Каталог статей

К.М. Казмірук, вчитель Криворізької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 94

                                                      Пригоди Вітерця
                                                               Казка

В полі серед трав пахучих і квіток
Народивсь малий бешкетник -Вітер.
Зупинить його не міг ніхто,
Був він швидшим за усе на світі.
Цілий день наввипередки він,
З бджілками веселими ганяв,
Але з часом захотілось йому змін,
Все набридло... Він засумував.
" Користь всі приносять на землі,
І бджілки й метелики малі,
А яка ж від мене користь буде?
Полечу у світ, хай скажуть мені люди."
І подався Вітерець у світ,
Став дивитись і цікавитись усім,
Зупинився він біля млина,
Та картина перед ним була сумна.
Млин не працював, зерно стояло,
Люди сумно в небо поглядали,
Всі чекали вітру, та було все тихо,
Вітер здогадався, як зарадить лиху.
В небо він злетів швидко і проворно,
Млин він закрутив і все стало добре,
Борошно змолов, людям допоміг,
Хоч нема у нього рук, очей та ніг.
Далі полетів прямо аж до річки,
Там побачив човник невеличкий
Що ніяк не плив, вітрила не здіймались,
Знову вітру люди дожидались.
Вітерець охоче став і їм в нагоді,
І полинув човник назустріч природі.
Вітерець ще більше запишавсь, зрадів,
Сміливіше далі полетів,
І побачив хлопчика малого,
Змія запускав у небо золотого.
Та ніяк той не хотів летіти,
Без підтримки молодого вітру.
Вітерець все зрозумів і допоміг,
Без зусиль його підняти в небо зміг.
Хлопчик радо біг і посміхався,
З Вітерцем і змієм дружно грався.
Ось і день скінчився, Вітерець втомився,
Але задоволеним лишився,
Зрозумів, що й він не просто може грати,
І по полю з бджілками ганяти,
А ще й користь він приносить людям,
І його чекають з радістю усюди.