Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель батькам » Сімейне виховання | [ Додати статтю ] |
Кульок цукерок «Шануй батька твого і матір твою і довго житимеш на землі...» (Вих.XX,12) Давно це було, ще до війни. Жив один чоловік. Працював вдень і вночі, годував свою велику сім'ю. І одного разу його начальник дав завдання поїхати в місто за потрібними для роботи інструментами. Ця людина ніколи зі своєї станції нікуди не виїжджала, а тут їхати в саме місто. Як заведено, отримав він від рідних і від сусідів накази, що купити в місті, і поїхав в дорогу. Діточки його попросили привезти шоколадних цукерок, пробували вони один раз у сусідів, аж надто сподобалися, аж надто смачні! Впоравшись зі всіма справами, він купив цукерок. І вирішив відкусити трохи, дізнатися, що за чудасія така. Ніколи в житті не їв шоколадних цукерок, ну, цукор їв, прості цукерочки їв, а ось шоколадні - ні. Чоловік спробував одну цукерочку, потім другу, потім ще одну і не помітив, як з'їв весь кульок. Він приїхав додому, роздав дарунки сусідам і рідним, а дітям віддати нічого. Стоїть перед ними з порожнім кульком, стоїть і думає: що ж я наробив, у рідних дітей солодощі з'їв. Стояв, стояв, та на коліна бухнувся і став вибачення просити: «Пробачте, дітки, з'їв я ваші цукерочки». Всі простили, лише дочка старша на серці зло проти тата затаїла. А через місяць почалася війна, чоловіка забрали на фронт, і через три місяці він загинув. Всі побивалися за ним, а дочка старша сильніше за всіх - як би вона хотіла тата обійняти, поцілувати і крикнути, що прощає вона ті цукерки, лише нікому крикнути. Вона зараз давно вже бабуся, лише шоколадні цукерки за все своє життя в рот не брала, не лізли. Як пригадає, що за них батька рідного не пробачила, так і душа її розривається. Вона кульки шоколадних цукерок купує і все дітям роздає, аби батька її, якого Господь сподобив хоч перед самою смертю справжнє місто побачити та цукерок шоколадних з'їсти, згадали. | |
| Переглядів: 956 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |