Диктанти про українську мову до Дня української писемності і мови - "Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

Диктанти про українську мову до Дня української писемності і мови

                                                     Без мови немає народу

       Ми живемо в той час, коли Україна нарешті спромоглася позбутися ненависного ярма неволі, з рабської країни перетворилася на вільну, незалежну. І на підтвердження цього по усіх усюдах задзвенів її голос — українська мова. Не. та мова, якою розмовляли обмежені невігласи, хизуючись своїм псевдо-знанням, а чиста, щира — справжня. Саме нею розповідав усьому світові про знущання над матінкою Україною Тарас Шевченко. Ще й досі бринять у моєму серці його слова:
Ну, що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує!..

                                                           Рідна мова                                                                  

       Рідна мова починається з маминої колискової, з батьківського мудрого слова-поради, з пісні, з жарту, з любові. Вона вміщує в собі весь світ, який, сповнений дива, незвичайних почуттів та краси. Про українську ж мову ніколи не кажуть інакше, ніж як про вишневу, солов'їну, волошкову, калинову. Вона така й є, бо народилася у вишневих садках, увібрала в себе усе розмаїття солов'їного співу, набралася пахощів у волошок і розквітла, мов та калина, червона і прекрасна. 


                                                 Мова - безсмертя народу

       Багато чого довелося витримати українському народові за усі роки існування. Та крізь усі нещастя та негоди він зумів пронести незаплямованою, живою свою рідну мову. Вона виявилася невмирущою, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе у ньому і з ним. А це означає, що через мову кожна людина дотикається до безсмертя свого народу.
Це означає, що
Народ без мови — це обмова,
Народ без мови — не народ.
Живе мова — живе народ...

                                                   Краса української мови

       Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
       Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.

                                                           Про мову

       З самого раннього дитинства і до глибокої старовини все життя людини тісно пов’язане з мовою. Мова – це засіб спілкування людей один з одним.
Якщо людина цурається своєї мови,не любить її, вона не заслуговує на ім’я людини.
Дитина ще не навчилася як слід говорити, а її слух вже ловить гуркіт бабиних казок, материнської пісеньки. Казки й пісеньки – це теж мова. Усе, що люди роблять у світі здійснюється за допомогою мови. Без неї не можна працювати. Мова призначена для того, щоб служити спілкуванню людей.Отож любіть і шануйте рідну мову, вона наш найдорожчий скарб.

                                                         *****

       Українська мова — це барвиста, запашна, нев'януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, кидаючи барвисту стрічку з давнини у майбутнє. Вона виткана і червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м'ятою. 
       Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, до рідного народу, не вартий уваги і поваги. І це болить нам, тим, хто любить рідну Україну, рідну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звіряємося у дружбі, словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами гострими і твердими, «мов криця», даємо відсіч ворогові. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись рідною мовою, не знаючи і не вивчаючи її..


                                                                          *****

       Українська мова — це неоціненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи із покоління в покоління мудрість, славу, культуру і традиції. Наше українське слово, хоча і вмирало з голоду, і бідувало, переслідувалось і заборонялось, але вистояло і відродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашій мові потрібен саме зараз вогонь любові й духовна міць.
Калиновою, солов'їною називають українські поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але водночас щиро, із синівською любов'ю звеличує рідну мову. 


                                                              Про мову

Усе починається з дитинства. Дитина вдивляється в материні очі, прислухається до ніжного голосу, а в маленькому серці народжується священне почуття любові і до матері, і до Батьківщини, і до мови. З роками любов до найріднішої у світі людини зміцнюється. Ми більше прив'язуємося до землі, бо це рідна земля. А мова? Без неї не може існувати жодна людина, жоден народ. Рідна мова дорога людині, як саме життя, — стверджує народна мудрість.



Джерело: http://ridna-mova.com.ua/90-pro-movu.html
Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: (07.11.2015) | Автор: Інетка
Переглядів: 2553 | Рейтинг: 4.0/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!