|
Урок 9. Справжній друг.
Що означає бути справжнім другом? Взаємодопомога, допомога в біді. Чого ми повинні навчатися один в одного? Яким чином Бог учить нас примирення й прощення?
Урок 10. Серце, сповнене співчуття.
Милосердна людина не може пройти повз чужу біду. Співчуття лікує душу. Допомога іншим — співпраця людини з Богом.
Урок 11. Уроки турботливості.
Турботливість як уміння подолати свої лінощі, вчасно прийти на допомогу, виконати справу, яку покладено на нас.
Урок 12 . Милостиня заради Христа.
Іноді добрі справи потребують від нас сили волі, коли треба подолати внутрішню черствість і байдужість. У цьому допомагає нам віра в Бога, Який заповідав творити добрі справи. Милостиня, яку ми творимо заради Бога, зцілює наше серце.
Урок 13. Подарунок від душі.
Будь-який подарунок зігріває душу, якщо, даруючи, промовити щирі слова, лагідно усміхнутися з висловленням найкращих побажань. Справжня цінність подарунків полягає не стільки в їх коштовності, скільки у тому, з якими почуттями та побажаннями вони готуються і даруються.
Урок 14. Татове свято.
Справжні стосунки між близькими людьми ґрунтуються передусім не на матеріальних цінностях, а на духовних: любові, вдячності, щиросердності.
Урок 15. Молитва до Святого Миколая.
Шанобливе ставлення до Святителя Миколая та народних традицій, пов’язаних з його вшануванням, сприяє формуванню чуйності, милосердя, доброчинності та інших чеснот.
Урок 16. Боже милосердя до людей. Різдво Христове.
Головні події свята Різдва виражають любов Божу до всіх людей і людську вдячність за Божий дар спасіння від зла.
Урок 17. Безкорислива дружба.
Дружба – це прояв служіння ближньому, висоти людського духу, сумління у стосунках з іншими, душевної щедрості, розділення свого сердечного добра на всіх і кожного; безмежність почуттів і прояв людяності.
Урок 18. Чесне слово.
Дотримання чесного слова вимагає почуття гідності й правди, поваги до людини, сумлінного виконання своїх обов’язків. Недотримання слова, брехливість призводять до образ і навіть ворожнечі.
Урок 19 . Справжнє добро. Скромність.
Справжнє добро безкорисливе. Людина не повинна робити добрі справи лише заради похвали інших. Скромність – уміння не вихвалятися добрими справами.
Урок 20. За що цінується праця. Працелюбність.
Наполеглива праця, сповнена терпіння та радості ніколи не залишиться без винагороди. Людська праця завжди заслуговує на повагу. |
Учень отримує уявлення:
– про дружні стосунки, співчутливе ставлення та повагу до інших, подолання лінощів, необхідність наполегливої праці (навчання);
– про Божественний задум щодо спасіння людей від зла;
– євангельську подію Народження Христа;
орієнтується в поняттях:
– “добролюбство”, “гідність”, “честь”, “милостиня”, “безкорисливість”, “скромність”, “безтурботність”, “байдужість”, “душевна черствість”;
наводить приклади:
– примирення та прощення, співпраці людини з Богом, турботливості, милосердя, вдячності, дотримання слова, радості від добре виконаної роботи;
визначає:
– своє ставлення до проявів турботливості, милосердя, дотримання своїх слів,
– назву тих чи інших моральних вчинків;
порівнює:
– особисті вчинки з прикладами моральних вчинків з біблійних, історичних і життєвих оповідей;
розуміє:
– користь від творення добрих справ, пов’язаних зі служінням ближньому, та подолання своїх поганих звичок;
пояснює:
– певні ознаки доброго й поганого;
– яка поведінка є доброчесною у ставленні до Бога і ближнього;
використовує:
– знання про ті чи інші чесноти у повсякденних стосунках з людьми та у визначенні своїх вчинків;
висловлює:
– власні думки з приводу вчинків персонажів біблійних оповідей, героїв літературних творів, ставлення до особистих вчинків;
розрізняє:
– власні бажання за їх моральною чи аморальною спрямованістю;
– музичні настрої, значення кольорової гами для передачі різних душевних настроїв людини у творах мистецтва;
дотримується правил:
– духовної безпеки у виборі між світом добра і зла: ніколи не вдаватися до будь-яких магічних чи окультних дій для виконання своїх забаганок;
уміє:
– використовувати свої знання у спілкуванні з друзями, шкільними товаришами, батьками, вчителями та іншими людьми;
– відображати у малюнках і творчих роботах своє ставлення до світу добра й зла. |
