Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" | [ Додати статтю ] |
Компетентність як педагогічне явище
| 1. Компетентність як педагогічне явище Компетентність – це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Тлумачний словник подає такі визначення понять: Компетенція – 1) добра обізнаність із чим-небудь; 2) коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи. Компетентний – 1) який має достатні знання в якій-небудь галузі, який з чим-небудь добре обізнаний, тямущий; який ґрунтується на знанні, кваліфікований; 2) який має певні повноваження, повноправний, повновладний. Це не дивно, адже походять вони з одного джерела – з латини competentia – узгодженість, відповідність, а com-peto – відповідати, бути годящим, здатним.
Державний стандарт початкової загальної освіти подає такі дефініції: ключова компетентність - спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів; ключова компетенція - об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини (вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров’язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій). С. Бондар подає таке визначення: «Компетенції – це здатність розв’язувати проблеми, що забезпечується не лише володінням готовою інформацією, а й інтенсивною участю розуму, досвіду, творчих здібностей учнів». А. Маркова визначає компетентність як «індивідуальну характеристику ступеня відповідності вимогам професії». Зрозуміло, що основний акцент переноситься тут на професійну складову компетентності. У такому ж напрямку пропонує визначення Дж. Равен: «Компетентність – це специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії у певній галузі і яка включає вузькоспеціальні знання, уміння, способи мислення, а також відповідальність за свої дії». Специфіка поглядів андрагогіки знайшла відображення у визначенні «Компетентність – еталонна мета розвитку, досягнення якої забезпечує успішність діяльності дорослої людини в умовах, що змінюються». С.Шишов визначає компетенцію як загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню. «Компетенція не зводиться ні до знань, ні до навичок, бути компетентним не означає бути ученим чи освіченим», наголошує він. Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття компетентності як загальні або ключові вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, кроснавчальні вміння, ключові уявлення, опори або опорні знання. Європейські експерти визначають поняття «компетентність» як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії. С.Бондар наголошує, що «...компетентність – це здатність особистості діяти. Але жодна людина не діятиме, якщо вона особисто не зацікавлена в цьому. Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини , тобто в умовах глибокої особистісної зацікавленості в даному виді діяльності... Отже, цінності є основою будь-яких компетенцій». Така складність, комбінаційність цього педагогічного явища зумовлює виокремлення певних структурних елементів поняття «компетентність». Європейські експерти [15, с.22] пропонують таку внутрішню структуру компетентності: • знання; • пізнавальні навички; • практичні навички; • відношення; • емоції; • цінності та етика; • мотивація. С.Шишов характеризує компетентність як можливість установлення зв'язку між знанням та ситуацією, як здатність знайти процедуру (знання та дії), що відповідає проблемі. Він пропонує сукупність ключових компетентностей, як перелік певних дій чи вмінь: вивчати, шукати, думати, співробітничати, братися за діло та адаптуватися. Вивчати: • вміти вирішувати проблеми; • вміти використовувати власний досвід; • самостійно займатися власною освітою. Шукати: • добувати інформацію; • вміти працювати з документами та класифікувати їх; • консультуватися у експерта; • працювати з різними базами даних. Думати: • критично мислити; • мати власну позицію та формувати власну думку; • оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, оточуючим середовищем; • вміти оцінювати твори літератури та мистецтва. Співробітничати: • вміти співробітничати та працювати в групі; • приймати рішення; • вміти домовлятися; • улагоджувати суперечки та конфлікти. Братися за діло та адаптуватися: • нести відповідальність; • вміти організовувати свою роботу; • вміти знаходити нові рішення; • довести гнучкість реагування на зміни в житті; • бути стійким перед труднощами Виходячи з цього переліку та концептуальних положень освітянських офіційних документів, можна дійти висновку, що компетентність дійсно є інтегрованим результатом навчання, який виходить за межі предметної складової навчання, який не вичерпується змістом певної дисципліни, засвоєнням знань та формуванням предметних умінь. Не випадково мова йдеться про життєві компетентності, адже названі вміння дійсно є життєвими, необхідними й у професійній діяльності, й у приватному житті без винятку будь-якій людині, не зважаючи на її вік, стать, освіту, фах, посаду, місце проживання, переконання та соціальний статус. Від сформованості цих умінь залежить, чи буде людина готовою до вимог життя, чи буде успішною, чи досягне тих вершин, які спроможна досягти, чи відбудеться як особистість. Компетентний спеціаліст, компетентна людина - це дуже достойна перспектива. Запропоновано формулу компетентності. Які її основні складові? По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності. По-друге, вміння використовувати це знання у конкретній ситуації, розуміння, яким чином можна добути це знання, для якого знання який метод потрібний. По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання. Ця формула логічно може бути вираженою таким чином: Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення Безсумнівно, людина, яка уособлює в собі такі достоїнства, буде вельми компетентним спеціалістом. Підводячи підсумки, слід зазначити, що певне просування у питаннях практичної реалізації положень щодо компетентності учнів може бути досягнуто за умови розуміння специфіки компетентності як загальної здатності, надпредметного утворення, системи життєвих вмінь. 2. Основні групи компетентностей. Торкаючись питань формування компетентності, дослідники підкреслюють, що Комісія з питань культурного співробітництва при Раді Європи (1991рік) визначила основні групи компетентностей: соціальні, полікультурні, комунікативні, діяльнісно-творчі, саморозвитку і самоосвіти, або посилаються на рекомендації Ради Європи щодо формування соціальної, полікультурної, комунікативної, інформаційної, самоосвітньої компетентностей. Названо основні групи компетентностей, які можна охарактеризувати таким чином: - соціальні (характеризують вміння людини повноцінно жити в суспільстві) – брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій, приймати діяльність демократичних інститутів суспільства; - полікультурні – не тільки оволодіння досягненнями культури, але й розуміння та повага до людей інших національностей, релігій, культур, мов, рас, політичних уподобань та соціального становища; - комунікативні – вміння спілкуватися усно та писемно, рідною та іноземними мовами; - інформаційні – вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел; - саморозвитку і самоосвіти – мати потребу і готовність постійно навчатися протягом всього життя; - продуктивної творчої діяльності. Сучасні нормативні документи виокремлюють такі групи компетентностей: Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки. Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах. Загальнокультурна (комунікативна) компетентність - передбачає опанування спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур. Соціально-трудова компетентність - пов’язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці. Інформаційна компетентність - передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її; використовувати джерела інформації для власного розвитку. АВТОР: Родигіна Ірина Вікторівна Джерело: http://Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. | |
| Переглядів: 9923 | Рейтинг: 4.0/3 |
| Всього коментарів: 0 | |