З якого віку допустити до комп'ютера
Не дивлячись на катастрофічне відставання рівня інформатизації нашої країни від рівня західних країн і навіть країн "третього світу" зараз керівники підприємств при прийомі на роботу нових співробітників віддають перевагу тим, хто має досвід роботи з комп'ютером. Природна тривога за майбутнє працевлаштування своїх дітей заставляє матерів і татусів знаходити будь-які можливості для навчання дитини азам інформатики. Чи так це необхідно, а якщо так, то з якого віку можна починати учити дитину користуванню обчислювальною технікою.
У наше стрімке століття без хорошого електронного помічника неможливо сприймати бурхливі інформаційні потоки, що буквально захльостують нас щодня. На цивілізованому світі уміння використовувати обчислювальну техніку в повсякденному житті і роботі майже так само природно, як уміння говорити, читати і писати. На відміну від перших років історії розвитку ЕОМ, коли кожна людина, що працює за комп'ютером, повинна була не лише знати, як називається будь-яка його деталь, але і обов'язково уміти програмувати сучасні моделі і особливе їх програмне забезпечення настільки "дружні" до користувача, що взаємодія з ними практично не вимагає спеціальних навиків. Перші досліди освоєння дітьми обчислювальної техніки ненабагато складніше за придбання навиків користування телефоном або аудіо системою. Дитина трьох років вчиться включати і вимикати комп'ютер, взнає розташування основних клавіш і починає працювати з простими програмами легко і природно. Важливо лише не відбити бажання у нього до цього заняття зайвими заборонами, а найголовніше - побудувати процес навчання так, щоб освоювані дітьми програми були не марною тратою часу і лише розвагою, а прищеплювали певні навики, розвивали уяву, давали корисну інформацію.
На Заході виробництвом програм для дітей дошкільного віку займається ціла індустрія, у якій задіяні кращі фахівці в області навчання, психології, дизайну, програмування і так далі. Дитячі аналоги "дорослого" програмного забезпечення виглядають значно простішими, але робота з їх створення, як правило, значно складніше.
Улюбленим проведенням часу стали для сучасних дітей комп'ютерні ігри, використовувані бібліотекарями як засіб залучення юних читачів, що допомагає в той же час освоїти обчислювальну техніку, наприклад, дитячі розвиваючі ігри (компанія "Нікіта"), огляди яких систематично публікує журнал "Няня" в рубриці "З комп'ютером на ти, або Майбутнє починається сьогодні". Щомісячно в Росії видається більше 50 комп'ютерних ігор. Тому перед дитячими бібліотеками постає завдання максимально пристосувати комп'ютер до роботи з дітьми. На цьому шляху їх підстерігають не лише неприємні несподіванки, але і нові корисні відкриття. Слід пам'ятати, що, на жаль, увага розробників комп'ютерних ігор, нерідко переслідуючих комерційні цілі, спрямована убік, далекий від гуманного змісту дитячої літератури і виховних завдань бібліотеки. З іншого боку, вивчення досвіду створення комп'ютерних ігор може не просто виявитися корисним, воно здатне дати творчий імпульс для розробки і проведення ігор в дитячій бібліотеці. Наприклад - методика комп'ютерних ігор за мотивами улюблених творів, де хлопці виступають в ролі Тома Сойєра, Робіна Гуда, мушкетерів і інших літературних персонажів і де допускається імпровізація. Бібліотекарям цікаві будуть міркування розробників про вибір ігрових сюжетів, їх побудову за принципами "романа дороги", нанизування епізодів, приростання (за зразком матрьошки), відтворення послідовності подій, "плетіння" сюжетів з окремих сюжетних ліній, введення у відомі сюжети непередбачених ситуацій, використання ідеї "літературного конструктора", закладеного в пам'ять комп'ютера.
Застосовуючи рекомендовані прийоми, можна значно збагатити традиційні літературні ігри в бібліотеці, навчитися самостійно створювати їх на допомогу формуванню інформаційної культури читачів. З захопленням сприймаються цікаві діалоги з читачами в процесі створення і використання електронних покажчиків, розкриття всіляких можливостей інформаційних баз даних, зібраних в бібліотеці.
Програмні продукти для дітей можна розділити на декілька груп.
Програми для школярів різного ступеня складності. Як правило, це - ігри або історії з картинками, які з'являються в тому порядку, який задає дитина, Наприклад: динозавр Дискавері, Кидс Тайм та ін.
Дитячі видавничі програми, що дозволяють дитині набирати і друкувати різні тексти, картинки та їх комбінації, тобто створювати свою першу видавничу продукцію. Приклади - Банер, Кид Піке та ін.
Математичні програми у веселій ігровій формі навчають дітей основним правилам арифметики. Це Кидс Маті, Маті Бластер Містері і ін.
Програми навчання мовам, що допомагають пізнавати мову, поповнювати словарний запас, вчитися правопису. Приклади - Міккейс кросворд пазл мейк, Спел іт плас.
Загальноосвітні програми, що дають дітям інформацію про навколишній світ, різні науки - біологію, географію, історію, фізику і види мистецтва. Приклади - Вікінг Шипе енд Додо Іге, Еко Саурус, Мігеле Ворд.
У нашій країні практично відсутнє промислове виробництво програм для дітей. Можна назвати дві найбільш відомі фірми по виробництву даного програмного забезпечення. Це "Кудіц" і "Нікіта". "Кудіц" - комп'ютерний навчально-демонстраційний і інформаційно-видавничий сервісний центр - одна з найбільш відомих організацій, що працюють в області інформатизації і освіти. Його співробітниками розробляються програмні засоби і програмно-методичні комплекси, до складу яких входять:
• навчальні програми разом з методикою викладання по різних предметах початкової і середньої школи;
• інструментальні засоби, що дозволяють методистам і педагогам створювати власні учбові курси і навчальні програми; ділові програми, що полегшують роботу адміністрації навчального закладу.
Треба відзначити, що цією фірмою створені ПМК "Работландія", що дає первинні навики практично з будь-якого питання у сфері комп'ютерних знань, і "Конструктор казок", до складу якого входять текстовий, графічний і музичний редактори, придатні до використання як самостійні програми так і для побудови історій, що гілкуються. Конструктор поставляється разом з ілюстрованим методичним посібником і набором готових казок.
Фірма "Нікіта" спеціалізується на виробництві ігрових програм для дітей від 4 до 7 років (як написано в їх рекламі). Більшість ігор – навчальні, легко здогадатися навіть по їх назвах: "Тренування пам'яті", "Вивчаємо годинник", "Будуємо будинок", "Азбука-розмальвка". Ігри відрізняються прекрасним графічним і музичним оформленням і дивною простотою. Дітям легко і цікаво грати в них, і вивчати при цьому азбуку та арифметику. Програми спрямовані і на розвиток просторово-логічного мислення дитини, його пам'яті і так далі.
На жаль, за відсутності належної кількості комп'ютерів питання використання всіх вищеперелічених програм в бібліотеках як би саме собою відпадає. Комп'ютери використовують насамперед для формування і підтримки електронного каталогу бібліотеки, різних картотек і спеціалізованих баз даних. Використання ж комп'ютерів в порядку черговості (коли робочу ПЕВМ "інколи" надають для дитячих ігор) дуже ризиковано, оскільки дитина може, сама того не знаючи, розладнати систему будь-якої програми, стерти важливу інформацію і так далі.
Літом 1997р. у нашій бібліотеці на час канікул був відкритий дитячий комп'ютерний клуб "Компьютер-ленд". Треба сказати, що цей клуб миттєво придбав широку популярність як серед дітей, так і серед їх батьків. У його роботі поряд з простими іграми типу "стрілялок" використовувалися програмні продукти фірм "Нікіта" і "Кудіц". Батьки висловили побажання про створення дитячого комп'ютерного гуртка. Вони згодні, щоб цей кружок функціонував на платній основі, але, на жаль, з початком навчального року і закінченням відпусток у співробітників бібліотеки всі комп'ютери почали працювати на підтримку автоматизованих технологій відділів бібліотеки і питання про створення такого клубу залишилося відкритим. Складності в роботі виникають саме через відсутність належної кількості комп'ютерів. У ВДБ є набір навчальних і розвиваючих програм, є плани використання техніки для потреб дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, але доки немає хорошої технічної бази, на якій все це можна було б реалізувати.
А.Манжелевський, завідувач відділом Обласної дитячої бібліотеки м. Перм
|
