День української мови та писемності - Загальношкільні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи [ Додати статтю ]

День української мови та писемності

Позакласний захід, присвячений Дню української мови і писемності та Дню вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця Печерського
 

Откуда мы знаем историю Древней Руси? Ни результаты археологических раскопок, ни актовый материал (грамоты, дипломатическая переписка, материалы княжеских или монастырских
архивов), ни эпизодические сведения о Руси, извлекаемые из сочинений западноевропейск¬их историков и путешественников, не смогут дать нам цельной картины нашего прошлого. Детальное знание своей истории мы получаем в основном благодаря бесценному материалу¬, содержащемуся в летописях.

Цели:
Образовательная: познакомить учащихся с истоками возникновения славянской письменности;
Развивательная: развить речь учащихся, мышление, творческие способности, активизировать их познавательную активность;
Воспитательная: воспитать интерес и любовь к родному языку, бережное отношение к его истории, к славянской культуре и традициям.
Задачи:
• Познакомить учащихся с деятельностью Нестора Летописца;
• Расширять кругозор учащихся.
Оборудование:
• Красочное оформление доски (тема, словарные слова);
• Галерея творческих рисунков;
• Иллюстрации с изображением Нестора Летописца;
• Старославянский алфавит;
• Слайды;
• Выставка книг.
Форма проведения:
Внеурочное воспитательное мероприятие.

Вже вітром напинаються вітрила,
Вітрила ваших кораблів,
І понесуть вони, неначе крила,
Нас до нових незвіданих країв
Своєї долі. Юні капітани,
Сміливо йдіть до відкриттів нових
І на просторах у життєвім океані, ТАНЕЦ
Ви не лякайтесь шквалів штормових.
В які б життя нас не занесло далі,
В які б ми не заходили порти,
Не забувайте рідного причалу
І не втрачайте золото душі
• История вечна, как сам мир… Она есть, она всегда с нами, даже если мы ее не замечаем. Мы направляющие огромной реки, которая зовется историей…
• Что такое наш мир?.. Это берега огромной реки времени. Река бежит, река струится, прокладывая себе дорогу сквозь твердый гранит, пески и камни, забирая с собою всё. Только кто сейчас вспомнит, что на месте прекрасного несущегося потока были когда то огромные валуны?
• Но чего стоит та река, у берега которой нельзя посидеть, посмотреть в водное зеркало?..
• Да, берега её отвесны, не всегда радующие взгляд путников, волны её не дают увидеть то, что сокрыто в глубинах вод.
• История… как много в этом слове смысла… А вы когда-нибудь задумывались об этом?
С чем можно сравнить её?
• С тропинкой в прошлое
• Со ступенями жизненного опыта
• С замком или храмом
• Лабиринтом знаний
• Потаённым уголком нашей памяти
Всё это она – история…


1. 6 ноября 1997 г. был подписан Указ президента Украины, в котором говорилось: «На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства, постановляю: установити в Україні день української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця»
2. Традиционно, каждый год, 9 ноября, мы отмечаем день памяти великого человека, который дал нам неоценимые факты истории о периоде Киевской Руси, правлении первых князей, фактическом зарождении нашей государственности.
1. Взмах за взмахом, всё ближе заветная цель,всё яснее очерчиваются её контуры… Но силы часто покидают раньше, чем успеваешь её достичь. Так хочется успеть, рассказать, передать потомкам...
2. Он берёт перо, чернильницу и начинает писать, и, подобно тому, как путешественник создаёт роман, картограф — атлас, он создаёт летопись.
1. Но что если, увлёкшись письмом, он не станет смотреть по сторонам?
2. Тогда он запишет , что помнит, а другие поправят?
1. Путь вверх по реке опасен и неблизок и занимает, порою, целую жизнь, но, вопреки всему, есть те, кто его преодолевают.
2. Вот он – Нестор Летописец. ПРЕЗЕНТАЦИЯ

Стихотворение
В Ближних пещерах Киево-Печерской Лавры среди святых останков преподобных отцов хранятся святые и нетленные мощи Нестора Летописца. Здесь, в тишине древних монастырских пещер, неразлучно соединились святость и родная история.
Если прилежно поищешь в книгах мудрости, то найдешь великую пользу душе своей. Ибо кто часто читает книги, тот беседует с Богом или со святыми мужами. Тот, кто читает пророческие беседы, и евангельские и апостольские поучения, и жития святых отцов, получает душе великую пользу.
С первых упоминаний о Киевской Руси прошло уже много-много лет. Откуда же до нас дошли такие старинные знания? Историю возникновения государства мы знаем благодаря летописи «Повесть временных лет», автором которой был Нестор. По сути, летописец Нестор является первым историком, попытавшимся поведать современникам и потомкам историю Киевской Руси.


"Се повести временных лет, откуда есть пошла Русская земля, кто в Киеве нача первее княжити и откуда Русская земля стала есть" - так с первых строк определил цель своего труда преподобный Нестор.
Обращаясь всё к той же летописи, можно говорить, что Нестор родился в 1064 году. Умер же летописец в 1114 году. Достигнув 17-ти летнего возраста, он отправился в Печерскую обитель, где принял монашеский постриг. В Печерской лавре проживало большое количество достойных братьев. Будущему летописцу было с кого брать пример. Нестор постоянно самосовершенствовался: духовно и умственно. Летопись преподобного Нестора сохранила нам рассказ о первом православном храме в Киеве (945 год), об исповедническом подвиге святых варягов-мучеников (983 год), об "испытании вер" святым равноапостольным Владимиром (986 год) и о Крещении Руси (988 год). Первому русскому церковному историку обязаны мы сведениями о первых митрополитах Церкви, о возникновении Печерской обители, о ее основателях и подвижниках. Время преподобного Нестора было нелегким для Киевской Руси. Русь терзали княжеские междоусобицы, степные кочевники половцы хищными набегами разоряли города и села, угоняли в рабство людей, сжигали храмы и обители. Преподобный Нестор был очевидцем разгрома Печерской обители в 1096 году. В летописи дано богословское осмысление отечественной истории. Духовная глубина, историческая верность и патриотизм "Повести временных лет" ставят ее в ряд высочайших творений мировой письменности.

Летописец обладал незаурядными умственными способностями, с уважением относился к различным знаниям, церковь же в этом отношении была очень консервативна. Первым письменным произведением Нестора стало житие Святых Бориса и Глеба. Произведение поражает своим красноречием и глубиной мысли. Затем за его авторством идет житие преподобного Феодосия Печерского. Житие преподобного выдающиеся произведение русской письменности 11 века.
В монастыре преподобный Нестор нес послушание летописца. Он глубоко ценил истинное знание. "Великая бывает польза от учения книжного. Книги — это реки, наполняющие вселенную, от которых исходит мудрость. В книгах неисчетная глубина, ими утешаемся в печали, они узда воздержания. Если прилежно поищешь в книгах мудрости, то приобретешь великую пользу для своей души", — писал он.
ВИДЕОФИЛЬМ


Танец

Україно моя, скільки задумів треба здійснити,
Щоб завжди твоя слава, мов сонце була золота
Я люблю твої зорі і повені жита ласкаві
Я люблю твою мову — таку, як дав мені Бог.
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену
Просту домашню, звичну
Не з-за морів покликану
Не зі словників насмикану
Ти у мені із кореня
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.

Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовно інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до н.е. спочатку це була гілочка пальми, знак миру. Потім – схематичне зображення предмету чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
У Київській русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим скарбом. «Повість Минулих Літ» називає книги – ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини. «Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, — зазначав літописець, — то знайдеш користь душі своїй»
Визначною рукописною пам’яткою староукраїнської літературної мови і мистецтва є «Пересопницьке Євангеліє». 450 років тому у невеликому селі Пересопниця на Рівненщині, у Святомиколаївській церкві, пересопницький архимандрид Григорій та писець Михайло Василійович із Сянока, за дорученням княгині Анастасії Заславської зробили переклад канонічного Євангелія так званою простою мовою, досить близької до народної.
В художній літературі, поезії і прозі всіх народів, поняття рідної мови виступає поряд з поняттям рідного краю, батьківської хати, материнського тепла, Вітчизни. Тобто рідна мова сприймається не просто як засіб комунікації , не тільки як засіб формування думок, а значно глибше – як одне з основних джерел патріотичних відчуттів, як рецептор духовно-емоційної сфери людини.
Отже словесність – початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже , слово до слова – зложиться мова…..
Сценка
Стихотворение
Выступление ансамбля

Категорія: Загальношкільні заходи | Додав: Світлана_Хемій (30.11.2017) | Автор: Хемій Світлана Миколаївна E
Переглядів: 68 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!