Каталог статей

Ворон.       Кра-кра-кра! Чого шукаєш?

Герда.        Я шукаю брата Кая.

  Невисокий він на зріст,

  Сині очі, рівний ніс,

  Вміє добре рахувати,

  І читати, і писати.

  Дуже мудрий і красивий,

  І веселий, і кмітливий.

Ворон.        Ну, тоді ми брата Кая

                   У палаці пошукаєм.

                   В мене гарна наречена,

                   Дуже мудра, дуже вчена.

                   Ось моя любов та казка,

                   Познайомтеся, будь ласка.

Заходить Ворона Каркарона.

Ворона.      Незвичайна я ворона,

                   Я – Ворона Каркарона.      

Ворон. Герда шукає свого бр-р-рата, р-р-розкажи їй про нашого любого пр-р-ринца

Ворона. Спочатку р-р-розкажи про нашу любу пр-р-ринцесу. Вона така р-р-розумна, бо прочитала багато книжок! Надумала наша принцеса вийти заміж. Запросила на оглядини всіх юнаків королівства, щоб вибрати  самого р-р-розумного. Всі женихи при зустрічі втрачали мову, їх вражала краса моєї господині. Лише один бідний юнак не розгубився, довго і весело розмовляв із принцесою і вони одружилися.

Герда. Я впевнена, що це був Кай. Я хочу його побачити!

Ворон. Хоч ти гарна дівчинка, але бідно вдягнена. Слуги не пустять тебе до палацу. Каркароно, проведи її з чорного ходу. Ходімо.

Втрьох повільно обходять круг ялинки.

В цей час заносять трон, на який сідають принц з принцесою, заплющують очі, „сплять”, прихилившись одне до одного.

Ворона. Принц із принцесою дуже розумні, багато розмовляють і ніяк не можуть наговоритися. Іноді вони говорять цілу ніч і засинають на троні. Прокидаються і знову говорять, говорять щось розумне.

Герда. Можна, я підійду до принца?

Ворона. Обережно, не збуди!

Герда. Каю! Каю!

Принц. Що таке? Хто ти, дівчинко?

Принцеса. Хто насмілився нас розбудити?

Герда. Прошу пробачення, ваша світлосте. Я думала, що ваш принц – мій брат Кай. Його забрала Снігова Королева. А це не він. ( Плаче).

Принц. Бідолашна дівчинка.

Принцеса. Сьогодні в палаці буде великий бал, на який зберуться найкращі молоді люди королівства.

Принц. Може, серед них буде твій Кай.

Ворона. Так-так! Кай обов’язково прийде на бал.

Ворон. Бо таких веселих розваг немає в жодному сусідньому королівстві.

Принцеса. А от і гості.

Заходять парами дами з кавалерами. Всі вклоняються. Принц із принцесою стають першими, за ними Ворон із Вороною.

Принц. Бал починається!

Принцеса. Веселий танок!

Герда. Так танцюють у святкові дні хлопці і дівчата нашого містечка.

Принцеса. Я видам наказ, щоб із цього дня у палаці танцювали тільки веселі танці.

Герда. Люба принцесо, любий принц, я побачила всіх ваших придворних. Серед них немає Кая. Мушу з вами попрощатися, бо мені треба йти.

Принц. Ми не дозволимо, щоб така гарна дівчинка ішла пішки.

Принцеса. Подаруємо тобі золоту карету ( плескає тричі в долоні). Прошу подати мені золоту карету!

З’являється золота карета.

Принц. А щоб вона не замерзла, принесіть їй теплу шубку!

Дами у реверансі подають шубку. Герда одягається, сідає в карету.

Герда. Ви дуже добрі люди! Дякую за все! Прощавайте!

Прощаються. Карета заїжджає за ялинку. Виноситься трон.

Забігають розбійники.

1 розбійник. Що за гуркіт? Що за грім

                      Заважає спати всім?

2 розбійник. Гляньте! Он карета мчить,

                      Золотом уся блищить!

3 розбійник. В хащах ми її зустрінем,

                      Розберем на запчастини!

Виконується  „Танець розбійників”.

1 розбійник. Яка гарна дівчинка!

2 розбійник. А ну виходь!

Герда виходить з карети. З’являється маленька розбійниця, розштовхує всіх.

Розбійниця. Не руште її! Вона моя! В мене ще ніколи не було такої гарної іграшки.

3 розбійник. Добре! Грайся, дитинко! Забираймо карету!

Розбійники виходять із каретою. Заходить Олень, стає біля ялинки.

Розбійниця. Що це в тебе?

Герда. Муфта, руки гріти.

Розбійниця. Віддай! Вона мені подобається! Ти справжня принцеса?

Герда. Ні, я звичайна дівчинка. Шукаю свого брата Кая. Його забрала Снігова Королева.

Олень. Я знаю, де живе Снігова Королева.

Розбійниця. Ану, замовкни!

Герда. Люба дівчинко, дозволь йому говорити.                                                                                   

Розбійниця. До мене ще ніхто так ласкаво не звертався. Добре, говори.

Олень. Я народився в Лапландії, а королева живе ще далі, серед снігів Льодовитого океану.

Герда. А що це за країна Лапландія?

Лапландія – країна,

Де народився я.

До неї серцем лину,

Там жде мене сім’я.

Лапландія, мій краю!

Засніжені ліси.

У снах я прилітаю

До білої краси.

Маленькі оленята

Залишились самі.

Хто буде зігрівати

Їх у зимові дні?

Розбійниця. Оленю, ти так жалібно розповідав, що я вирішила тебе відпустити. Але ти повинен за це відвезти Герду до Снігової Королеви.

Олень. З великою радістю.

Розбійниця. Рушайте у дорогу, поки я не передумала.

Герда. Дякуємо тобі, люба дівчинко! Прощавай!

Прощаються. Олень з Гердою забігають за ялинку. Розбійниця виходить, помахуючи рукою, прощаючись. Заходить Кай з білими крижинками, присідає біля ялинки, грається. З’являється Герда з Оленем.

Герда. Каю, любий!

Кай. Не заважай мені, дівчинко!

Герда. Хіба ти мене не впізнаєш? Я Герда, твоя сестричка.

Кай. Я тебе не знаю. На заважай мені викладати слово „вічність”.

З’являється Снігова Королева.

Королева. Хто насмілився прийти без дозволу у мій палац?

Герда. Я прийшла забрати свого брата Кая.

Королева. Не заважай нам. Іди звідси по-доброму.

Герда. Оленю, що мені робити?

Олень. Я покличу Діда Мороза, він недалеко живе. Дід Мороз сильніший за Снігову Королеву.

Олень виходить.

Королева. Не хочеш іти по-доброму, то я тебе заморожу!

                  В танці-кружлянці з холоду й снігу

                  Знайдем насолоду, знайдемо утіху.

Кружляє з Гердою під музику „Танцю сніжинок”. Заходить Дід Мороз.

Дід Мороз. Що ти робиш, Снігова Королево? Відпусти дитину!

Королева. Вона без запрошення завітала до мого палацу і не хоче іти звідси.

Герда. Дідусю, королева зачарувала Кая і заставила його викладати слово „вічність”, щоб настала вічна зима.                                                                                                                                       

Дід Мороз. Які дурниці! Снігова Королево! Володарко всевладна! Сором тобі воювати з дітьми. А вічна зима навіщо тобі?

Королева. Бо нічого красивішого за білий у світі немає.

Дід Мороз. Так, дерева вкриті сріблястим інеєм, - це дуже красиво! Білі поля, що іскряться під сонцем, тішать серце. А закуті у лід річки й озера  приносять радість дітям. Хто ж тебе зустрічатиме, красуне, якщо все живе завмре на землі?

                Подивись на мене. Я не жадібний, і я поділяю свою владу над природою із квітучою весною, теплим літом і щедрою осінню. З’являюся до людей тільки взимку і всі мене зустрічають, як бажаного гостя. Настають зимові ка-

          нікули.

Королева. Добре.

Пісня „ Старий рік минає”.

Дід Мороз. Всі діти будуть весело кататися на лижах, санках, ковзанах і дякувати за те Дідові Морозу. За те, що мене так чекали, я пригощатиму вас солодкими подарунками.