Каталог статей

Черкащино, моя ти вишиванко,

земля козацька вічна і свята

Мета. Формувати уявлення дітей про рідний край – Черкащину, про рідне місто – Черкаси. З’ясувати історико-етнографічну назву свого краю. Розвивати емоційно-чутливу сферу дитини, словотворення, поетичне сприймання і естетичний смак. Виховувати почуття любові та поваги до рідного краю, прищеплювати бережливе ставлення до природи, до памяток минулого.

Обладнання. Фотомонтаж «Рідний край – неначе рай» (малюнки, ілюстрації, фото пам’ятних місць Черкащини); карта, герб і прапор Черкаської області, вишиті рушники.

Хід уроку

І. Організація класу.

Допитливим, цікавим будь,

Та тільки не байдужим.

В Країну Знань велику путь

Долай уперто, друже.

         Урок – це Країна Знань, будьте ж допитливими, цікавими, але тільки не байдужими. Кожен з нас несе відповідальність за той світ, в якому він живе.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.     Інсценізація вірша П. Воронька «Журавель».

Виходить журавель:

Облітав журавель

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

- Де найкращая земля? – (всі діти промовляють разом.)

Журавель відповідає:

- Краще рідної немає.

2.     Гра «Мікрофон».

Вчитель: Діти, подумайте, чому так відповів журавель і продовжіть міркування:

«Батьківщина – це...»

-         Батьківщина походить від слова батько.

-         Батьківщина – це земля, на якій я народився, де народилися мої батьки, усі ми.

-         Батьківщина – це рідна мова, якої навчили мене тато і мама.

-         Батьківщина у нас єдина, як мати.

-         Батьківщина – це казки, які розповідала мені бабуся, це зелена травичка і блакитна річка Дніпро.

-         Батьківщина – це моє рідне місто, вулиця і будинок, в якому я живу.

Батьківщина – це труд і свято,

Батьківщина – це мама й тато,

Це твої найщиріші друзі,

Це бджола у веснянім лузі.

Батьківщина – це рідна мова,

Це дотримане чесне слово.

                           А. Костецький

ІІІ. Ознайомлення з темою і метою уроку.

Слово вчителя.

Буває часом сліпну від краси.

Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво,–

Оці степи, це небо, ці ліси –

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе, як є, - дорога, явори,

Усе моє – все, все що зветься Батьківщина.

У кожної людини є свій рідний куточок на землі – це край, де вона народилася, живе. І називається він Батьківщина.

Наша мала Батьківщина – це місто Черкаси. Наш рідний край  – Черкащина.

Кожна людина повинна знати минуле своєї країни. Дізнавшись про історичне минуле Черкас ви зрозумієте, що це місто не тільки стародавнє, а й прекрасне. І всі прекрасні пам’ятки, споруди створили українці – люди, які тут жили і проживають у наш час. Нам є чим пишатися, є що берегти, є де вчитися.

IV. Усвідомлення навчального матеріалу.

1. Слухання пісні «Лебеді материнства» на слова поета Василя Симоненка.

2.     Надання необхідної інформації. Рольова гра: «Назви міст – це не просто слова. Це історія краю жива».

Журавель:  - Звідки ви діти?

Хлопчик:     Ми із Шевченкового краю,

Учениця (в українському національному костюмі)

– Знаєш ти, що таке Батьківщина?

Батьківщина – це ліс осінній,

Це домівка твоя і школа,

Це гаряче сонячне коло.

Де лани широкополі,

Де шумлять стрункі тополі.

Дівчинка:    Де врожаї немалі.

Ми з Черкаської землі.

Журавель:   Не вгадаю я відразу

       Чому місто звуть Черкаси?

Хлопчик.     Спершу в ньому жили черкеси,

Вихідці із гір Кавказу.

Дівчинка  Над Дніпром широкополім, вільнім,

Де луги й степи цвіли,

Наші прадіди-поляни

Оселились і жили.

Хлібороб робив у полі,

Пас пастух корів, овець,

З луком, з стрілами

По лісах ходив ловець.

І віки нога ворожа

Не ступала на наш лан

Всі сусіди шанували

І боялися полян. (О. Олесь)

Хлопчик    Київські князі бувало,

З половцями воювали.

Військо половців не раз

Нападало на Кавказ.

Тож словяни і черкеси

Ворогів долали разом.

У походах, зрозуміло,

Дружба їх росла й міцніла.

Хлопчик    Розгромивши ворогів,

До дніпровських берегів

Наші предки повертали.

Разом з ними мандрували

І черкеси. Зупинились,

Біля річки оселились,

Стали жити.

З того часу місто звуть Черкаси. (О. А . Свашенко)

3.     Вчитель. Сім віків на березі Дніпра–Славути, наче могутнє дерево росло і міцніло наше місто.

А тепер заплющіть очі і уявіть наше місто Черкаси могутнім деревом. Вулиці-віти нашого стародавнього міста більше схожі на сади, ніжна крона – міські магістралі.

І в цьому чудо-саду живемо ми. Тож давайте наше місто-дерево прикрасимо яблуками, які ви зараз виготовите з паперу і прикріпите на ту вулицю, де ви проживаєте.

Робота над створенням композиції

Вчитель. Ми з вами по праву можемо пишатися нашою малою Батьківщиною.

Саме ви майбутнє нашого міста нашого краю. То ж ростіть, міцнішайте, примножуйте славу нашого рідного дому.

А для того, щоб жити в благоденстві і гармонії, необхідно створювати простір Любові. А хто ж його буде створювати, як не ми з вами? Тільки через любов до себе і світу, який ми створимо, можна змінити себе і оточуючий світ.

         4. Фізкультхвилинка «Козацька розминка».

Швидко стали по порядку,

Розпочнем мерщій зарядку.

Покрутим головою (руки до лоба)

Стали всі немов до бою,

Весла в боки розвели,

Мов на «Чайках», попливли.

Ліва, права, ліва, права,

Роблять руки наші вправи.

Ми веселі козачата,

Любим дружно танцювати,

Не лінуйтесь, присідайте

І здоров’ячко зміцняйте,

Руки всі вперед поклали,

Ковирячку станцювали,

Ніжками затупотіли,

На стільці тихенько сіли.