ПЕРЕДМОВА
Україна… Рідний край… Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зеленом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди , щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкії, гаї зелені, про тихі ріки та озера.
Що таке Україна? За віконцем калина ,
Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.
Десь з часом, із заборонами, турботами про «хліб насущний», багато з нас розгубили пам’ять про скарби наших предків – звичаї, забули, що це саме ті прикмети, по яких розпізнається народ, його духовна культура. Звичаї – це ті написані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питає:
Чи ти рано до схід – сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаю – великий гріх.
В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.
У нашого українського народу існує повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками.Вовкулака – це завжди похмурий, завжди чимось незадоволений чоловік; в день святого Юрія він перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами по лісі і має лише опасок на своїй довгій кудлатій шиї; а в день зимового Миколи він знову перекидається чоловіком. Вовкулака, бувши в людській постаті, до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв людських не знає. Я сподіваюся, що серед учнів нашої школи таких немає. Бо одним з проектів виховної роботи педагогів нашого навчального закладу є плекання духовності шляхом збереження національних традицій. В рамках цього проекту ми провели «Різдвяну світлицю», Масляну, Покровські вечорниці, Великдень, «Зима прийшла, нам веселощі принесла!»
То світлий Великдень Господній дитячий звеличує спів
Сценарій театралізованого свята для початкової школи
Дійові особи : Ведуча, Вістунець, дівчинка, мати, Улянка, Лесик, Яйце, Хрін, Шинка. Ковбаса, Масло, Сир, Паска, Крейда, Свічка, Писанка, дівчатка, хлопчик
Фонограмма «Країно моя»
Ведуча.
Україна - країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі, це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за щастя.
Історію свого народу можна пізнати, вивчаючи його звичаї, ті прикмети, по яких розпізнається народ.
В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.
Отож давайте сьогодні разом і продовжимо вивчати народні традиції, пов'язані з найулюбленішим весняним святом усіх християн - Великоднем або Святом Пасхи, днем Воскресіння Ісуса Христа
Відео ряд про свято.
Вірші про свято читають діти 1 класу
Ведуча.
До Великодня готуються заздалегідь. Неділя за тиждень перед Великоднем називається Вербною. Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого. Дорогу йому встеляли пальмовими вітами (його вітали, як справжнього царя). В Україні пальми не ростуть, тому люди, щоб відзначити цей день, ставили у своїх оселях вербові гілочки
Фонограмма «Вербочка»
Вістунець.
Не я б'ю, верба б'є.
Через тиждень - Великдень.
Будь здорова, як вода,
Багата, як земля,А красива, як весна.
Дівчинка.
Хто ти?
Вістунець.
Я весняний Вістунець, прийшов звістити, щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята, до Великодня.
Дівчинка.
А чого мене б'єш?
Вістунець.
Хіба це я? Це свячена вербиця. Сьогодні її день - Вербна неділя. Навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою прокидається. Її пухнасті котики будять усіх до роботи. Тож і ти не зволікай, бо:
Жарт б'є, не я б'ю -
За тиждень - Великдень!
Легенько вдарити вербичкою
Ведуча.
Щоб Великодня діждати, потрібно всіх прощати, добро в хату пускати, а погане забувати. Давайте і ми з вами спробуємо посміхнутися один одному і залишити у себе в душі тільки добрі почуття.
У християн існував такий звичай: у Чистий четвер треба скупатися до заходу сонця і змити з себе все погане з тіла і з душі. От і ми із вами вмиємося.
Вмочується гілка верби у тарілку з водою і бризкається на дітей.
Водичка, водичка, вмий дитяче личко,
Щоб очі блищали, щоб щічки червоніли,
Щоб кусався зубок та сміявся роток!
У п'ятницю чи суботу пекли паску, - великий випечений хліб, який символізує вічність людського життя.
Фонограмма «Веснянка»
Мати.
Улянко, неси тазики, будемо паски виробляти, вже тісто підійшло. А ти, Лесику, не сиди на печі, бо паска вийде горбатою, а це вже ознака якоїсь біди. І швиденько віника подай.
Лесик зліз із печі, приніс віника, а Уляна поставила тазики
Мати обмахує віником всі кути хати.
Мати
Буду паски в піч саджати, а ви, таргани і блощиці, стоноги, геть з моєї хати. Виходьте з моєї світлиці в темницю.
Ходіть, діти, пасочки виробляти.
Виробляють, а мати садить їх у піч.
Господи, поможи!
Ведуча.
За паску господиня хвилюється особливо. Вважалося, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було.
Мати виймає паски з печі.
Улянка.
Моя рум'яніша!
Лесик.
Зате моя з сиром!
Мати.
Гріх напередодні такого великого свята сперечатися. А пасочки вам усім удалися на славу - і пухкі, і рум'яні.
Діти (разом).
Дай, мамо, покуштувати.
Мати.
Паску, поки не посвятить священик, не їдять.
Улянка.
Ох і гарна! Ох і гарна!
Пасочка рум'яна.
Ох, духмяна, ох духмяна
Пасочка рум'яна.
Лесик.
Тішиться маленька паска,
Тішусь і я,
Що утримаю в руках її я,
Що вона моя!
Ведуча.
Дуже загальний і улюблений у нашого народу звичай благословення на Великдень їжі й печива.
Сценка
Дія відбувається в кошику на столі перед святковим сніданком:
Яйце:
Хтось тисне щохвилини,
Не чую рук вже й ніг,
Затерпла всенька спинка
Й болить вже правий бік!
Гей, хто тут? Озовися!
Наліг, що все тріщить.
Ти чуєш? Піднімися,
Не можу більш терпіть!
Хрін:
Хто ниє біля мене
У цей святковий день?
Яйце:
Це я, яйце свячене...
Хтось душить, наче пень.
Хрін (придивившись):
То шинка, друже милий,
Обабіч розляглась...
Спить, бач, як знахабніла.
(Хрін відсуває шинку).
Шинка (прокинувшись):
А вам до того зась...
Яйце (радісно):
Тепер уже вільніше,
Та й біль вже не такий...
Хрін:
І вигляд веселіший.
Яйце:
Ти добрий... Хоч гіркий.
Хрін:
Що за такого мають -
Мені не дивина...
Проте, всі поважають,
Як прийде лиш весна.
Сьогодні свято - Пасха...
Я незамінний тут.
Який смачний я з м’ясом...
Ковбаса (ображено):
Хвалько ти, шалапут!
Смачніша всіх на світі
І найситніша - я,
Мене їдять і діти,
І вся людська сім’я.
Беруся радо в боки -
Гей, гоп, са-са, са-са,
Червоні в мене щоки -
Танцює ковбаса
Танцює.
Масло:
Я теж потрібне людям,
Їм ситності даю...
Мене і в страві люблять,
І хворі з медом п’ють.
Без мене свято Пасха
Не може обійтись.
Сир:
Скажи мені, будь ласка,
Чи гірший я, ніж ти?
До мене дай сметани -
Хоч пальці оближи.
Й вареники із мене
Чи ж не смачні, скажи?
Паска (гордо):
Та що там говорити!
Важливіша я тут!
Без мене вас святити
До церкви не підуть!
Я - голова над вами,
Мій рід йде з давнини,
Шанують нас віками
І славлять щовесни.
Та й Паскою Великдень
Звуть люди на землі...
Тоді і день великий,
Як паска на столі...
До того ж я багата
Родзинками, медком...
Їдять мене на свято
Із м’ясом, молоком...
Крейда:
Я теж, як ви свячена -
Лиш з церкви принесли -
На дверях, хоч не вчена,
Малюю я хрести.
Писанка:
Я писана красуня,
Вся в рисках і квітках.
Красу митців несу я,
Їх славлячи в віках.
Мене кладуть у свято
На пишному столі,
Щоби моїм убранством
Втішалися малі.
Шинка:
"Краса”, "любов” - всі трублять
Давно я знаю вас!
Однак мене всі люблять
Без всяких там прикрас.
Писанка:
Без мене наше свято
Не буде тим, чим є,
Бо писанка багата
Всім радості дає.
Хрін (додавши):
В цій писанці вкраїнська
Душевна глибина:
Жива блакить барвінка
Й хода весни красна.
Свічка (до всіх):
О, знати ми повинні
Ціну собі й другим,
Любов, як ту святиню,
Нести до серця всім.
Великдень - день єднання.
Це свято всіх родин!
І він - наш прапор спільний,
Бо ми - народ один.
Ми знаємо лиш чвари
І множимо роздор.
Українці, досить сварок!
Єднаймось під прапор!
Так нашому народу
Франко давно казав.
Будуймо ж дім із згоди,
Бо слушний час настав.
Розмову припинімо...
Вже йдуть господарі.
Христос Воскрес! -
Скажімо у мирі і добрі.
Фонограмма «Гаївки»
Ведуча.
Невід'ємною частиною Великоднього свята були і є крашанки і писанки.
Яйце - це символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду , символ Воскресіння Христа.
Фонограма «Намалюю писанку»
Вірші про писанки читають учні 1 класу
Ведуча підкликає до себе дівчаток 3 класу.
Дівчатка, а чи знаєте ви, який ціавий звичай був на Україні? Він трошки жартівливий і трошки чарівний: щоб хлопц; ходили на нашу вулицю гуляти та бавитися, треба було по секрету від них зварити э різних злаків горщик кащі та закопати його у потаємному місці. Давайте і ми зробимо так.
Говорить неголосно, наче по секрету від хлопчиків.
Ведуча з дівчатками беруть горщик каші і вдають, що закопують його біля тину. За ними стиха підглядає хлопчик.
Дівчатка
Закопали горщик каші, Наша каша солона,
Ще й кілком прибили, Щоб нам не було сорому.
Щоб на нашу вулицю Наша каша з проса,
Хлопчики ходили. Бо наша вулиця хороша!
Раптом дівчатка помічають хлопчика, витягають його э-за тину.
Дівчатка.
А чого це ти за нами підглядаєш? Зараз ми тебе вкинемо у воду!
Намагаються скупати хлопчика в невеличкому озерц).
Хлопчик.
Ой, не хочу! Вода холодна! Відпустіть!
Дівчатка.
Як відгадаеш наші загадки, то відпустимо. Слухай:
1.
Людей до церкви скликає,
А сам у ній не буває.
(Дзвін)
2.
Є деревенце — не полінце,
Багато дірочок має,
Весело співає.
(Сопілка)
3.
Кинути вгору — то біле,
Кинути на землю — то жовте.
(Яйце)
4.
Розколеш лід — візьмеш срібло,
Розколеш срібло — візьмеш золото.
(Яйце)
Хлопчик не може відгадати загадки.
Хлопчик.
Дівчатка, не купайте, відпустіть, а я на вашу вулицю хлопців покличу.
Дівчатка.
Покличеш?
Хлопчик.
Зараз же!
Дівчатка відпускають хлопчика, він іде до хлопчиків.
Дівчатка
Дівчатонька-гороб'ятонька,
Граймося, радьмося,
Та виходьмо на травицю,
Піснею стрічати
Великодні свята!
Виходять діти 4-х класів класу, співаючи пісню «Гаївка».
Ведуча.А в яку граються тільки на
Великдень?
Діти.
У "Жучка".
Проводиться хороводна гра «Жучок»
Ведуча.
А й справді. Де ж наша паска?
Підходить до паски,що стоїть на столику.
Яка велика, гарна паска!
Присідає, ховаючи голову за нею.
А чи бачите ви мене, діти?
Діти.
Ні, не бачимо!
Ведуча.
То нехай і наступного року у нас буде така велика паска, як і нині, щоб ви мене за нею не бачили.
Фонограмма «Сполох – веснянка»
Ведуча ріже паску і проводить рухливу гру під веселу музику «Д!стань паску». Кілька дівчаток беруть по невеличкому шматочку паски і піднімають його високо над головою. Стільки ж хлопчиків сідлають своїхх коней. Кожний скаче до своєї дівчинки і підстрибує, намагаючись дістати паску. Діставши, з’їдає. Після гри й дівчатка пригощаються паскою.
Ведуча.
На Великдень еще такий звичай: щоб ніколи не сваритися, треба всім нам замиритися. Є для цього й гарна мирилка:
Мир миром,
Пироги з сиром,
Ми дружечки красні,
Варенички в масл!—
Поцілуймося, помирімося!
Діти кілька разів співають цю мирилку и миряться, хто з ким захоче.
Ведуча. Великодні дитячі ігри не обходяться без писанок і крашанок.Зараз ми з вами пограємо в навбитки
Фонограмма«Сполох – веснянка»
Одна дитина тримає свою крашанку в руці "носком" догори, а друга цокає своїм яєчком, також "носком". У кого "носок" розбився, той повертає яєчко "пухою", а той, у кого крашанка залишилася цілою, продовжує цокати "носком". Побита крашанка зветься "битка", її одержує переможець (той, хто розбив). Буває, в кого трапиться міцна битка, той виграє в других цілу торбину яєчок.
Ведуча. А тепер, дівчатка, подаруйте свої писаночки хлопчикам. Вони будуть їх берегти довго-довго.
Дівчатка беруть із своїх кошиків писанки та дарують хлопчикам зі словами: «Христос воскрес!» Хлопчики відповідають: «Воістину воскрес!» і дарують дівчаткам весняні букетики верболозу.
Ведуча.
Закічуються Великодні свята, і наше свято скінчилося. Тож дай нам. Боже, у полі роду, а в хаті згоду!
Христос Воскрес!
Усе радіє,
Сміється сонечко з небес.
Прозора річечка леліє —
І пролісок тремтить увесь.
Пташки співають у полі, лісі,
І дзвонить дзвін аж до небес,
Де білі хмарки розпливалися —
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!
Лунає церковний дзвін.
Завертайло С. В., педагог-організатор, Дніпропетровського НВК № 33
http://osvita.ua/
| 