Каталог статей

Істина школи у щирості стосунків з дітьми

Роздуми на тему

Продовження

УРОКИ МАТЕРІ ТЕРЕЗИ

"Я ніколи не переймаюся тлумами, а лише однією людиною. Якби я дивилася на тлуми, то ніколи не почала б своєї справи." Так говорила Мати Тереза. Її слова як джерело Євангелія - чисте й кришталеве. Про себе вона казала: те, що я роблю, - це тільки "краплина води в океані бідності". Але ця краплина води має величезну силу - вона змінює океан.

Як же вона мусила страждати, відчуваючи себе тільки краплиною, коли в її грудях билося серце величезне, як світ! Страждала до такої міри, що її, маленьку жінку, наділену неймовірною волею, жінку, яка палала, мов вогонь, любов'ю до жебраків, приречених помирати на вулицях, часом брала така втома! "Є хвилини, - бідкалася вона, - коли я відчуваю себе порожнім начинням, предметом без вмісту. В такі хвилини я почуваюся такою самотньою, такою бідною!" Це траплялося нечасто й тривало недовго. Як вірна наречена Христа, вона променіла радістю, хоч була цілковито занурена в найбільшу біду. Ця радість била з її єства, як потужне джерело.

Заповіді Матері Терези

1. Так, люди непослідовні, нерозумні й егоїстичні.

І все ж, люби їх!

2. Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості і себелюбстві.

І все ж, твори добро!

3. Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживаєш уявних і справжніх ворогів.

І все ж, добивайся успіху!

4. Добро, зроблене тобою, завтра ж забудуть.

І все ж, твори добро!

5. Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим.

І все ж, будь щирим і відкритим!

6. Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить.

І все ж, будуй!

7. Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї.

І все ж, допомагай людям!

8. Віддай світу найкраще, що маєш, і натомість одержиш жорстокий удар.

І все ж, віддай світу найкраще, що в тебе є!

Уроки добра , радості, любові починаються в сім'ї.

Суть батьківства та материнства. У вихованні дітей величезна роль покладається на обох батьків. Дуже часто більшість обов'язків у вихованні дитини бере на себе мати. Але саме присутність батька особливим чином впливає на формування характеру дитини, світогляду, віри у себе, цілеспрямованості та інших важливих якостей. Також від батька залежить здоровий психологічний, фізичний та духовний розвиток особистості. Батьківський вплив та сутність цього впливу можна охарактеризувати декількома важливими чинниками: послідовність, любов до матері, увага, турбота, участь, любов, час.

1. Любов до матері.

Для дитини стосунки між батьками більш значущі, навіть ніж відношення до самих дітей. Мир та затишок у родині має для дитини величезне значення, тому що це світ у якому вона живе, і мир у цьому світі є найголовнішим. Дитина відчуває себе захищеною та щасливою, коли вона бачить, що її батьки кохають одне одного. Мати є для дитини джерелом кохання та ніжності, тепла та турботи, і, тому ставлення до матері батьком є запорука стабільності та захищеності.

Безумовно любов батька до матері є прикладом стосунків у сім'ї. Цим прикладом батько вчить як треба ставитись до матері і як взагалі поводитися із жінками та дівчатами. Батько стає начебто першим кавалером для підлітка дівчини, демонструючи приклад чоловічого відношення.

2. Увага.

Батьки повинні бути уважні до потреб дітей. Увага, це начебто вікно в душу дитини. Дуже часто дитина звертається до батьків за допомогою у вигляді спочатку примітивних потреб: почитати книжку, поліпити з пластиліну, потім допомогти одягнутися, поїсти, потім зробити уроки. Якщо батьки не звертали увагу на потреби дітей змалку, виправдовуючись надмірною зайнятістю, то з часом дитина розуміє, що батькам немає діла до неї. З часом батьки взагалі втрачають значення джерела інформації для дитини. Коли у дитини стане потреба вирішити важливе рішення, що впливатиме на подальше життя, дитина вже не прийде до батька, а туди, де йому дали увагу раніше у тяжкі моменти.

Увага передбачає зацікавленість, здоровий інтерес, допомогу, безмежну любов, відвертість та щирість. Станьте уважними до того, чим займається дитина, що її турбує та протягніть їй руку допомоги, на яку він зможе спертися протягом всього життя.

3. Турбота.

Протягом всього життя дитина потребує допомоги. Турбуйтеся долею своєї дитини. Інколи батько намагається "відкупитися" подарунками та грошима перед дитиною за прогаяний час, відчуваючи свою провину за це. Але діти добре відчувають мотиви та значення наших вчинків. Турбота це не завжди гроші, це може бути похвала, посмішка, обійми, пестощі, відверта розмова, щира зацікавленість, що день за днем придає дитині впевненості, віри та сили долати перешкоди та труднощі. Тільки разом з допомогою батька дитина виростає психологічно врівноваженою та здоровою особою.

4. Любов.

Кожна людина, дитина хоче відчувати, що її люблять. Розуміння того, що тебе люблять не дивлячись ні на що, робить дитину емоційно міцною та психологічно стабільною. Існує помилкове твердження начебто не потрібно балувати хлопчиків проявами батьківської любові, а то в них будуть збочення; начебто дівчата більше потребують кохання. Насправді ж батьківська любов не може впливати деструктивно по суті. Справжні прояви батьківської любові навпаки придають дітям впевненості та рівноваги, відчуття захищеності та безпеки.

Діти не вміють проявляти любов, вони її віддзеркалюють, їхні прояви любові є відображенням прийнятої любові від батьків.

5. Час.

Діти, як і дорослі потребують безроздільної уваги. Це ті моменти життя, коли дитина насичується спілкуванням з батьком, бере від нього всі важливі чинники життя, переймає його цінності та погляди. Треба знаходити вільний час для дитини, коли батько належить тільки їй. Ця присутність дає дитині можливість зрозуміти своє значення, важливість, не випадковість та асоціювати себе, ідентифікувати з батьком, сім'єю, родиною.

Проводьте вільний час з дітьми: ходіть у парки, зоопарк, театр, виставки, ліс, тобто знаходьте можливість для спілкування, тоді ви станете другом назавжди.

                            Вірність шануйте, дружбу шануйте,

                            Не ображайте їх словом лихим.

                            Радість даруйте, в ногу крокуйте

                            Із другом щирим, вірним, палким.

                            В школі вчитись й не дружити

                            Це, повірте, все одно,

                            Що, заплющившись, сидіти

                            І дивитися кіно.

6. Виховання Віри, Надії, Любові – основне завдання школи

Сучасний погляд на педагогічну та психологічну науку

Нова школа кладе собі за головну мету збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини . Задля того, щоб зуміти викликати в учня духовну діяльність, треба зрозуміти душевний склад дитини.

Софія Русова

Необхідність кожній школі мати власну виховну систему сприймається сьогодні як актуальна науково-практична проблема. В Державній національній програмі "Освіта” її створення розглядається як один із "Основних шляхів реформування виховання”.

Формуючи власну систему виховання кожна школа повинна вибрати науковий підхід, досконало вивчити досягнення сучасної педагогічної та психологічної наук.

Сьогодні в центрі суспільної свідомості стоять вічні питання "що є людина”, "як народжується особистість”, "чому вчити і як виховувати”.

В сучасній школі відроджується поняття, душі як атрибута духовності, цілісності суб’єкта. Паця душі має свій зміст і виступає як процес осмислення себе, своєї сім’ї, держави, нації, людства.

         «Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти», - говорить українська мудрість. «Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей», говорив В.О.Сухомлинський.

         Любов, доброта, надія в наших серцях допомагають жити, створювати красу навкруги. Ці почуття народжують у наших душах натхнення.

                                      Врятує світ краса –

                                      Завжди так говорили.

                                      Тепер врятують світ любов і доброта,

                                      Бо однієї вже краси занадто мало.

                                      Спішіть добро творити,

                                      Щоб нам не згинути у морі зла,

                                      Щоб кожен міг серед краси прожити

                                      У царстві справедливості, любові і добра!

7. Захист і порятунок дитини – істина школи

В Україні росте найбільш кволе покоління школярів. Малорухливий спосіб життя, погане харчування і пристрасть до алкоголю і тютюну роблять українських школярів найбільш хворим поколінням в історії країни.

8% школярів за час навчання набувають хвороби органів травлення, а по 5% виносять із середньої школи разом зі знаннями проблеми з хребтом, обміном речовин, зором і шкірою. Але найбільше - майже кожен другий випускник - регулярно хворіють на простудні захворювання. Шість років тому від хронічних захворювань страждали менше 1,8 тис. з кожних 100 тис. дітей - це теж значний показник, але за наступні чотири роки він збільшився майже до 1,9 тис.

Крім того, третина школярів, за даними Державного інституту розвитку сім'ї та молоді (ДІРСМ), занадто багато вільного часу проводить за комп'ютером. Батьки нарікають на те, що в Інтернеті їх діти спілкуються з друзями, і відмовити їм у цьому складно.

У ході іншого дослідження з'ясувалося, що третина підлітків у будні дивляться телевізор більше чотирьох годин на день. А у вихідні, за підрахунками ВООЗ, на довгі години прилипають до екранів телевізорів більше 70% українських дітей. Тоді як, приміром, в Італії від подібної недільної телеманії страждають лише 28%.

Регулярне сидіння перед монітором або телеекраном у випадку з українським підростаючим поколінням посилюється тим, що приблизно четверо з п'яти школярів майже ніколи не займаються спортом. А половина школярів якщо і реалізують на практиці девіз "швидше, вище, сильніше", то максимум протягом години за тиждень.

Щоб зрозуміти, наскільки це мало, досить поглянути на розвинені країни Європи. За даними експертів ВООЗ, у середньому близько третини опитаних там тінейджерів займаються спортом із середніми навантаженнями по одній годині п'ять або більше разів на тиждень. Атлетичнішими за інших за цим показником є ірландці - регулярно навантажують себе фізично майже 60% молодих кельтів.

Однак винна не одна лише загальноосвітня школа. Сьогодні, коли радянська система оздоровлення дітей канула в лету, порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих, а точніше, їх батьків, іронізує Євген Комаровський, відомий український педіатр. Проте старше покоління, за його спостереженнями, часто-густо легковажно ставиться до цього обов'язку. "Батьки вважають, що дільничний педіатр і вчитель їм винні! І поки вони будуть сподіватися на чужих тьоть, діти їх будуть хворіти", - міркує лікар.

Українська держава, на думку Комаровського, навпаки, абстрагувалося від проблем дитячого здоров'я. "Тому поки піклуватися про дитяче здоров'я можуть тільки батьки", - резюмує він.

У школі нового покоління учитель не порівнює успіхів учнів, не зіставляє якість їх відповідей, а визначає цікаві думки, нетрадиційні підходи при розв’язанні навчальних завдань кожним вихованцем, радіє і вірить у нього. На нашу думку, різні види нагород, покарань позбавляють дитину духовного і фізичного спокою. Часи змінилися, фізичні покарання відійшли в минуле. Але дитина все одно не застрахована від страху й приниження. Не можна забувати, що душевні страждання руйнують дитячу особистість ще підступніше і сильніше, ніж методи фізичних знущань

Потрібен новий, зважений підхід до оцінювання. Один із головних недоліків існуючої системи оцінювання знань учнів полягає в тому, що оцінка майже завжди відображає результат праці (фактичні знання) і далеко не завжди – процес її виконання, тобто зусилля учня, його старанність, ретельність. Якщо оцінюється тільки результат навчання, то відтак недооцінюються зусилля слабких учнів, що зменшує їхню віру у свої сили. Тому конче необхідно, щоб на етапі ознайомлення з проблемою, вироблення алгоритму дій і впровадження вивченого на практиці діти самостійно оцінювали б себе (до речі, роблять це вони дуже об’єктивно). А звичні для нас бали з’являються тільки на підсумкових етапах з вивчення теми. Такий підхід знімає скутість, закомплексованість, страх перед негативною оцінкою і, найважливіше, не замінює верховенство знань на "вартість” балу. Діти вчаться не для оцінки, а тому, що їм цікаво. Раз і назавжди треба заборонити педагогу у школі публічно, тобто в присутності товаришів, однокласників оголошувати оцінки. Діагностика успіхів дитини у навчанні – це особиста таємниця учителя, учня, його батьків.

Вважаємо, що немає найкращих або найгірших учнів. Кожен учень має свою унікальну цінність, і ніхто не давав права вчителеві привласнювати дитині небезпечний ярлик. Якщо школяр погано навчається, то це означає тільки те, що використана учителем педагогічна технологія не ефективна, іншими словами, просто не підходить саме цій дитині. Таким чином, проблема не в учнях, а в навчальних методах і прийомах, зрештою, в особистості вчителя.

"Що посієш, те й пожнеш” – заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогоднішні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам. У "Розмові з молодим директором школи” В.Сухомлинський зауважив: "Продовжуючи себе у своїх вихованцях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо самий час. Дух часу, взаємовідносини між людьми – все це залежить від того, які ми з вами, від того, яка школа, що їй народ увіряє своє майбутнє, від того, яке керівництво школою” [16, с. 394]. Вдумаймося в ці слова.

8. Доктрина серця – стержень діяльності педагога

9. Виховання думки – плекання характеру

Як формувати творчу особистість учня

Творча особистість... Усього лише два слова, але вони містять у собі глибокий зміст

Це людина, яка у змозі реалізувати свої індивідуальні потреби та можливості, має нетрадиційне самостійне мислення, багатий духовний світ, уміє пізнавати, бачити навколишнє оточення, створює щось нове, оригінальне, неповторне. Для того щоби сформувати таку особистість в умовах загальноосвітнього навчального закладу, маємо створити належні педагогічні передумови для розкриття індивідуальних особливостей кожного учня, задоволення навчальних потреб, використовувати особистісно зорієнтований підхід до організації педагогічного процесу задля ефективного навчання, розвитку та виховання кожного учня.

У контексті цього важливо пам'ятати пораду видатного українського педагога В. Сухомлинського: «Людина з дитинства повинна пізнавати іншу людину - її думки, почуття, найтонші та найскладніші порухи душі, прагнення, поривання...» Як важливо вчителю розпізнати кожну особистість, допомогти конкретному вихованцю оволодіти майстерністю складання проекту свого життєвого шляху, а, отже, для цього конче потрібно опанувати та реалізовувати на практиці педагогічну діагностику, яка передбачає вивчення й ідентифікацію індивідуальності кожної особистості; проведення педагогічного спостереження, бесід, анкетування, тестування з метою встановлення добору особистісних якостей, стилю поведінки, пояснити їй мотиви, прагнення або передбачити життєвий шлях у майбутньому. Для досягнення зазначеної мети у процесі діагностичних процедур установлюються передумови навчання, розвитку та виховання кожної особистості, необхідні для організації оптимально спланованого навчально-виховного процесу. Педагогічна діагностика спрямовується на вивчення та розпізнання стану об'єктів (суб'єктів) навчання, розвитку та виховання з метою встановлення гуманної взаємодії вчителя й учня.

Основними мотивами педагогічної діяльності школи є турбота про щастя дитини, щире прагнення сприяти щасливому протіканню дитинства, допомога в пізнанні оточуючого світу та себе в цьому світі. Діагностична діяльність педагогічного колективу має різноманітні етичні відтінки і є гуманною, тому що постійно знаходяться в центрі уваги питання поглиблення гуманістичного характеру навчально-виховного процесу, забезпечуються пріоритет загальнолюдських цінностей, вільний розвиток особистості. Школа не обмежує, а тільки сприяє розвитку творчих сил особистості учня, визнає право на свободу фізичного та духовного розвитку, поважає особистість, виховує в дусі прав і свобод людини. Іншими словами, у навчально-виховному процесі вчителі школи під час діагностики використовують методи, які полягають у розумінні тих змін, що постійно відбуваються в дитині. Згідно з герменевтикою - наукою, яка займається проблемами усвідомленого та широкого розуміння сутності виховної взаємодії та розробки технологій навчання, - головне завдання школи полягає в досягненні розуміння істини шляхом проникнення в духовний світ кожної дитини, а також у власний суб'єктивний світ. Діагностика навчальних досягнень, у тому числі й визначення рівня розвитку творчих здібностей учнів, здійснюється шляхом суб'єктивного входження вчителя у формуючу сутність учнів.

Лисенко Н.І., Смілянська загальноосвітня школа I-III ступенів №11

Смілянської міської ради Черкаської області