Продовження

Писар:                Вельмишановний, вчений муже!

(стурбовано        Панове гості, любі друзі. Тут у мене записано, що має бути ще

і загадково)         один гість. Зупиніть на мить годинники, забудьте про він, день, і опинімося усі в добрій, хорошій казці, з якої беруть відлік хвилини нашого життя, бо гість не забарився. От він!

(Під музику заходить Казкар)

Казкар:     Сніп-снап-снуп... (фонограма: звук годинника, зозулі, перевід часу)

Різні люди бувають на світі:

Ковалі, кухарі, лікарі, школярі,

Вчителі, вартові й постові...

А от я – казкар.

І всі ми – лікарі, вчителі, кухарі,

Казкарі – дуже необхідні.

От не було б мене, і не побачили ю ви сьогодні казки.

Сніп-снап-снуп...

(Під музику, з одного боку заходять зла Снігова Королева і два радники, а з другого-маленький чарівник і дві добрі феї (дівчатка в білих платтях з незабудками у волоссі – Незабудки...)

Сн. Королева:    Читайте, що у вас записано, раднику.

І радник:            О, тут багато всього є (потирає руки):

Дев’ять років працювали –

Контрольні й заліки складали.

Були нулі в них й одиниці,

Свербіли часто їм правиці,

Косило око через парту –

Кажу серйозно і без жарту.

ІІ радник:           Знаходив я старі шпаргалки.

Що начитався там – аж парко!

Уміли кажуть прибирати,

І не смітити, й не ламати.

А я підглядів у шпарини:

Не все прибрали їм почину.

І радник:            А я зайшов в бібліотеку –

Куди ходили й в холод, й в спеку.

Але і тут грішки надибав,

Коли давненько тим подибав.

Підручників – ой погубили,

Книжки невчасно приносили

Лукавили було й хитрили,

Запізнювались рук не мили...

Королева:                    Досить, досить....

Отроків цих, о виходять нині з цих білих стін,

Є за що потягнути у моє царство

Ха-ха-ха. Що ти придумав раднику?

І радник:            Спокусити.

Королева:                    Чим?

І радник:            Бачиш цей трояндовий кущ? (показує на присутніх)

У цьому букеті для них було все:

Дружба, вірність, хоробрість і перше кохання...

Цей кущ троян дорогий їм дуже-е-е.

Зітру з пам’яті, розітру на порох, заморожу

Ці маленькі бутони...

Королева:                    А якщо не вдається?

ІІ радник:           То підкупимо їх, Королево.

Королева:                    Чим?

ІІ радник:           Мармеладом, шоколадом, пряниками, талярами, долярами (дзвонить копійками). А якщо ні, то дамо їм приворотного зілля і зійдуть з прямої дороги, і забудуть про все добре і чисте...

(Лунає весела музика – входить до мікрофону маленький Чарівник...)

Привітання першокласників

Чарівник: Ні не забудуть.

Я ще зовсім маленький Чарівник і тільки вчуся.

Але я допоможу друзям – випускникам.

Гей, помічниці – Незабудки, наш сюрприз.

(Крок вперед ступають першокласники)

Незабудка 1:      Хоч ми з царства лісового,

З бору темного й густого

Нас не бійтесь, школярі.

Бо й для нас цей день врочистий.

Допомога вам прийшла.

Незабудка 2.      Нас послав, люд лісовий,

Щебетливий, гомінкий.

І казати хочем щиро:

В світ широкий ідіть з миром.

Ведмідь:             Я – ведмідь. Скоріш впізнайте

І пораду пам’ятайте:

Менше, друзі, спіть в бар лозі –

Все здолаєте в дорозі.

Кабан:                Дуб на жолуді багатий,

Люблю дуже під ним спати.

І міркую собі так:

Жолуді – то добрий знак.

З молодого пагінця.

Проросте нове життя.

Не лінуйтесь працювати –

Жолуді добра збирати.

Жабка:               Якщо стрінеться підлота –

Не лякайтеся болота.

В самі не потрапляйте –

Чисті руки й душі й майте.

Заєць:                 А зайчисько Опанас

Мовить просто, без прикрас:

Будьте сміливі і дужі,

Не страшні хай всякі стужі!

Лисиця:              Пам’ятайте, друзі, ви,

В дні удачі, в дні біди.

Про лукавство геть забудьте –

І щасливі завжди будьте.

Паляничка Одарка:   Будьте ввічливі і чемні,

І кмітливі, і веселі.

Як Одарка пшенична,

Гарна, мила паляничка.

Що й від діда утекла, і від вовка утекла,

І від всяких сил лихих також вміє утекти.

Уч.10:    У вересневий світлий день

Ви прийшли до школи.

Школа радо стріла вас,

Вам дала просторий клас.

Уч.11:        Уроки ви свої учили

Із мамою удома.

А в старших класах – на перервах,

Усім ця річ відома.

Уч.12.    Всіх дев’ятикласників вітаєм

З останнім дзвоником шкільним.

Щастя всім ми вам бажаєм –

Веселим, гарним, молодим.

Уч.13.        Хай не ваблять витребеньки,

Хай вас лінощі не точать,

Хай живеться вам легенько

І хай трудиться охоче.

Уч.14:        Щоб тата й маму

Завжди пам’ятати,

Із рідних доріг

Додому вертали.

Уч.15:        А хліб насущний у родині

Діліть ви порівну на всіх.

Хай вас гукають далі сині

Ще не перейдених доріг.

Уч. 16:.      Перший клас вам всім бажає

І здоров’я, і добра.

Щоб були ви всі щасливі

І не знали горя й зла.

Уч. 17:.      На останній вам урок

Продзвенить сумний дзвінок.

Вам бажає перший клас –

В добру путь і добрий час.

Уч. 18:       Непрохані роки ідуть та ідуть

Вже 8, 12, 15 минає.

Ще вчора був учень – тепер випускник,

І школі він рідній подяку складає.

Казкар:     Сумна і весела моя казка... Але кінця їй не знаю. Я просто переведу (перевіряє   стрілку годинника – і ми знову опинимось вдома, всі разом... І чим годинник)    закінчиться  моя  казка,   тепер   залежить   від   цих  юних,  гарячих

                    сердець. Слово нашим випускникам.

Слово випускників...

Казкар:  Моя казка була нині для цих рожевих і свіжих квітів з нашого великого трояндового куща. А щоб ви не забували мою казку, я дарую вам свою квітку – Незабудку. Хай повертає вона вас у казку дитинства завжди, коли буде важко. Бо казка дитинства завжди має щасливий кінець.

Першокласники вручають незабудки випускникам (під музику)

Першокласник 19:     Подарунок ми приймаєм, все найкраще в вас берем,

Й привселюдно обіцієм в школі вас не підведем.

Директор закриває лінійку...

Вед. 1:       Ну а зараз – хвилююча мить,

Бо останній дзвінок задзвенить.

Дзвіночок:         Щоденно кликав вас  я на уроки,

Збирав на збори, виряджав у путь.

Тут незабаром стихнуть ваші кроки,

А я, завжди, залишусь тут.

І сад лишається, і світлі класи,

Лишаються молодші школярі

Тут – вічна юність, непідвладна часу,

Дитинство вічне в нашому дворі.

                            А ви зросли, і ви вже не пташата,

Зміцніли крила – час ва вирушати.

Тому дзвоню востаннє на дорогу

У світ широкий з рідного порогу.

Вед. 2:       Першокласнице, бери дзвінок,

Веди 9-й на останній урок.

http://vlachentsy.at.ua/