Активне навчання: обговорення, інтерактивні лекції, рольові ігри, мозкові штурми

Цей матеріал містить опис основних методів, за допомогою яких ви можете допомагати учасникам конструювати нові знання, розвивати навички та формувати відповідне ставлення

Ці методи розроблені з метою змінити характер традиційних занять, зробити їх більш ефективними для сприйняття. До таких методів ми відносимо обговорення, інтерактивні лекції, рольові ігри, «мозкові штурми», розгляд практичних ситуацій. Кожен із цих методів реалізується через низку конкретних прийомів або способів.

Пропонуються поради з покращення ефективності лекцій, які є невід'ємною частиною будь-якого процесу навчання. Також ви знайдете опис таких методів активного навчання, як обговорення, «мозковий штурм», рольова гра, розгляд практичних ситуацій (кейс-стаді) та інші. Навіть під час проведення тренінгів такі форми роботи, як лекції та обговорення, є необхідними. Тому у представленні основних методів активного навчання ми пропонуємо детальний розгляд способів (прийомів), які допоможуть провести обговорення та лекцію ефективно й цікаво. До деяких методів, крім конкретних прийомів їх реалізації, їх детального представлення та розгляду, додаються інші варіанти проведення. Звичайно, що з досвідом ви самі зможете творчо модифікувати ці методи залежно від наявного часу, якісного та кількісного складу учасників тренінгу.

Обговорення

Активне навчання неможливе без активного залучення до процесу навчання самих учасників. Тому так важливо для тренера вміти використовувати різні способи обговорення з метою отримання зворотного зв'язку від учасників, активізації їх розумової діяльності, підвищення інтересу до навчання, розвитку самостійності. Деякі способи проведення обговорення особливо ефективні в умовах обмеженого часу та необхідності негайного залучення учасників. Ви також можете спробувати поєднати окремі способи між собою. Наприклад, ви можете використати обговорення в підгрупах і запросити представника з кожної підгрупи до виступу перед усієї групою. Поради із проведення ефективного обговорення та вашої поведінки як фасилітатора ви знайдете в пораднику для тренера.

Відкрите обговорення. Зверніться із проблемним запитанням до всієї групи. Ви одразу ж відчуєте зацікавлення у проведенні відкритої дискусії. Якщо ви маєте побоювання щодо неочікуваної тривалості дискусії, можете повідомити на початку, що ви хотіли би почути думки від п'яти учасників. Щоб заохотити до участі, можете задати запитання: «Хто з вас має відповідь на моє запитання?». Після цього можете попросити одного з тих, хто підняв руку, поділитися своїми думками.

Картки відгуків. Роздайте невеликі картки паперу та попросіть анонімно записати відповіді на ваше запитання. Використовуйте цей метод з метою економії часу та забезпечення анонімності у відповідях на непрості запитання.

Голосування. Розробіть невеликий опитувальник, який учасники можуть заповнити одразу або застосувати усне голосування. Можете використати опитувальник з метою швидкого отримання відповідей та кількісних результатів. Якщо ви використовуєте письмовий опитувальник, намагайтеся познайомити учасників з його результатами якомога швидше. Якщо ви використовуєте усний опитувальник, попросіть учасників піднімати руки при наданні відповідей.

Обговорення в підгрупах. Допоможіть учасникам зібратися в підгрупи із трьох чи більше осіб з метою обміну інформацією. Використовуйте обговорення в підгрупах, якщо у вас є достатній на це час. Це один з основних методів досягти участі кожного.

Навчальні партнери. Допоможіть учасникам об'єднатися в навчальні пари та дайте їм інструкції стосовно виконання того чи іншого завдання. Використовуйте метод «Навчальні партнери» тоді, коли хочете залучити кожного, але не маєте достатнього часу для проведення обговорення в малих підгрупах. Такий метод є ефективним для розвитку стосунків взаємопідтримки під час проведення більш складних видів діяльності.

«Батоги». Попросіть учасників дати коротку відповідь на запитання. Використайте умовний батіг, щоб отримати швидку відповідь від кожного з учасників. Це може бути кидання м'яча, визначення наступного виступаючого вказівною паличкою, рукою або інше. При використанні цього методу ефективним є продовження речення, як, наприклад: «Одна особливість, яка забезпечує ефективність роботи вчителя, це...». Давайте змогу учасникам пропустити свій хід за бажанням. Якщо бажаєте, можете уникати повторень, запрошуючи учасників ділитися лише новими ідеями.

Прес-конференція. Запросіть невелику групу учасників для представлення своїх думок перед усією групою. Як варіант проведення неформальної прес-конференції можна запропонувати учасникам задавати запитання тим, хто знаходиться в аудиторії. Використовуйте цю форму, якщо у вас є необхідний час для отримання цільових, серйозних відповідей на ваші запитання. З метою залучення більшої кількості учасників до занять змінюйте та перерозподіляйте ролі між ними.

Акваріум. Попросіть частину групи сформувати внутрішнє коло для проведення дискусії, а решту учасників сформувати зовнішнє коло для спостережень. Змінюйте учасників шляхом переміщення нових у внутрішнє коло з метою поновлення дискусії. Хоча цей метод потребує часу, він є ефективним у забезпеченні участі в малих і великих групах.

Інший варіант: учасники можуть залишатися за столами, і ви можете просити залучатися до обговорення учасників певної кількості столів, у той час як інші учасники будуть слухати та спостерігати.

Покликати нового речника. Попросіть учасників підняти руку, коли вони хочуть поділитися своїми думками, та попросіть того, хто говорить, викликати наступного речника (це дає змогу виконувати роль ведучого самим учасникам). Використовуйте цей метод тоді, коли ви впевнені в існуючому інтересі до дискусії чи виду діяльності.

Правда чи неправда? Цей спосіб забезпечує негайне залучення учасників до обговорення і може бути вступом до теми заняття. Він також заохочує розвиток команди, обмін знаннями, негайне залучення до процесу навчання.

Основні кроки:

• Складіть список тверджень, що стосуються вашої теми. Половина з цих тверджень повинна бути правдою, половина - ні. Напишіть кожне із тверджень на окремих картках. Упевніться, що кількість карток відповідає кількості учасників.
• Роздайте учасникам по одній картці. Скажіть учасникам, що їхнім завданням буде визначити істинність отриманого твердження.
• Коли група закінчить своє завдання попросіть учасників зачитати свої твердження й отримати від групи відповідь стосовно істинності цього твердження. Дайте змогу почути невірні відповіді!
• Прокоментуйте кожне з тверджень, а також зазначте позитивне значення роботи команди.

Інші варіанти:

• Замість написання окремих положень на картках можете написати загальний список положень і роздати його у вигляді роздаткового матеріалу учасникам.
• Зачитавши кожне твердження, попросіть учасників піднімати руки, якщо вони вважають це положення правдою, а потім тих, хто вважає це положення неправдою.
• Обов'язково прокоментуйте кожне із тверджень та дайте правильну відповідь.

Приклад:

У рамках тренінгу для тренерів був використаний список положень, з якого учасники шляхом голосування визначали, вірні вони чи ні.

• Дорослим не важко одразу зосередитися на завданні та приділити йому всю увагу.
• Створюючи нові зв'язки, дорослі покладаються на попередній досвід.
• У дорослих погана нетривка пам'ять і добра тривка пам'ять.
• Дорослі надають перевагу практичному застосуванню щойно вивченого.
• Зорові та слухові здібності дорослих погіршуються з віком.
• Дорослому треба більше часу, щоб відреагувати.
• Індивідуальні відмінності дорослих є більш виразними, ніж у дітей.
• Дорослі легко змінюють свою точку зору.
• Дорослі можуть легко ризикувати у присутності рівних собі.
• Більшість дорослих надає перевагу навчанню наодинці.

Активні дебати. Дебати можуть бути цінним способом заохочення мислення та рефлексії, особливо тоді, коли від учасників очікується точка зору, яка може бути відмінною від інших. Цей спосіб дає змогу поповнити та поглибити знання один одного, залучити кожного учасника, а не проводиться лише заради самих дебатів.

Основні кроки:

• Розробіть твердження, яке є контроверсійним і відноситься до теми вашого тренінгу. Наприклад: «Батьки повинні бути безпосередньо у класі під час навчання своїх дітей».
• Розділіть учасників на дві команди, які будуть виступати «за» і «проти» даного твердження.
• У рамках кожної з команд ви можете створити дві або чотири підгрупи. Наприклад, коли учасників є 24, ви можете створити три підгрупи «за» і три підгрупи «проти». Кожна з підгруп складатиметься з чотирьох осіб. Попросіть кожну підгрупу розробити аргументи та вибрати представника, який буде говорити.
• Організуйте учасників у два ряди із двома чи чотирма стільцями в кожному для представників, які будуть представляти аргументи групи. Інші учасники розташовуються позаду своїх представників.
• Розпочніть процес дебатів, пропонуючи представникам команд висловити свої погляди.
• Після того як представники висловлять свої ідеї, команди можуть зібратися знову, щоби виробити нові стратегії та вибрати за бажанням нових представників.
• Підбийте підсумки дебатів. Якщо дебати продовжуються, можете дозволити іншим учасникам писати нові аргументи та передавати їх своїм представникам. Також заохочуйте їх відзначати вдалі аргументи своїх представників оплесками.
• У відповідний момент оголосіть про завершення дебатів. Замість того щоб оголошувати переможця, запропонуйте всій групі зібратися в коло. Упевніться, що учасники обох команд не сидять окремо. Проведіть обговорення зі всією групою про те, що дізналися учасники з цього обговорення. Також попросіть учасників висловити, що вони почували, коли звучали хороші аргументи з будь-якої сторони.

Інші варіанти:

• Ви можете просто вишикувати два ряди команд і оголосити, яка з команд буде аргументувати «за», а яка - «проти». Представники кожної команди висувають аргументи по черзі.
• Додайте до стільців представників один або більше стільців для тих, хто хоче висловити свій аргумент.

Групи, що «дзижчать». Цей спосіб передбачає роботу в малих групах, що забезпечує участь усіх учасників. У зв'язку з цим в аудиторії створюється робочий гомін, який і дав назву цьому способу. Для того щоби цей гомін не був надмірним, виробіть до початку спільні правила роботи у групах. При формуванні груп можете скористатися порадами щодо групування учасників.

Аналогії - це прекрасний спосіб заохотити людей почати думати про тему творчо й часто гумористично. Аналогіями називаються твердження про те, як запропонована тема схожа на іншу тему, яка на перший погляд не має нічого спільного з першою. Ця вправа найкраще працює в невеличких групах, які можна збирати протягом заняття.

Основні кроки:

1. Оберіть аналогію, яку хочете використати. Найкраще спробувати будь-яку аналогію заздалегідь, аби просто впевнитись, що можна підібрати деяку схожість. Деякі із прикладів:

• піший перехід схожий на подорож літаком тому, що ...;
• відвідування дому схоже на садівництво тому, що ...;
• презентація схожа на обприскувач газонів тому, що...

2. Напишіть аналогію вгорі роздаткового матеріалу, який буде використовуватися для занотовування відповідей невеличкої групи. Зробіть копію для відповідного проекторного аркуша прозорої плівки, який буде використовуватися для запису відповідей великої групи.

3. Розділіть групу на невеличкі підгрупи по 4-6 осіб. Дайте кожній групі приблизно 3-4 хвилини для генерування ідей. Дайте попередження за 30 секунд до закінчення наданого часу (часто найбільш несподівані відповіді з'являються тоді, коли додається елемент тиску).

4. Попросіть кожну з груп обрати найкращі з їхніх трьох відповідей. Проведіть циклічний «мозковий штурм» таким чином, щоб кожна група ділилася відповідями по черзі. Занотуйте їхні ідеї на прозорій плівці.

Тривалість 15-20 хвилин.

Важкі питання. Цей спосіб базується на досвіді, навичках і здібностях учасників розв'язувати проблеми, важкі ситуації, задачі чи перепони, що відносяться до пропонованої теми.

Основні кроки:

• Розділити учасників на групи по 5-7 осіб.
• Попросіть кожну із груп провести циклічну дискусію. Кожен із членів групи повинен запропонувати щось, що вона чи він вважає найважчою ситуацією, проблемою чи перепоною, що стосується визначеної теми. При цьому учасники не повинні проводити оцінку чи обговорення проблем, а просто занотовувати їх. Група має набрати кількість проблем, відповідну кількості учасників групи.
• Попросіть кожну групу провести обговорення їхніх проблем та обрати одну з них, щодо якої вони хотіли б отримати певну допомогу - це може бути найбільша, найпоширеніша чи найважча проблема. Попросіть їх записати її у формі запитання, наприклад: «Що я повинен робити, коли...».
• Після того як усі групи запишуть свою єдину проблему, здійсніть обмін записами між сусідніми групами.
• Кожній із груп роздають чисті прозорі аркуші (слайди) та маркер для кодоскопу, а також дають п'ятнадцять хвилин для дискусії та занотовування всіх можливих шляхів вирішення запропонованої їм проблеми.
• Через п'ятнадцять хвилин групи звітують про свою роботу загальній групі учасників та обговорюють розроблені ними шляхи вирішення. Усі прозорі аркуші можна зібрати, зробити з них ксерокопії та роздати або вислати кожному з учасників після закінчення тренінгу поштою.

Тривалість щонайменше 45 хвилин.

Важкі ситуації. Цей спосіб дозволяє невеликим групам учасників визначити типові проблеми, з якими вони зустрічаються на роботі, і потім розробити можливі способи вирішення цих проблем. Активний і творчий, він найефективніше використовує досвід учасників.

Основні кроки:

• Розділіть групу на невеличкі підгрупи із 3-6 учасників. Попросіть кожну підгрупу детально описати основну проблему, з якою вони зустрічаються, коли, наприклад, проводять тренінг, відвідують сім'ї тощо. Попросіть їх записати їхню проблему вгорі звичайних чи великих аркушів паперу.
• Продовжіть роботу великої групи, і нехай один представник від кожної маленької групи доповість про їхню проблему всім. Запропонуйте учасникам задавати запитання для чіткішого окреслення проблеми, якщо це необхідно.
• Розташуйте великі аркуші паперу посередині столів. Нехай кожен з учасників обере собі одну з проблем для опрацювання та приєднається до столу, де цю проблему обговорюють. Нехай заново зібрані невеличкі групи оберуть записувача і потім проведуть «мозковий штурм» з вирішення проблеми. Записувач повинен чітко записати всі пропозиції на великих аркушах паперу. Через 10-15 хвилин скажіть групам зупинитися.
• Нехай учасники оберуть іншу проблему, яка цікавить їх, і перейдуть до відповідного столу. Ці нові групи мають переглянути проблему та пропозиції, сформульовані попередньою групою. Запропонуйте їм вибрати записувача й додати стільки пропозицій до списку, скільки вони можуть. Приблизно через десять хвилин групи повинні завершити своє завдання. Ви можете, якщо бажаєте, повторити процес утретє перед збиранням паперів.
• Покажіть кожну проблему та проведіть у великій групі огляд запропонованих вирішень. Це є можливістю для кожного, щоби занотувати, і для вас, щоби запропонувати додаткове вирішення, якщо такі з'являться.

Тривалість близько 1,5 години.

Інші варіанти: цей метод також спрацьовує тоді, коли ви розробляєте типові проблеми для груп. Перевагою цього варіанта є те, що ви можете зібрати додаткові матеріали для кожної проблеми, які полегшують її вирішення. Якщо ви обираєте використання цього варіанту, переконайтеся, що маєте додаткові проблеми від групи. Можете замінити прозорі аркуші плівки для проектора великими аркушами паперу.

«Пішохідний тур». «Пішохідний тур» особливо ефективний при знайомстві із текстом, що містить складні епізоди, провокаційні думки, важливі цитати, протиріччя тощо. Епізоди чи думки записуються на окремих аркушах паперу, після чого учасники здійснюють «тур» від таблиці до таблиці, обговорюючи й інтерпретуючи їх. Мета даного способу - збільшити допитливість і зацікавленість учасників, спонукати їх до теоретизування та допомагати їм розуміти ситуації, подібні до яких учасники можуть зустріти пізніше в інших контекстах.

Для застосування модуля «Пішохідний тур» виберіть кілька епізодів і напишіть чи намалюйте їх на великих аркушах паперу, кожний на одному аркуші. Пронумеруйте кожну таблицю та розвісьте довкола кімнати. Об'єднайте учасників у маленькі групи, закріплюючи кожну групу за однією з таблиць, з якої вона починатиме свою подорож. Протягом 2-5-ти хвилин групи вивчають закріплені за ними таблиці: читають, обговорюють, інтерпретують і реагують на думки - усно чи письмово - й потім переходять до наступної таблиці. Подібне виконується доти, доки вони не «відвідають» усі таблиці. Коли учасники повернуться на свої місця, вони обговорюють і підсумовують думки щодо кожної з таблиць.

Якщо учасники вже поділені на групи чи команди, об'єднайте різних учасників у тимчасові «турові» групи. Потім, коли вони повернуться до своїх постійних груп, у них буде широкий вибір реакцій та відповідей від різних тур-груп, членами яких вони були.

Поради, способи та варіанти застосування:

• Перед тим як учасники здійснюватимуть свій тур, запропонуйте їм чи порадьте список реакцій «Варіанти, як реагувати на таблиці».
• Вирізаний «пішохідний тур»: якщо часу для туру обмаль, створіть команди з такою ж кількістю членів, як і таблиць у кімнаті (чотири таблиці, по чотири члени в команді). Потім команди посилають одного свого представника до кожної з таблиць. Таким чином учасники створюють нові групи біля таблиць і діляться роздумами, реакціями. Потім вони повертаються до своїх команд і по черзі доповідають про власні таблиці та роздуми.

Інтерактивні лекції

Лекції є необхідною формою навчання, якою інколи зловживають. Майже всі навчальні сесії включають лекції, тому що вони є зручною та ефективною формою викладу матеріалу. Але якщо лекція стає довготривалою, активність сприйняття учнів знижується. Тому важливим є знайти способи, які підвищать ефективність лекцій, але при цьому не заважатимуть досягти поставленої під час лекції мети. Такими способами можуть стати короткі включення в лекційний процес, за допомогою яких учні зможуть проявити різні види активності, підключити до засвоєння інформації різні аналізатори, не тільки слухові, а й зорові, рухові, нюхові. Пізнавальна інформація може бути викладена не тільки ведучим-тренером або викладачем, а й самими учасниками, яких для цього треба відповідно підготувати. Ця пізнавальна інформація може бути генерована самими учасниками, прочитана та переказана ними із книжок, статей, роздаткового матеріалу. При проведенні лекції важливо пам'ятати, що утримувати довільну увагу довго важко навіть дорослим, і тому лекції повинні бути насичені цікавими, але не відволікаючими способами активізації уваги, пам'яті, мислення. Наступні ідеї допоможуть тренеру покращити якість своїх лекцій шляхом залучення учасників.

Конспекти записів. Забезпечте роздатковий матеріал із ключовими положеннями вашої лекції. Відведіть достатньо місця під кожним твердженням для того, щоб учасники могли робити свої записи. Ви також можете включити в цей текст запитання й залишити в цих паперах місце, де учасники будуть записувати свої відповіді на них.

Кружальця на ключових положеннях - покладіть на кожний стіл картку із клейкими кружальцями. Після 10-15-ти хвилин вашої лекції попросіть учасників переглянути свої записи та приклеїти кружки над ключовими положеннями. Тоді попросіть їх повернутися до свого сусіда й поділитися результатами. Альтернатива - дати фломастери, якими підкреслюють найважливіші думки в тексті.

Розмова під час прогулянки (Ток-Вок - від англ. Talk-Walk) - дайте учасникам проблему/питання до вирішення. Запропонуйте їм прогулятися в парах та обговорити це питання. Коли вони повернуться, дайте їм кілька хвилин, щоб записати у своєму блокноті думки, які з'явилися в них після прогулянки. Ви можете попросити цілу групу поділитися своїми ідеями.

Картка думок. Також відома як «павутинка». Використовується з метою активізації попередніх знань або повторення нових. Попросіть учасників записати в центрі паперу ключове слово. Потім попросіть їх написати навколо цього слова інші слова,