Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Християнська етика в українській культурі | [ Додати статтю ] |
Урок 22. Прощення і вибачення 1 клас Мета: вчити дітей: прощати від усього серця людину, яка завинила перед ними, і забувати про її провину; визнавати свою провину та намагатися виправити свої помилки; розвивати уміння розрізняти гарні та погані вчинки, їх мотиви і наслідки; ввести в активний словник учнів такі вирази: "вибач, будь-ласка", "я був неправий", "я більше так не буду", "я не хотів тебе образити", "мені дуже соромно"; виховувати дружні стосунки між однокласниками, повагу до батьків. Хід уроку І. Перевірка знань, отриманих на попередньому уроці. 1. Бесіда. – Що ми називаємо звичками? – Які бувають звички? – Чи легко набуваються добрі звички? Наведіть приклади, які добрі звички з’явилися у вашому житті після нашого останнього уроку? – З яким поганими звичками вам вдалося впоратись? Як ви їх подолали? 2. Розповідь учнями напам'ять вірша М. Сингаївського "Все із доброго чи злого...". ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Первинне сприймання та усвідомлення нового матеріалу. 1. Читання вчителем статті в підручнику (с. 58). – Знайомство з повчальною оповіддю про батька і двох синів (до слів „став син і пішов до батька свого...") Проблемне запитання: – Як ви гадаєте, батько дуже розсердився на сина? – Чи покарав він його? 2. Читання другої частини. – За що батько так пожалів свого сина і зовсім не сварив його? 3. Підвести учнів до висновку: Батько простив від усього серця свого сина, який дуже завинив перед ним, бо такою великою була його батьківська любов. Так і Отець Небесний прощає, приймає до себе грішну людину, яка кається, і радіє за неї. Що ж таке каяття? Коли ми провинилися перед кимось, потрібно не тільки попросити у цієї людини вибачення, але й у душі покаятися за цей недобрий вчинок. Якщо ми це зробимо, то нам стане легше і ми не будемо згадувати про цей випадок. Уявіть собі повітряну кулю, якщо в ній багато зайвого вантажу, вона ніколи не підніметься в небо. Так і людина. Коли ми каємось, Бог віднімає у нас гріхи і ми стаємо духовно вищі. 4. Робота з картиною Рембрандта "Повернення блудного сина". ІІІ. Закріплення та осмислення знань. 1. Наведіть приклади, коли треба прощати, а коли просити пробачення. 2. Які слова допоможуть попросити пробачення? Розіграти ситуації вибачення та прощення за те, що забув (див. мету уроку) вдома книжку, яку позичав "на день" у Семена, свого сусіда по парті. – Знову забув? – Ледве не плачучи запитав Семен. – Я слово дав у бібліотеці її не затримувати! – Завтра принесу. Пробач будь ласка... Василько завжди так ввічливо, так щиро просив вибачення, що довго на нього ніхто не гнівався. Штовхне дівчинку так, що вона у сльози. Враз руку до серця притисне: – Пробач, будь ласка! Я ненароком! Більше не буду! Дівчинка шморгне носом і побіжить далі. А потім весь день розповідає подругам: – Цей Василько такий ввічливий, такий ввічливий... А Василько за хвилину вже іншій дівчинці ніжку підставить. І враз своє улюблене: "Пробач, будь ласка!" Помітили хлоп'ята, що все частіше він промовляє: "Вибач, будь-ласка!" То уроки не зробив, то запізнився, то товариша підвів... І щоразу, мов приказка: – Пробач, будь-ласка, я більше не буду! Образились однокласники: Василько – ввічливий хуліган. Треба його провчити! Наступного дня на першій перерві Грицько, пробігаючи повз Василька, досить сильно штовхнув його. – Ти чого? – здивувався Василько. – Пробач, будь-ласка! – приклав до серця руку Грицько. – Я більше не буду. – Гм... – розгнівався Василько – Так, не будеш? – І враз ледве не впав від поштовху Сашка. – Я, здається, тебе зачепив? – запитав хлопець, – пробач, будь-ласка! Я більше не буду. Так почалися страждання Василька. Йому забули повернути зошит, хтось потягнув щоденник, переплутав куртки... І всі перед ним вибачалися, обіцяли, що більше не будуть, і на наступній перерві все починалося спочатку. Якось, виходячи зі школи, Василько зашпортався за чиюсь ногу і влетів у кучугури. Десь згори він почув ввічливе: "Пробач, будь ласка". А коли він виліз та обтрусився, то побачив, що його портфель висить на дереві, а на ньому крейдою написано: "Пробач, це випадково. Більше не будемо". (за Б. Приваловим) Майданник Т. В., вчитель спеціалізованої середньої школи № | |
| Переглядів: 4178 | Рейтинг: 3.0/3 |
| Всього коментарів: 0 | |