Каталог статей

Лісами ходить осінь,
Садами ходить осінь
 У золотому пишному вбранні.
А ми цвітемо й досі,
 А ми цвітемо й досі —
Стійкі осінні квіти,
Прекрасні й запашні.
 Приспів:
Ми цвітемо, цвітем,
Розцвітаєм —
Діти рідної землі,
 І вітаєм, вітаєм, вітаєм Вас зі святом, вчителі!
Вже стало холодати,
Вже стало холодати,
Це відчувають наші пелюстки.
Та ми чекали свята,
Ми так чекали свята,
Бо ми — осінні квіти,
Прекрасні і стійкі!
Приспів.
Біла Лілея. Я Біла Лілея,
Прекрасна, як фея,
Свою красу я вам несу!
Я квітка непроста,
Духмяна, чарівна,
Учителям вклонитись
На свято я прийшла!
Червона Троянда. Троянда ніжна,
Червона, пишна.
 
Рожева Гвоздика. А я Гвоздичка З рожевим личком,
Разом. Прийшли зі святом ми вас вітати! Жоржина. Жоржина пишна, Завжди розкішна. Чорнобривчик. І я, щасливчик, Ваш Чорнобривчик. Гладіолус. І гладіолус, Стрункий, як колос. Разом. Ми вас вітаєм, Добра бажаєм!

(Співають на мелодію пісні «Крылатые качели».) Заспіваємо ми пісню. Це для вас вона луна — Промениста і барвиста, Веселкова, чарівна. Заспіваємо ми пісню, Хай летить по всій землі! Ваші діти, ваші квіти, Люблять вас, учителі. Приспів:
Слухняні і не дуже, Великі і малі — Усі вас люблять дуже, Кохані вчителі!
(Діти-«квіти» вклоняються. На сцену виходять ведучі — хлопчик і дівчинка.)
Ведуча. Учителька всміхається —
І любо так стає,
Мов квітка розпускається,
Мов сонечко встає!
Ведучий. Посміхніться, наші любі!
Ми усі вас щиро любим!
І даруємо вам казку.
Тихо слухайте, будь ласка!
Ведуча. Жила на небі зірочка —
Небесна біла квіточка!
У небесах іскрилась
Та все на нас дивилась...
 (Ведучі залишають сцену На сцені Біла Зірочка. Вона виходить під музику й влаштовується «на небі» — підвищеному місці, спостеріга¬ючи, що робиться «на Землі».)
Біла Зірочка. О! Як цікаво на Землі!
Там є дорослії малі.
До школи ходять діти,
Здобути щоб освіту!
Люблю на них дивитись!
Це ж так цікаво — вчитись!
(Лунає шкільний дзвоник. На сцену виходять учні — один-два хлоп-чики та двоє дівчат.) Учні.
-— Який урок цікавий був! Нового стільки я почув!
—    Мені було цікаво теж. А вам сподобалось?
—    Авжеж!
—    Чудова вчителька у нас, її шанує весь наш клас!
—    її не можна не любити! От би дарунок їй зробити, Такий же гарний, як вона!
—    Яка ти, Вірочко, смішна! Хіба такий дарунок є?
—    Я кошеня віддам своє! Воно ласкаве, як вона!
—    Яка ти, Вірочко, смішна! їй щось гарніше треба.
—    А що?
—    Я б зірку з неба Учительці подарував. Якби злетів туди й дістав... (Дивиться на Білу зірочку.) Це мрія нездійсненна...
—    Вона ж так височенно!
—    Як жаль! Це тільки мрія...
—    Яка прекрасна мрія!
(Діти розходяться. Звучить музика, до Білої Зірочки підходять ще дві «зірочки»~подруги, кружляючи в танку. Потім починають розмову.)
Біла Зірочка. Які хороші малюки!
Ви чули, подруги-зірки?
Я хочу їм допомогти.
Подруги. Як хочеш, то світи, світи!
Біла Зірочка. Але цього замало!
.. .Ой, мало я не впала!
Подруги. Не треба вниз дивитись!
Так можна і розбитись.
Біла Зірочка. А там — Земля!
Там малюки!
Бувайте, подруги-зірки!
Подруги. Ой, що ти, Айстро?! Не лети!
Ти що? З такої висоти?!
Розіб' єшся на скалочки!
Біла Зірочка. Все, прощавайте, зірочки...
(Лунає музика. Біла Зірочка спускається з висоти і сідає на землю в центрі сцени. Подруги-зірочки співають.) Відстань — ніщо, Коли серце наказує, Відстань — ніщо, Коли серце велить! І для зорі,
Що зірвалась і падає,
Неймовірна ця мить!
Ведуча. Білу зірочку Айстрою звали.
У ту мить її в небі не стало.
Полетіла вона до Землі,
До Землі!
На скалки розлетілась Маленькі-малі...
Ведучий. Такі гарні! Такі пречудові!
Різнобарвні такі, веселкові!
Ті скалки проросли квіточками.
їх і зараз зовуть зірочками.
(На сцену виходять учні.)
Учні.
—    Ой, дивіться! Це ж зірка з неба! Зірка Айстра! Це те, що треба!
—    Вона гарна, як зірка ясна:
—    Подивіться, вона прекрасна!
— Що за квітка! Це ж просто диво!
Буде вчителька наша щаслива!
(Під музику Айстра встає—«росте», хлопчик її «зриває» —Айстра підстрибує й виходить уперед.) Айстра. Ми айстри — зірки, Що ростуть на Землі, Прекрасної зірки Частинки малі, Барвисті і пишні, Ясні, веселкові. Ми сповнені ніжності, Світла, любові. Ми квіти осінні, Сміливі, стійкі, Водночас чутливі І ніжні такі!
(Підходять ще діти з айстрами в руках і ті, які на початку були квітами — Лілея, Троянда та інші. Усі співають пісню квітів на ме-лодію «Снег кружится».)
Злетіла зірка з неба,
Злетіла зірка з неба,
Смілива, і прекрасна, і стійка.
Щоб землю прикрашати
І радість дарувати.
Осіння квітка айстра
Приваблива така!
Приспів:
Ми цвітемо, цвітем, розцвітаєм —
Діти рідної землі.
І вітаєм, вітаєм, вітаєм
Вас зі святом, вчителі.
Якщо вам дуже треба, Злітають зорі з неба І квітами для вас вони стають. Якщо вам дуже треба, Злітають зорі з неба, Свою любов і ніжність
Вони вам віддають! Приспів:
Ми цвітемо, цвітем, розцвітаєм —
Діти рідної землі,
І вітаєм, вітаєм, вітаєм
Вас зі святом, вчителі!
(Діти дарують квіти вчителям.)

Джерело: http://Бутрім Валентина "Відкриті виховні заходи в початковій школі"