Каталог статей

УРОК МУЖНОСТІ

«ЛЮБОВ У НАС ДО БАТЬКІВЩИНИ ІДЕ ІЗ СЕРЦЯ ГЛИБИНИ »

 Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні. Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до своєї Батьківщини - України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування в учнів  любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяється через формування готовності до захисту Вітчизни, поваги до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних пам’яток культури.

На мою думку, патріотичне виховання повинно поєднуватися з моральним вихованням. Слід враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Тому саме патріотизм, почуття відповідальності, чесності, гідності, відданості, доброти повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.

Тема. Любов у нас до Батьківщини іде із серця глибини.

Мета. Виховувати любов до Батьківщини, рідного краю, українського народу; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України та її патріотом; виховувати особистість, здатну приймати важливі рішення, відповідати за свої вчинки, цінувати минуле, вміти творити майбутнє; формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, доброту, милосердя, працьовитість.

Вчитель.

Шумлять навкруги жита, хвилюються, як зелене море, у вітряну погоду. Над цим неосяжним простором ніжно дзвенить у повітрі зворушлива пісня жайворонка. Та ось у повітрі кружляють ластівки, розрізаючи гострими крилами пружне повітря. Теплий вітерець розчісує ніжні молоді віти-коси берізкам на околиці лісу, а десь там, далеко на обрії, з’являється світла стрічка. І в небо золотистими списами шугонули яскраві сонячні промені, а за ними поважно, ніби володар Землі, викотився рожевий диск сонця. І враз його промені заграли, затанцювали веселими сонячними зайчиками на зеленій травичці, на барвистих квітах, на сріблястих водах річок. Це моя Україна знову зустрічає новий день.

Хлопчик. Велика й прекрасна планета Земля.

Є тут океани, річки і моря,

Глибокі озера, квітучі рівнини,

І гори високі, й стрімкі їх вершини.

Дівчинка.  Багато держав є, людей і мов різних,

Та кожному мила одна лиш, єдина,

Найкраща з усіх, то є рідна країна.

Мені ж наймиліша – моя Україна.

Вчитель. Україна – неозорі простори рідної землі, що простяглися від Карпат до Чорного моря. Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу і незалежність. Україна – це рідна мова, яка, долаючи перешкоди і всілякі перепони, стала однією з найрозвинутіших мов світу.

Учень. Все навколо таке гарне –

Батьківщина це моя.

Небо ніжне і безхмарне,     

Тут зростаєм ти і я.

Учениця. Я часто думаю про те,

Що є одна земля,

Де виросли батьки,

Де виріс ти і я.

Дівчина (співає пісню «Україночка»,сл. А.Демиденка,муз. Г.Татарченка)

Не одні хани мене у полон брали,

Били-вбивали,

На чужину гнали.

А я не скорилася,

Із сльози відродилася,

Українкою я народилася!

Кажуть хлопці:

Я сама, наче квіточка,

Що пливуть мої слова,

Як та річечка.

Що душа моя співає,

Мов сопілочка,

А я просто українка,

Україночка.

Учитель. Батьківщина – це земля, на якій ви народились, де народились ваші батьки, діди, усі ми з вами. Батьківщина – це наша країна.

Що ж таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця.

В чистім полі пшениця,

Серед лугу далеко

У діброві лелека.

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.

Учитель. Кожен учень по всій нашій Вітчизні: від найменшого першокласника до вже дорослого випускника, любить свою Україну, бажає їй добра, намагається стати справжнім патріотом і громадянином.

Одна Батьківщина і двох не буває,

Місця, де родилися, - завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

Учитель. Країна, Батьківщина, Україна – це ті слова, які кожен свідомий українець, промовляє з глибокою шаною та гордістю.

Учень. Тепло своїх долонь, і розуму, і серце

Я Україні милій віддаю.

Люблю твої ліси, степи, річки й озерця,

Й ліричну пісню лагідну твою.

Учениця. І українську мову, чарівну й багату,

Та рушники у квітах на стіні.

Люблю наш щедрий рід, в садочку білу хату

Й рожевий кущ калини при вікні.

Учень. Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Учитель. Діти, зараз я пропоную вам послухати вірші учнів нашої, які на папері передали свою любов до Батьківщини.

Мій рідний, краю!

Бажав би я, мій рідний краю!

Щоб воля в нас завжди була.

Щоб наша слава козацькая

Щодень пишніше все цвіла.

Щоб ми стояли за Україну

І мали право на власне життя,

Бо слово правди – то наші гармати,

А світлі вчинки – то наше буття!

Коли б мені, мамо, легесенькі крила,

Такі, як Шевченко наш мав,

В обійми до тебе душа полетіла б,

А вітер свободи мої б крила тримав.

Розправлю я крила, і думка полине

У рідний замучений край,

В той край, де Шевченко дививсь на Вкраїну

І волю для неї плекав.

Берімося ж, браття, всі міцно за руки

Рушаймо вперед, до борні!

Шевченкове слово вестиме вперед нас

У цій нелегкій боротьбі!     Сененко Сергій

Моя Україна

Моя Україна – моя Батьківщина

Тут прапор і герб, тут верба і калина.

Київ, Херсон, Миколаїв –

Цвіте Україна, зростає.

У нас є сусідів багато:

Румуни, угорці, словаки.

І ми з ними дружно живемо,

Земель нічиїх не крадемо.

Також в нас розкидані гори,

Азовське та Чорне  море,

Дніпро протікає і Буг,

Десь ліс, а десь поле і луг.

І де б  ти не був на планеті

Одне лише памʹятай:

У тебе одна Батьківщина,

Вкраїна – твій рідний край.    Верезуб Олексій

Любов до рідної Вкраїни

Моя любов, мов дивний птах –

По всіх світах літає.

Та кожен раз у ніжних снах

Додому повертає.

Моя любов, як та журба,

Як серденько калини,

Така тихенька і проста

До рідної Вкраїни.

Моя любов, як шум води

Бурхлива і невпинна,

Її збороть не взмозі ти,

Вона ж бо дуже сильна.

Моя любов, як той вогонь,

Горить і не згасає

Та кожен раз на дні долонь

Сльозина потопає.    Первак Алла

Пам’ятай рідний край!

Вже загравами сяє світання

І роса омиває траву.

Потухає зірниця остання,

А я рідною стежкою йду.

Усе дише любов’ю моєю,

Пахнуть цвітом сивенькі сади

Я кохаю всім серцем й душею

Вас, Конельські мої Хутори!

Лелечата в гніздечку клекочуть,

Лине пісня знов солов’я

Обійняти тебе я так хочу,

Найдорожча у світі земля!

Я стою на колінах і плачу,

Це для тебе, Вкраїно, уклін.

Кожну нічку у снах своїх бачу

Ці отави, поля, перегін.

А волошок у полі багато,

Я цілую їх ніжні вуста.

Тут криничку копав колись тато,

В ній вода, як життя – непроста.

Біля хати схилилась калина

Не ламай її цвіт, не ламай,

Якщо совісна й справжня людина

Пам’ятай рідний край, пам’ятай!

Ну, а я ж українка маленька,

Заспіваю на радість землі.

Золотава пшениця у жменьках,

Хай дарує багатство тобі.

Знову вечір, пташина тріпоче

І на крилах колише думки.

Береже мати перше сорочку,

Хоч минають невпинні роки.

Не забуду тебе, Батьківщино,

Бо ж принесла у світ мене ти

Ці слова я кажу тобі щиро,

Якщо може не так щось – прости!      Первак Алла

Учитель. Життя – безперервний іспит на добро й зло. Життя – не ринок і не театр, де можна купити квиток до Царства Небесного. Від кожного з нас залежить доля нашої держави, тому кожен із нас – це складова держави.

Учениця. «Не цурайтесь Батьківщини!»-

Гасло кожної людини,

Старшокласника й маляти,

Долю вмійте шанувати!

Бо немає волі меж

В тій країні, що живеш,

Україна ж – незалежна,

То ж цінуйте це належно!

То ж цінуйте та любіть,

В мирі дружно всі живіть…

Пам’ятайте, Україна –

Славна й вільная країна!    Оксана Кравченко

Учитель. У кожного з нас у серці повинна бути любов до своєї Батьківщини, як і любов до матері та батька. Тому що справжніми патріотами не народжуються ними стають. Громадянин України – це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її, є патріотами своєї Вітчизни, готові захищати її територію, ідеали, працювати в ім’я розвитку і процвітання, вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути законослухняними, знати свої права і обов’язки, добре знати історію Батьківщини, традиції, її мову, бути добрим, чесним, милосердним, працелюбним.

Читець 6. Любов у нас до Батьківщини                   

Іде із серця глибини.

Ми — патріоти України,

Її ми дочки і сини.

Хоч за походженням людини

Й тече у жилах інша кров,

Ми — громадяни України,

До неї вірна в нас любов!

Тут народились ми й живемо,

Тут щастя випало рости.

Палку любов в серцях несемо

Ми — українці, я і ти!                     

І сила, й мудрість до людини

Від Матері-Вітчизни йде.

Ми — патріоти України

І кращої нема ніде!

Нам наймиліша і єдина

Вітчизна за усі світи!

Чарівна, рідна Україна,

Ми — українці, я і ти!

Учитель. Ми, українці, ідемо в світ радими від того, що маємо свою державу, волю, рідну свою мову. І кожен із нас пов’язує свою долю з Україною. Для неї ми живемо, для її процвітання і блага.

Учень. Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край!

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо,

На Вкраїні для Вкраїни

Будем жити й помремо…

Учень. У мене ти одна – єдина,

Одвічна радість і жура,

Ти будеш жити, Україно,

Країно щастя і добра!

Я - не просто українець!

Я – великий патріот!

Я люблю, як тата й маму

Український весь народ.

Учень. Ми вчимося ще у школі

І гартуємо наші серця.

З рідним краєм пов’язуєм долі,

Будем вірні йому до кінця.

Учитель. Любіть народ свій, Україну,

Бо тут наше коріння.

І в щасті буде неодмінно

Жить ваше покоління.

Будуйте рідну ви державу,

Молю вас і благаю.

Хай в цій святій і добрій справі

Вас Бог благословляє.

Шкляренко Лілія Григорівна, соціальний педагог Конельськохутірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Жашківської райдержадміністрації Черкаської області