Літературно-музична композиція, присвячена 110-річниці з дня народження Докії Гуменної - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Літературно-музична композиція, присвячена 110-річниці з дня народження Докії Гуменної
Літературно-музична композиція, присвячена 110-річниці з дня народження Докії Гуменної

1 уч. Плине час, летять роки,
У серцях в нас навіки
Гідні доньки і сини,
Що народ усі вони,
До морщин і сивини
Пам'ятали і любили.

2 уч. 7 березня все прогресивне людство світу, шанувальники творчості Докії Кузьмівни Гуменної , відзначають 110- річницю з її дня народження.

3 уч. Думки й поривання
І муки й страждання,
Любов всю і ласку,
В роман чи то в казку,
Щирою душею
Й вірою своєю
Щедро посилила,
Про народ свій дбала.

4 уч. Докія Гуменна народилася в селянській родині 1904 року 7 березня в с. Жашкові Таращанського повіту на Київщині ( нині м.Жашків Черкаської області). Дід з батьківського роду був хліборобом, мати, Дарія Кравченко, походила із збіднілого шляхетного роду. Батько Докії , не маючи нахилів до господарювання, займався торгівлею , але безуспішно.
5 уч. В селянську родину
Послав Бог дитину-
Красуню – дівчину,
Велику Людину.
Зростала з піснями,
Що мати співала,
І грою сопілки,
Що в батька лунала,
З слуханням скрипки
Росла , підростала…

Пісня «Народилась я на Україні»

6 уч. Докія навчалася у міській початковій школі, потім у середній педагогічній школі, де її вчителем був письменник з Буковини - Дмитро Загул. Навчалася у Київському інституті на літературному факультеті , де викладали професором М.Зеров, П.Филипович, О.Грушевський. Допомагав видавати твори, які писала Докія Гуменна, Сергій Пилипенко. Найперші оповідання з'явилося у журналі «Сільськогосподарський пролетар в степу»
У 1921 році вступила до письменницької організації «Плуг», але у березні 1932 року її виключили із організації і заборонили друкуватися , тому що письменниця не була байдужою до занепаду культури укр. Народу , її побуту .І це описувала вона у своїх творах, а саме : «Кампанія», «Листи із степової України» , «Ех,Кубань,ти Кубань хліборобная»… Ці твори радянська критика сприйняла негативно. Письменницю змусили мовчати.
Докія Гуменна , щоб уникнути арешту,виїжджає до Туркменії , де невтомно працює, збираючи матеріали про історію і давню культуру місцевого населення.
У 1933 році Докія Гуменна повертається в Україну, до Києва , де її прийняли до новоствореної спілки письменників України , вона працювала в різних установах міста( і діловодом, секретарем,стенографісткою) Сильну вольову жінку не зламали складні умови життя. Так тривало до 1939 року. З'являються у журналах нариси і повісті : «Вірус», «З історії сивої давнини», «Трипільська статуетка».

7 уч. У руки критиків потрапила повість «Вірус» де письменниця викрила бюрократство радянського керівного апарату. Невідомо , як би клалася її доля, але почалася Друга Світова війна. Докія Гуменна повертається до Спілки письменників України, в Києві, тому у 1941 році літературному тижневику «Укр. Слово» (редактор Олена Теліга) опубліковано новелу «Пахощі польових квітів». Фашисти розігнали Спілку письменників, а деяких представників розстріляли у Бабиному Яру.

8 уч. Будучи малою, Докія Гуменна , любила спостерігати за краєвидами чарівної природу Жашківщини . Тож багато творів вона і присвятила рідним куточкам батьківщини.
Любила природу:
Ліси , переліски,
Дрижипільське поле
І Жашківський край.
Про це поетеса
У творах писала:
- Такої принади
Ніколи не знала,
І тих осокорів
При битім шляху,
І запаху листя
У старім садку,
І спілих суниць
Пошукати в «рову»,
І гілку із вишні
Пригнути здорову,
Щоб вкинути в рот
Кілька спілих ягід…»
На мить її серце
Не знало вже бід…

Пісня «На нашій Україні»

9 уч. Восени 1943 року Докія Гуменна виїхала до західної України . Почали з'являтися на сторінках газет і журналів її твори. У 1944 році написала книгу «Епізод з життя Європи Критської» про дівчину – Українку, про стару Європу, про Любов, про Життя , передрікає майбутнє України і всього людства.

Інсценізація уривка із книги «Епізод з життя Європи Критської»

10 уч. Коли наближався фронт ,Докія Гуменна їде на захід. В Австралії працює в редакції журналу «Керма» , де друкуються її твори:
«Наталка будує Європу» , «Премудрі розумники» та ін.
У 1948 році, опинившись в Мюнхені, у видавництві «Укр. Трибуна» вийшли 4 томи роману – хронічки «Діти Чумацького шляху».
З 1950 року письменниця живе і працює в Америці . За кордоном вона написала і видала 20 книжок власним коштом : роман – хроніка «Хрещатий Яр», казка – есе «Благослови,мати», роман «Злотий плуг» , есе «Родинний альбом», повісті «Мана», «Велике Цабе».

11 уч. Там , за небокраєм,
У чужому краї,
Жінка – трудівниця,
Просто чарівниця.
Все вона вбачала,
В думах поринала -
Рідну Україну
І не забувала.
Про її майбутнє
В творах «передрікала»
Жінку – Берегиню
Завжди прославляла,
Матір – Батьківщину
Словом захищала.

12 уч. Так, Докія Гуменна у своїй казці – есе «Благослови, мати!» описує історію, звичаї, культуру укр. Народу, Трипілля, яку творили ще наші прапрадіди . Адже відтоді, значить і наш родовід?
Як говорить у своїй казці.
А то й просто: навесні , як відбувається оранка, виходять партії археологів , краєзнавців. Розглядають, де тут на ріллі вивернуто печину чи черепок. На чорній ріллі це відразу видно.

13 уч.І ось на мапі «Трипільщина» в самих тільки околицях Гуманя. Відкриття протоміст вважається найважливішим серед дослідів над доісторичними культурами на Україні. Тепер про це проскакують у пресі дуже скупенькі відомості та куценькі повідомлення. Тож почекаймо у сподіванні, може вийде розкішна монографія з кольоровими світлинками і тоді матимемо метрику незгіршу за інші метрики старовинних цивілізацій світу.

14 уч. Літературну спадщину Докії Гуменної поділяють на твори про прадавню Україну, про сучасну, а також казкові твори. У багатьох своїх творах Гуменна низько вклоняється літнім жінкам: «Жінки! У цій словесній творчості вони виступають, як берегині від хвороб, стихійного лиха,від посухи і граду. З допомогою слова-договору мали вони владу над дощем… Жінки-охоронниці. На наших очах відбувається те саме. У сьогоднішній Україні жінки похилого віку перебрали на себе функцію охорони освячених вірою традицій і ревно їх бережуть. Не раз чуємо: «А-а, тепер там до церкви ходять старі баби!» Еге ж,старі баби, незважаючи на півстоліття релігійної пропаганди. На зміну одному поколінню старих бабів з’являються нові старі баби. Вона заповнюють церкви,хрестять дітей, святять паски,мак і квіти,а в Спасівку – яблука . Все,як має бути. Встаньмо і низенько вклонімося непереможному племені старих бабів!»
Поряд із літературною діяльністю продовжувала активне громадське життя. Вона брала безпосередню участь у створення об'єднання укр. письменників «Слово».
Єдиний закон у її житті – це любити рідний укр. народ і правдиво жити на землі.

Пісня «Молюсь за Україну»
Український танець «Плескач»

Колісник Валентина Василівна, учитель української мови та літератури Жашківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№3 ім.І.М.Ляшенка Жашківської районної ради Черкаської обл.
Категорія: Класні виховні заходи | Додав: (26.02.2014) | Автор: Колісник Валентина Василівна
Переглядів: 530 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!