Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Уроки | [ Додати статтю ] |
Елементи книги
| Тема: Елементи книги (Бібліотечний урок, 5 клас) Мета: сформувати в учнів поняття про елементи книги (обкладинку, суперобкладинку, корінець, форзац, титульну сторінку, анотацію, ілюстрацію, передмову, післямову) і їх використовування під час вибору книг та читання, виховання любові до читання книг. Обладнання: книжкова виставка «Книга – мудрість для багатьох», демонстраційні таблиці: «Знайомимося з книгою», «Як побудована книга», «Гімн книзі», мультимедійний екран. ХІД УРОКУ I. Організація учнів до уроку. Пролунав дзвінок, починаємо урок. Який у нас урок? Незвичний і називається він бібліотечний. Урок має бути навчальний і цікавий. Учні повинні бути: уважними, зосередженими, активними. II. Оголошення теми уроку: Бібліотечний урок – це урок про бібліотеку і книжку. Тема нашого бібліотечного уроку «Елементи книги». III. Подання необхідної інформації. Книга – велике чудо створене людством. Створення книги довга захоплююча історія. З давних-давен люди шукали різні способи знань і передачі іх наступним поколінням. Багато відкриттів зробили наші предки, щоб залучити до здобуття знань більше людей. З глибокої давнини до нас дійшли книги, які люди писали паличками на глиняних плитках, що їх потім обпалювали у печах, мов горщики. У Стародавньому Єгипті виготовляли книги з папірусу – річкового очерету, який мав високе і товсте стебло. Серцевину його розрізали на смужки, сушили і перетворювали на гладенькі листки. На них писали. Потім листки склеювали так, що виходила книга у вигляді довгої стрічки. Після читання стрічку згортали у трубку (сувій) і ховали у футляр. У Стародавньому Китаї робили книги з окремих дощечок, які нанизували на мотузок. Минуло дуже багато років перш ніж у стародавньому місті Пергамі люди навчились робити із шкіри тварин, особливий матеріал – пергамент. Шматок пергаменту згортали так, що виходило 4 сторінки. Кожний згорток грецькою мовою звався «тетрадос». Кілька таких «тетрадос» зшивали і виходила книга, на сторінках яких можна було писати і малювати. Пройшло багато років і пергамент замінили більш дешевим матеріалом – папером. Важко собі уявити, що білий аркуш паперу зроблено із ялинки, осини та берези. Книги, як і раніше зшивали з окремих зошитів і «вдягали» у тверду або м’яку обкладинку. Так роблять і нині. Місяці, а то і роки ішли на те, щоб написати або переписати яку-небудь товсту книгу й прикрасити її малюнками. Не дивно, що рукописні книги коштували дуже дорого. До того ж деякі з них «вдягали» у дорогу шкіру, парчу, а іноді навіть у золото і срібло. Щоб уберегти такі книжки власники приковували їх ланцюжками до полиць. Перша друкована книга з’явилася у німецькому місті Майнці. Винахідником друкарського верстата був мешканець цього міста – Йоган Гутенберг. За допомогою друкарського верстата можна було розмножити книгу в сотнях і навіть тисячах примірників. Люди відразу оцінили новий винахід. У різних містах одна за одною стали з’являтися майстерні, а потім і фабрики-друкарні, де виготовлялися книги. Першою друкованою книгою в Україні вважають «Апостол», який першодрукар Іван Федоров виготовив у Львові у 1574 році. У Львівському музеї мистецтва давньої української книги зберігається друкарський верстат і палітурний прес XVII століття. Сучасні книги давно друкуються іншим способом. Цей спосіб називається фотонабором. Текст книги спочатку пише автор, потім цей текст вводять до комп’ютера. Далі працюють фахівці, кожен з яких виконує свою частину роботи: редактор, коректор, верстальник, технолог, художник, друкар. Людству давно відомо, що цінності бувають не тільки матеріальні, але й духовні. Людство вчилось їх берегти та накопичувати. Ось тому і з’явилися бібліотеки. Справжня історія бібліотек почалася з часу їх виникнення в Греції, де з’явилося і саме слово «бібліотека», що означає в перекладі з грецького «зібрання книг». Бібліотека (з грецької «бібліо» - книга, «тека» - збереження) – культурно-освітній заклад, де зберігаються книги, журнали, газети та інші друковані видання, класифікують, пропагандують та видають читачам. Найбільшою бібліотекою Стародавнього світу була бібліотека царя Ассирії Ашшурбаніпала. Понад 2500 років на лівому березі ріки Тигр стояло велике місто Ніневія, яке було столицею могутньої рабовласницької держави Ассирії. Правив цією державою цар Ашшурбаніпал. Він добре знав літературу та науку свого часу. Цар був завзятий колекціонером. Тому він віддав наказ збирати для бібліотеки книги з усього світу. Частину книжок було привезено з переможних Ассирією країн. Частину покупали в храмах інших міст або у приватних осіб. Глиняні книги із бібліотеки давали змогу пізнати історію народів Близького Сходу. У 612 році до н. е. вавілонські війська захопили Ассирію і бібліотека загинула. Бібліотеки у Стародавньому Єгипті вважали осередками мудрості. Існували вони здебільшого при храмах. Олександрія стала центром науки та культури. Залишаючи країну, Олександр Македонський призначив її правителем свого соратника Птоломея. У цей час книга стала необхідним джерелом відомостей про світ. У Стародавньому Єгипті для рукописних книг використовували папірус. Стебла його форми для сувоїв застосовували як основу для рукописних книг. Цар Птоломей в Єгипті видав наказ про створення бібліотеки, яка б затьмарила славу відомої на той час школи – бібліотеки Аристотеля в Афінах. Для бібліотеки був споруджений спеціальний будинок в одному з кращих районів Олександрії, яка була розташована на перехресті доріг з трьох континентів (Африки, Азії, Європи) і була важливим центром античної науки та культури. Будинок бібліотеки мав величний вигляд з статуями 9-ти муз: • Історії – Кліо; • Науки – Калліопа; • Трагедії – Мельпомена; • Драматичної поезії – Евтерпа; • Астрономії – Уранія; • Танцю – Терпсихора; • Комедії – Талія; • Священних гімнів – Полігімнія, • Любовних пісень – Ерато. На будинку бібліотеки була надпис «Аптека для души». В читальній залі була статуя бога Аполлона. Не шкодуючи грошей та золота, посланці Птоломея збирали для бібліотеки рукописи з усього світу. До неї завозились старовинні пергаменти – сувої. В період свого найбільшого розквиту в бібліотеці зберігалось 700-800 папірусних сувоїв, які відображали всю духовну спадщину того часу. Тут були сувої: • Грецькі; • Римські; • Єгипетські; • Сірійські; • Індійські. Олександрійська бібліотека вважалась святим місцем. Перш, ніж зайти до неї, читач повинен був здійснити обряд очищення: покласти на голову золотий обруч з сімома кристалами, постояти мовчки перед олтарем, на якому було написано стародавні ієрогліфи. В Олександрійській бібліотеці працювали видатні вчені та поети: • Філолог – Зенедот Ефеський; • Поет – Апполоній Родоський; • Поет і вчений – Каллімах; • Знаменитий географ, автор «Землеопису» - Ератосфен Кіренський, який 40 років керував бібліотекою. Читачами бібліотеки були також такі видатні вчені, як математики Евюгід і Архімед, астроном – Гіппарх. В бібліотеці книги досліджували, вивчали, розмножували переписуванням, що сприяло розповсюдженню їх у всьому світі. Олександрійська бібліотека існувала 1000 років. У 642 р. н.е. правитель арабів Халіф Омар зайняв Олександрію, знищив бібліотеку, наказав опалювати книгами і рукописами лазні. У XX столітті вчені та діячі культури світу не один раз пропонували проекти відбудови Олександрійської бібліотеки. Через 2 тисячоліття ця ідея здійснилася. Кошти на її спорудження виділили ЮНЕСКО та уряди багатьох країн світу. ЮНЕСКО – 200 млн.$, уряди Єгипту та інших арабських країн – 65 млн.$. Будівництво продовжувалося 5 років. Зараз будівництво завершено. Будівля бібліотеки має величний вигляд. За формою вона нагадує сонце, яке сходить: має форму круга, нахиленого до моря, і частково зануреного у воду. Дах зроблений зі скла, який є одночасно і вікном, через яке світло проникає в усі приміщення. Кругла форма символізує всесвітнє значення бібліотеки. Будівля оточена напівкруглою стіною, на якій висічені алфавіти всіх країн світу. Вона має: 13 поверхів, 300 читальних залів, 3500 місць. Суперсучасний науковий комплекс займає територію 40 тисяч квадратних метрів. Штат – 578 співробітників. Протягом дня тут може працювати 10 тисяч читачів. Крім того є концертна зала і планетарій. Фонд бібліотек складає до 8 млн. примірників. Тут зберігається 10 тисяч рідких книг. На місті стародавньої бібліотеки виникла бібліотека майбутнього. Відкриття такої бібліотеки символ часу знак вічного існування такого виду публічних закладів . Вже за часів Київської Русі книга була у великій пошані. В одній давній книги написано: «Ум без книг, як птиця без крил. Як і вона злетіти не може, так і ум не домислиться досконалого розуму без книг». Понад тисячу років тому князь Володимир Святославович відкрив школи, спеціальні майстерні, де переписували, розмножували книги. Першою бібліотекою в Україні була бібліотека при Київському Софійському соборі, заснована у 1037 році київським князем Ярославом Мудрим. У ній зберігалося понад 850 томів рукописних творів. Прикро, що книги з бібліотеки Ярослава Мудрого, не дійшли до нас. Після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році доля їх не відома. Про бібліотеку, засновану в далекому XI столітті нам нагадує пам’ятний знак, встановлений на території заповідника «Софійський музей». На камені зображений Ярослав з книгою в руках і викарбовано рядки з літопису: «… Ярослав цей, син Володимира, засіяв книжними словами серця вірних людей. Велика ж бо користь людині від навчання книжного.» Перша в Україні спеціальна бібліотека для дітей була заснована у 1909 році в Києві бібліотекарем-педагогом Дорою Доброю (сьогодні це Київська обласна бібліотека для дітей). Державна бібліотека України для дітей – скарбниця дитячої літератури – заснована у 1967 року. Зараз у ній міститься майже 500 тис. примірників книг. Бібліотека нашої школи існує з 1978 року. Книжковий фонд складає: • Художньої літератури – 15345 примірників; • Підручників – 17543 примірників. В Україні діє понад 60500 різних бібліотек. Найбільші з них: • Державна історична бібліотека України Міністерства культури і туризму. • Львівська наукова бібліотека академії наук України імені Стефаника; • Одеська державна наукова бібліотека імені Горького; • Харківська державна наукова бібліотека імені Короленка Міністерства культури і туризму України. Бібліотеки найважливіші в культурі. Може не бути університетів, інститутів, інших культурних установ, якщо є бібліотеки культура не загине в такій країні. Існує вираз: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Так само можна сказати: «Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти». Людина, яка любить і вміє читати – щаслива людина. Кругом неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Ці друзі – книги… Читач увійшов до бібліотеки: Книги, книги на полицях, Завжди тихо поміж них. Та яку ти не розгорнеш – Щось цікаве в кожній з них. Книжка – це маленьке віконце, а через нього весь світ видно. А як знайти потрібну книгу? За допомогою елементів книги. Перед нами книга. Книга – з’єднані в одне ціле друковані або рукописні аркуші. Перше, що ми бачимо – це обкладинка. Обкладинка – це покриття книжки, журналу, що тримає і захищає сторінки книги. Це обличчя (або одяг книги), що зовні вирізняє її з-поміж інших видань. Не рідко, саме завдяки обкладинці, читач вирішує – зацікавить його книга чи ні. На дотик обкладинка буває м’якою, зроблена із бумаги, або цупкою. Обкладинка з цупкого матеріалу (картону) називається палітурка. У давнину палітурку для рукописних книг робили із дорогої шкіри, парчі, а іноді з срібла та золота. Обкладинка чи палітурка, Як маленькі дверцята, що відкривають вхід та доступ до серця читача. Обкладинка підкаже вам назву книжки і хто її написав. Автор – особа, яка написала наукову працю, книгу, лист, картину або розробила проект, план. Псевдонім – вигадане ім’я, прізвище, яким користується письменник замість власного імені й прізвища. Українська письменниця Олена Пчілка (1849-1930 рр.) – Ольга Петрівна Драгоманова ( по чоловікові Косач). До книги «Годі, діточки вам спать!» увійшли: • Вірші; • Байки; • Казки; • Оповідання; • Дитячі пісеньки; • Сміховинки; • Ігри; • Загадки; • Прислів’я. В сучасних книгах іноді на палітурку надягається ще одна паперова обкладинка – суперобкладинка. Суперобкладинка – це паперова обкладинка з малюнком і написаним прізвищем автора та назвою книгою. Місце, де зшити сторінки книги, а також обкладинки, що його закриває, називається корінцем (чистий малюнок, назва книги або автор чи псевдонім). Якщо книга стоїть на полиці, то дивлячись на корінець, кожний дізнається як називається книга і хто її написав. Коли читач перегортає обкладинку, то бачить аркуш паперу, що об’єднує із сторінками – форзац. Це слово запозичене з німецької мови. У перекладі означає «сторінки, які ідуть перед тестом». Форзаців – два. Часом це просто білий папір. А в книзі «Моя Країна – Україна» на першому форзаці вміщена кольорова карта України, де зображені населені пункти України, кордони і межі, а на другому кінці книги вміщена кольорова карта України, де зображені: річки, озера, болота, піски, висоти, крайні точки території України, географічний центр України. Наступна сторінка після обкладинки або форзацу (якщо він є) – титульна сторінка. Вона повідомляє: • Прізвище (псевдонім) автора; • Назва книги; • Жанр; • Для кого призначена; • Прізвище художника; • Вихідні дані (де і коли Ії видано). Якщо книга складається з кількох розділів, то перед кожним може бути титул, тоді він називається шмуцтитулом. На ньому назва або номер глави і малюнок. Вибрати книгу вам допоможе – анотація. Це короткий опис книги, який вміщено на початку або на прикінці книги. ISBN – міжнародний стандартний номер книжки. Візьміть кожен свою улюблену книжку і відкрийте другу сторінку. Бачите загадкові літери. ISBN з цифрами? Це такий шрифт. Він складається з перших літерів англійських слів International Standart Book Number (Інтернешнл Стандарт Бук Намбер). У перекладі – міжнародний стандартний номер книжки. За цифрами, які стоять поруч, можна визначити де і коли було надруковане видання. Такий номер має кожна книжка. Часто на одній із перших сторінок книги вміщують передмову (звернення до читача). Редактор – той, хто перевіряє і виправляє або відповідно оформляє певний текст. Основна частина книги – це сторінки з текстом. Де надруковано номер сторінки і скільки всього сторінок у цій книжки. Сторінка – один бік аркуша. В книзі сторінок буває багато або мало. Коли сторінок мало – книга схожа на зошит і називається брошурою. Ілюстрація – зображення в книжці або журналі, що пояснює, відтворює зміст тексту; малюнок. Художник – той, хто створює ілюстрації до тексту обкладинки. Для ілюстрації художник обирає епізоди, що найповніше розкривають зміст тексту або окремих його частин. Книжкові ілюстрації діти називають малюнками. Від того подобається чи ні ілюстрація залежить читання книг . Книжку з поганими ілюстраціями або зовсім без них читачі не стануть читати. Вони її залишать без уваги. Ілюстрації бувають: • Сторінкові, тобто на цілу сторінку; • Частина сторінку – решту сторінки займає текст; • Заставка – на початку розділу або у верхній частині сторінки. Заставка зображує яскраві моменти, епізоди, які підказують читачеві про що розповідатиме текст; • Кінцівка – в кінці розділу, частини чи книжки. Кінцівка найчастіше відтворює завершальну подію книжки чи розділу. Щоб створити ілюстрацію до твору, художник знайомиться зі змістом, враховує час, описаний у творі, характери героїв, особливості побуту. Завершує книгу зміст – перелік назв розділів і творів. Зміст книги – це священна власність того, хто її написав: дуже часто письменник створює книгу з великими зусиллями. Тож бо завжди знайте і твердо пам’ятайте ім’я автора, який написав книгу, інакше читання схоже на крадіжку. Любий читач, коли береш до рук книгу, обов’язково переглянь її зміст. Він дасть тобі загальне уявлення про видання. Книжки супроводжують людину все життя. Вони є в кожній оселі: тоненькі та товсті, маленькі та великі, з малюнками та без них. Хороша книга – наш співрозмовник, друг і порадник. Свої улюблені книжки ми перечитуємо не один раз. Чим більше ми читаємо, тим більше знаємо. Вчиться, діти! Мудра книга скаже нам чогось багато з того, що колись другими і посіяно і пожато. Це цікаво знати Найбільша у світі книга побачила світ у 1832 році у Лондоні. Вона називається «Пантеон англійських героїв». Її довжина – 5,7 метрів, а ширина – 3,7 метрів. Розмір літери цієї книжки становить 15 см. Найбільшою книгою у світі є видано 1976 року в США «Суперкнига», яка налічує 300 сторінок. Розміри книги – 2,74 3,07 метра. Вага – 252,6 кілограма. Найменша книга називається «Мурашки». Була надрукована у 1980році в Японії. ЇЇ розміри – 14 14 см. Книга з дитячою казкою «Старий король Коул» (її розмір – 1 1мм) була надрукована у 1985 році в Шотландії. Сторінки книги можна перегортати тільки за допомогою голки та й то обережно. В Москві є книга ще менших розмірів. Це томик віршів Т.Шевченка «Кобзар». Його створив український мікро майстер Микола Садристий. У книзі 12 сторінок. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстків безсмертника. На обкладинці – портрет поета і зображення хати, де він народився. Через мікроскоп можна прочитати вірші. Поєднайте відповідні частини, утворіть прислів’я: Хто багато читає усе знати Книги читати той більше знає Хороша книга на крилах політав Книгу прочитав це свято Книга усе знати Книги читати міст у світ знань Книга дзеркало життя . IV. Рефлексія (підбиття підсумків), оцінювати результатів роботи на уроці. ТЕСТ 1. Книга – це…: а) газета; б) журнал; в) твій друг. 2. Як називається заклад, у якому зберігаються та видаються для тимчасового користування книги? а) школа; б) бібліотека; в) друкарня. 3. Анотація – це…: а) сторінка; б) короткий зміст; в) назва твору. 4. Обкладинка – це…: а) обгортка книги; б) титульний лист; в) плакат. 5. Заголовок – це…: а) назва книги; б) автор; в) післямова. 6. Корінець – це…: а) місце, де зшиті листки книги; б) обкладинка; в) сторінка. 7. Художник – це… : а) книга; б) людина, що ілюструє книгу; в) поет. | |
| Переглядів: 2096 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |