Каталог статей

Прощальний вальс

Сценарій випускного вечора

Святково прибрана актова зала. Під тиху музику ведуча звертається до присутніх.

Ведуча: Доброго вам вечора, шановні батьки, вчителі, гості! Здається, що тільки вчора пролунав останній дзвоник, позаду - напружена пора іспитів, і ось - випускний бал, до якого одинадцять років, як по східцях, довелося підійматися нашим випускникам.

Ведучий: Одинадцять шкільних років... Як непомітно вони промайнули!.. І незабаром усім нашим колишнім школярам доведеться складати перший власний іспит на дорослість.

Ведуча:

Сьогодні музика лунає гучно в школі,

І тоне в квітах урочистий зал.

В очах у кожного - і радість, і надія,

В нас випускний - шкільний останній бал!

Ведучий:

Вітаємо всіх вас на нашім святі, -

Воно і смутком, й радістю дзвенить,-

Це свято зрілості і свято розставання,

Майбутнього прекрасна світла мить!

Ведуча:Шановні гості! Вчителі, батьки, друзі та рідні наших випускників! Всі ми із хвилюванням чекаємо на урочисту мить.

Ведучий: У ваших очах відбивається сотня відтінків людських почуттів. У них - турбота і радість, збентеження і хвилювання, сум і надія. І лише байдужості в них нема.

Ведуча: Адже кожен, хто сидить у цій залі, доклав зусиль для того, щоб наблизити це свято.

Ведучий:

Дорослими вже стали наші діти,

Їх повноліття і тріумфу час настав!

Запросимо випускників востаннє

Зайти у цей знайомий, рідний зал!

Ведуча:Вітаємо їх гучними оплесками та запрошуємо до святкової зали випускників ........ року!

Лунає музика, по черзі заходять випускники з класними керівниками. Ведучі оголошують клас і його керівника, потім говорять слова під час руху випускників.

Ведучий: Ідуть випускники. Поряд із ними - їх класний керівник. Погляньте на ці знайомі обличчя, які ніби подорослішали за один день, адже саме сьогодні вони переступають межу дитинства…

Ведуча:Зі святом вас, дорогі випускники, шановні батьки, вчителі, гості, всі присутні у цій залі! Такого свята немає в жодному календарі. Воно буває лише раз у житті кожної людини, кожного із нас. Надходить день, коли доводиться пережити водночас і світлий сум, і біль розлуки з людьми, без яких не уявляєш свого життя, і ще - від передчуття зустрічі з невідомим, поки що, майбутнім.

Ведучий:

Ви - молоді і повні сил,

Не вистачає, мабуть, крил,

Ви б рідну землю облетіли

І свої душі збагатили

Любов'ю, милосердям, теплотою,

Щоб жити в радості з метою

Красу творити і добро творити,

Де б не були ви, всюди пам'ятайте,

Що ви - ЛЮДИ...

Ведуча: Через усе життя ви пронесете пам'ять про рідну школу. У хвилини радості та смутку хай оживають у ваших душах ці слова.:

Подає в ранковій тиші школа

Дзвоника останні позивні...

І на серці терпко, як ніколи:

Ти ще учень й одночасно - ні.

Не було щасливішого в світі...

І старий учитель - стріхи брів -

В юнім колі, в білому зацвітті

Молодо і сам собі зацвів.

І ця Танька, Танечка, Тетяна,

В котру був закоханий весь клас,

Підійшла до тебе і неждано

Запросила на прощальний вальс.

Прощавай, шкільна скрипуча парто,-

Шхуна у країну добрих знань!

Шкодувати рано ще й не варто,

Бо у серці тисяча бажань.

Як не думав - не знайшлося слова.

Може, й ні до чого тут слова?

Рук торкалася коса шовкова -

І хмеліла в танці голова...

Ой, куди світанок дня покличе,

Поведе куди він завтра нас?

І щемить чекання на обличчі,

І звучить шкільний прощальний вальс..

Ведучий: Випускний вечір ........ року оголошується відкритим! (звучить гімн)

Ведуча: На нашому святі присутні такі гості: ............

Ведуча: Минає дитинство... І залишаються від нього тільки звуки, які наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум дощу, і аромат, аромат квітів учителям на прощання. Настане світанок, відкриються двері школи, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по домівках. Назавжди.

Ведучий: Але в якийсь момент всі зрозуміють, які прекрасні люди 11 років навчались поруч із вами, отримували оцінки, сиділи за однією партою, таких уже не зустрінеш...

Ведуча: Слово для привітання надається директорові школи.

Очікуванням кожне серце б'ється,

Надії вогник ще в очах не згас,

Директорові слово надається,

Він сьогодні з радістю вітає вас.

Ведуча: Закінчується прекрасна шкільна пора. Невпинно лине час, відраховуючи секунди, хвилини, години, тижні, місяці, роки...

Слово для зачитування наказу про видачу атестатів надається заступнику директора з навчально-виховної роботи.

Ведучий:

Школо... В районі ти - невеличка держава,

Пишаєшся не кількістю, а славою

Тих учнів, що навчались “на відмінно,”

Нагородити їх потрібно неодмінно.

(вручення атестатів медалістам)

Право першими отримати атестати та й ще медалі за особливі успіхи у навчанні надається кращим випускникам школи:...........

Слово мають випускники.

1-й випускник.

Шкільне дитинство дзвоником злетіло,

Доросле починається життя.

Нам щойно атестати вручили -

Путівку в невідоме майбуття.

2-й випускник.

Ще мить - і назавжди залишимо школу,

Підемо усі в самостійне життя,

Та рідний поріг не забудем ніколи,

До нього серця наші знов прилетять.

3-й випускник.

Тепер уже прийшла пора прощання,

і ми сьогодні трішечки сумні.

За наше виховання і навчання,

Спасибі, дорогі учителі!

4-й випускник.

Як швидко шкільні роки пролетіли,

Неначе вчора ми були такі малі.

За те, що нас любили й розуміли, -

Спасибі, дорогі учителі!

5-й випускник.

Бувало, біля дошки ми “німіли”,

Забувши теорему чи вірші,

Спасибі, що ви лагідно сварили,

Шановні, дорогі учителі!

6-й випускник.

Та кожним роком впевненішим кроком,

Ми переходили із вами з класу в клас,

За ваші ласку і за нас тривогу

Ми полюбили ніжно й щиро вас.

7-й випускник.

За те, що ви були за батька й матір,

Учили чесно жити на цій землі,

Що нам не поспішали двійки ставить,

Спасибі, дорогі учителі!

8-й випускник.

Вже позаду залишились уроки,

Екзамени нам більше не здавати,

Минуло одинадцять років,

І нам сьогодні хочеться сказати...

9-й випускник.

Що будемо ми чесно в світі жити,

Творити, мислити, як ви учили нас,

Свій край безмежно й віддано любити,

Як це робив славетний наш Тарас!

10-й випускник.

І в день такий, - урочистий, святковий,

Дозвольте вашу працю вшанувати,

І квіти ці, принесені сьогодні,

Від всього серця вам подарувати.

Ведуча:

Настає врочиста мить!

Має бути тихо, як ніколи.

Щоб атестати вам вручить,

Слово має директор школи.

(вручення атестатів)

Ведучий:

О мить прекрасна, зупинись,

Годиннику, не йди так швидко,

Бо зараз вручать атестат, -

І що ж тоді? Прощай, дитинство!

(атестати отримують учні ............. класів)

Ведуча: Ну ось, здається, і все. Школу закінчено. Уроків більше ніколи не буде...

Ведучий: Дивне все-таки слово “ніколи”. Все буде: інститут, сім'я, діти, робота, а ось школи... вже не буде - і дитинства також не буде.

Ведуча: Дитинство минуло. Воно відходило по краплині, тихо й непомітно, з першими літерами на дошці, з коротеньким платтячком, з пронизуючими дзвінками, які дорожчі за всі теореми на світі, зі знайомим, звичним голосом першої вчительки.

Ведучий: Пам'ятайте її завжди. Вона, як мама і тато, - єдина і неповторна, тому що - перша. Це до вас, шановні ...... звернено зараз вдячні погляди ваших дітей. Подивіться, які вони красиві і зовсім дорослі. (Слово надається першій вчительці ......

Ведуча: (перша вчителька піднімається на сцену, ведуча говорить слова, тихо звучить “Пісня про вчительку”)

Це сталося раптово:

В морі квітів і звуків

З теплих матусиних рук

Вчитель узяв ваші руки,

Він увів вас у перший клас,

Але найдивовижніше те,

Що ваші руки і зараз у руках вашого вчителя.

Жовкнуть сторінки книжок,

Але ви - його учні тоді, зараз і навіки.

(виступ першої вчительки)

Ведучий: У минулому залишилися звуки останнього дзвоника. Нелегкий шлях довжиною в дитинство ви пройшли з того дня, коли вперше впевнено і сміливо взяла вас за руку ваша “класна мама”.

Ведуча: Ви пам'ятаєте ту мить? Були ви тоді смішними п'ятикласниками, які міцно трималися за руки мам. І ось промайнуло сім років...

Ведучий: “Учитель - сіяч, що засіває добром ниву”, - так сказав про невтомного сіяча доброго, розумного й вічного видатний педагог Олекса Духнович. Сказав багато років тому, але плин часу невладний над мудрістю та життєвістю думки, бо невтомно і щедро засівають освітянську ниву педагоги нашої школи. Вони розуміють, що все, до чого пригорнулося дитяче серце на зорі життя ,- добро, справедливість, совість, честь, - залишиться у ньому назавжди.

Ведуча:

Завжди поруч бути звик

Строгий класний керівник...

В теплих долонях плекав пташенят,

Не сподіваючись щирих подяк,

Виросли діти на радість батькам,

Щиро сьогодні дякують вам!

(виступ класних керівників)

1-й класний керівник:

Як же час пролітає швидко...

Наші діти так скоро ростуть...

Білі плаття, як крила лебідки,

Вас у вальсі легкому несуть.

2-й класний керівник:

У вальсі юність кружляє чудова,

І наповнився щастям зал.

Перший раз, як Наташа Ростова,

Ви сьогодні прийшли на бал.

3-й класний керівник:

Перший бал! Зашарілі й ніжні!

Як збентеження подолати?

Мов лебідоньки білосніжні,

Ви збираєтесь відлітати...

4-й класний керівник:

І на досвітку, як проміння

Сонце ясного забринить,

Ви гніздо своє неодмінно

Вже покинете, щоб летіть...

Ведуча: 17, 18 чи 20 років тому зустрілися Він і Вона, поєднали свої долі, а сьогодні їх діти стали випускниками... Кожен ваш день починався з маминого ніжного поцілунку і батькового теплого погляду.

Ведучий: Як добре, що вони так зустрілись у житейському морі, знайшовши за темними туманами берег своєї любові із хвилями тривог...

Де б не був, вертаюся думками

До рідні, до батька і до мами.

Як вони о цій лихій годині,

Коли так нелегко Україні?

Звідки носять воду у господу,

Що збирають з поля і городу?

І які їм сняться сни ночами

У милому домі між садами?..

Ведуча: За мудре виховання дітей подяки батькам вручає директор школи.

Слово батькам!

Ведучий: (коли батьки піднімаються на сцену)

Мати йде...

Тихо йде...

У болючій своїй сивині.

Сонцем палить

Слово ніжності та доброти - “Мати”.

Світлом її усміхається поле весні.

Руки її - щоб добро голубіло в зеніті,

Губи її - щоб не згасли розрада і сміх...

Всі ми, усі материнським теплом обігріті.

Тож шануймо й возвеличуймо її.

Ведуча:

Усі мовчіть - щось мати скаже,

Цвітуть притишено слова.

Вони із веселкових вражень,

З любові, що в душі жива.

Зійшлися діти всі до школи,

Де хліб, як доля, на столі...

Усі мовчіть: говорить Мати

Вустами неба і землі!

(виступ батьків)

Ведуча: Знову просимо тиші довкола. Знову слово директору школи.

(директор школи вручає подяки батькам за зразкове виховання дітей)

Ведуча: Настав хвилюючий момент, час прощання винуватців сьогоднішнього вечора з учителями, школою...

Ну от і всі, що виступить хотіли,

Напутнє слово промовляли...

Випускники, тепер ви вже дорослі стали,

Тож гідну відповідь умійте дати...

(концерт випускників)

Ведуча: Прощальний вечір... Скільки в ньому спогадів, мрій і сподівань, радості та смутку, світлої печалі... Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Сьогодні школа в сяйві квітів і святкового вбрання випускників ніби притихла, щоб попрощатися з вами, провести вас у далеку дорогу, яка називається “дорослим життям”.

Класні керівники:

Сьогодні ви зі світлою печаллю

Ступили всі через шкільний поріг...

Хай буде вам безмежний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг.

Якщо сили в дорозі покинуть,

Рідний дім, рідну школу згадайте...

Хай сюди всі думки ваші линуть -

І до нас ви частіш завітайте!

Нехай у домі вашім завжди буде світло,

Хай люди усміхаються привітно,

Нехай земля квітчає шлях до школи!

Здоров'я вам, надії та любові!

А ще вам - довгих літ і море квітів,

Хай кличуть вас осяяні дороги.

Сміливо йдіть, наші дорослі діти,

В шляхи життєві від шкільних порогів!

Як свято дитинства, кінчається казка,

Як стрічка кіно, обриваються сни,

І, не сподіваючись вже на підказку,

Проблеми вирішувать сам мусиш ти.

В.1: Буде важко - кріпись!

В.2: Буде гірко - не плач!

В.1: Буде вітер - не гнись!

В.2: Не уникнуть невдач...

В.1: Якщо горе - дивись!

В.2: Якщо сльози - утрись!

В.1: Якщо страшно - держись!

Разом: Знай: життя треба” жить”!

Ведуча: Покидаючи шкільний “ острів скарбів”, пам'ятайте: справжні скарби - це скарби вашої душі: доброта, щирість, совість.

Кожен із вас має свою найзаповітнішу мрію. Цінуйте її, любіть, боріться за неї - і тоді в життя кожного увійде червоний вітрильник надії. А ці вітання, дорогі випускники, прийміть як талісман удачі.

Стільки літ промайнуло відтоді,

Як косички злилися в косу...

Ви побачили вперше сьогодні

В чистім погляді чисту сльозу.

Світ багатий на добрих людей,

Та вдивляйтесь ровесникам в лиця.

Може, більше ніколи й ніде

Вам не випаде з ними зустріться.

Все, що здійснилось,Все, що наснилось,

Вічно вам буде зоріть,

Те, що зоріло, Вам серце зігріло,

Не розгубіть, не розгубіть...

Ведучий: Дякуємо всім, хто цінує, поважає колектив середньої ......... школи, і всім тим, хто прийшов до нас на свято! До нових зустрічей!