір. Ти маєш прийти в гості «у 4 ступні» — не поспішай, бо ще рано.

Незабаром було виявлено незручнос­ті цього способу: взимку тінь стає дов­шою швидше, ніж улітку, та й ступні у людей не однакові, через що таке обчислення часу призводило до ба­гатьох непорозумінь.

Край цьому поклали винахідники. На рівному, відкритому для сонця май­данчику вони вкопали палицю, обве­ли її колом і стали уважно-спостерігати за рухом тіні від неї. Так почалася історія годинника.

Отже, першим був годинник соняч­ний.

У Стародавньому Вавилоні на вер­шині найбільшої піраміди постави­ли глиняний стовп. Рівний майдан­чик розкреслили лініями. Коли тінь від стовпа наближалася до однієї із ліній, жрець проголошував: «Знайте, вільні і раби, все населення царства, волею бога минула ще одна година, п'ята година від сходу сонця!».

Послухайте уважно і скажіть, про кого ця загадка?

·        Годинника не має, а час знає. (Півень)

3-й   учень     Ку-ку-рі-ку! Будить півник нашу ріку,

Сонечко, квітки і маму,

Що встає раненько-рано

І готує всім сніданок.

Півник наш злетів на тин,

Співає гордо сам-один.

Тут сусідський враз озвався.

Я так само постарався,

Бо обидва співуни

Дружать з перших днів весни.

ГОДИННИК-ПІВЕНЬ

Учитель. Дізнавалися люди час і по живому годиннику. Цей годинник ходить по подвір'ю, махає крилами і кричить: «Ку-ку-рі-ку!». Ще сонце не зійшло, а півень кричить, дере горло: «Скоро ранок! Досить спати!»

За співом півника важко визначити точний час. То півень зі сну з жердини впаде — раніше часу піднімає крик, то лисиці злякається і почне кричати, то лисиця півника понесе і з'їсть.

А якщо немає півня? Як дізнатися час вночі, коли немає сонця і зірки не світяться в похмуру погоду? І приду­мала людина годинник надійніший: він із жердини не валиться, і лисиця його не понесе.

ВОДЯНИЙ ГОДИННИК

4-й учень. У високий і вузький скляний посуд з дірочкою біля дна наливалася вода. Крапля за краплею вона текла із отвору. Води в посудині ставало все менше. На стінках посуди­ни були зроблені рисочки — відмітки, які показували, скільки часу минуло відтоді, коли в посуд налили воду. Во­дяний годинник був теж незручним, тому що треба було постійно долива­ти воду в порожній посуд.

ПІСОЧНИЙ ГОДИННИК

5-й учень. Стали люди голо­ву ламати, як придумати годинник, щоб він однаково точно показував час і вдень, і вночі, і взимку, і влітку, і в будь-яку погоду. І придумали. У цьому годиннику немає ні стрі­лок, ні кружка з цифрами, ні зубча­тих коліщат усередині. Зроблені вони із скла. Два скляних пузирчики з'єд­нані разом з тонесеньким отвором. Всередині — пісок. Коли годинник працює, пісок з верхнього пузирчика сиплеться в нижній. Висипався пі­сок — це означає, що минуло 3, 5,10  хвилин. Годинник перевертають, і рахунок часу продовжується. Пісочним годинником люди корис­туються і тепер. Наприклад, в полі­клініках. За цим годинником хворі одержують лікарняні процедури.

ГОДИННИК-КВІТИ

6-й учень. Давним-давно люди помітили, що одні квіти розкрива­ються вранці, а вдень закриваються, інші розкриваються під вечір, тре­ті — тільки вночі, а вдень завжди за­криті. Відкриваються квіти не тоді, коли вони захочуть, а у «свій влас­ний час». Так з'явився квітковий годинник. Але «ходить» він тільки в сонячну погоду.

Рано-вранці назустріч сонячному промінню піднімає свої голівки кульбаба, а за нею відкриває пелюстки шипши­на, гвоздика польова, льон та інші. Квіти, які рано розкривають пелюст­ки, вдень починають засинати. У по­хмуру погоду квітковий годинник «не працює» зовсім. Квіти залишаються закритими у багатьох рослин. Тому люди їх використовують лише для прикрашання клумб.

МЕХАНІЧНИЙ ГОДИННИК

7-й учень. За переказами, пер­ший механічний годинник з'явився у 996 році у німецькому місті Маг­дебурзі. Досі зберігся годинник на башті Вестмінстерського абатства в Лондоні. Ще в XIII ст. він показу­вав час мешканцям цього міста, по­казує й нині.

На початку XVI ст. нюрнберзький ви­нахідник Петер Генлейн змайстрував кишенькового годинника. Через пів­століття винайшли хвилинну стрілку, а ще через 200 років — секундну.

ГОДИННИК-КАЗКА

8-й учень. Не забули дорослі й про дітей. Вони придумали годинник-казку. Він висить на стіні цен­трального театру ляльок у Москві. Над усіма півень, а навколо нього розташовано 12 будиночків.

Кожну годину, що минула, півень су­проводжує голосним співом, повер­таючись і махаючи крилами. Водно­час один із будиночків відчиняється, з нього виходить ляльковий персонаж. Коли ж годинник відбиває північ чи полудень, відчиняються двері всіх бу­диночків, з них виходять ведмідь, ко­зел, сова, ворона, заєць, лисиця, мав­па, кіт, баран, порося, коза та вовк, і всі разом танцюють під музику.

Учитель. Антимагнітні, електрон­но-механічні та навіть атомні — яких тільки годинників не випускають те­пер наші заводи! Прикладіть-но до вуха свій. «Тік-так, тік-так»,— вицо­кує він. Скільки цікавого розповів би цей лічильник часу, якби міг!

9-й учень

Бьют часы... Кого? Зачем?

Бьют за что, скажите?

Бьют часи четыре, семь:

Всем, всем, всем — спешите!

Бьют меня, тебя, его:

Что ты спишь доселе?

Бьют за то, что ничего

Сделать не успели.

Бьют не в бубен, бьют в набат,

Бьют тревогу грозно...

«Торопитесь,— говорят,—

Завтра будет поздно!..»

Хочешь победить в бою,

В жизни сделать что-то?

Бьют часы... Всю жизнь свою

Я боюсь их счета...