Моя країна - рідна Україна - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Моя країна - рідна Україна

                                                        МОЯ КРАЇНА – РІДНА УКРАЇНА

Мета заходу. Виховання любові до Вітчизни, до рідної землі.
У проведенні усного журналу беруть участь учні 2-3 класів, бібліотекар, вчителька. Клас або сцена оформлені у вигляді світлиці. На стіні - портрет Т.Г. Шевченка, прикрашений рушником, на столі, застеленому вишиваною скатертиною, хліб на рушнику, букет із колосків, калини, верби та барвінку. Збоку - розмальована українська піч. На столі (так щоб було всім видно) - красиво оформлений альбом (журнал) «Рідний край». На сторінках написані назви розділів журналу, які оформлені відповідно до змісту: «Державні символи України»; «Слово про рідну матір»; «Народні символи України»; «Мова калинова»; «Пісня - душа народу»; «На твою книжкову полицю».

 

Бібліотекар. Любі діти! Сьогодні у вас у гостях усний журнал «Рідний край». Пам'ятаєте слова з букварика: «Рідний край, де ми живем, Україною зовем»? Як ви здогадались, випуск нашого жур¬налу присвячений Україні, роковинам її незалежності. (Відкриває журнал). Сторінка перша: «Державні символи України».
Вчитель. Діти, запам'ятайте дату - 24 серпня 1991 року. У цей день прийнято Акт проголошення незалежності України, за яким Україна є самостійною демократичною державою. Вистраждавши, виборовши волю, Україна має тепер свої державні символи: герб, прапор і гімн, які уособлюють її історію, її сутність, тобто найбільш характерне для неї. Герб - символ влади. В основу сучасного герба нашої держави покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі (показує дітям державні символи, зображені на 1-й сторінці). Національний прапор України - синьо-жовтий стяг. Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна. Це і колір золотого сонечка, без ласкавого проміння якого не дозрів би хліб. Синій колір - це колір чистого мирного неба.
В основу сучасного державного гімну України покладено мелодію пісні композитора XIX ст. Михайла Вербицького «Ще не вмерла Україна». По¬слухайте, будь ласка, його мелодію, Державний гімн прийнято слухати стоячи. Встанем усі.
(Звучить мелодія гімну).
Бібліотекар. Друга сторінка «Слово про рідну матір» - поетична. Рідний край, Україна, Батьківщина. Які це прості і разом із тим прекрасні слова! Велика, священна і прекрасна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чес¬них і щирих серцях. Т.Г. Шевченко заповідав нам:
Свою Україну любіть,
Любіть її, во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Поети наділені особливим талантом висловлю¬вати почуття словами. У віршах вони називають Україну мамою, ненькою. Тому і сторінку ми назвали «Слово про рідну матір». Батьківщина, як мати, одна. Нам її берегти і любити, як маму.
1-й. учень. Облітав журавель
Сто морів, сто земель.
Облітав, обходив
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
Де найкращая земля? –
Журавель відповідає: -
Краще рідної - немає!
(Платон Воронько)
2-й. учень. У всіх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщина.
(М. Чернявський)
3-й. учень. Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті,
Чи можна забути ту пісню,що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати.
Що босим колись протоптав?
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть,
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах,
Під вікнами мальви, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.
4-й. учень. Тут мамина пісня лунає і нині,
Ії підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
Одна Батьківщина і більш не буває
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
                                 (М. Бакай)
5-й. учень. Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша Мати солов'їна -
Рідна Україна.
І у кожному серденьку
Є і буде жити
Божа Мати - наша Ненька,
Мати всього світу.
                        (Л. Полтава)
6-й. учень. Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розлука вікова,
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
                                     (В. Симоненко)
7-й. учень. Є багато країн на землі,
В них — озера, річки і долини.
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди - Батьківщина!
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краю.
Є багато пташок голосних,
Любі-милі нам співи пташині,
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у рідній країні.
І тому найдорожчою нам
Є і буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна –
Дорога нам усім Україна!
(При потребі можна взяти інші вірші про Україну ).
Бібліотекар. Наступна сторінка - «Народні символи України». У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина, барвінок - невіддільні від українського народу. Ось верба - символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори - і кров зупиниться. З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався «Вербним». На Вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози їх викидали на двір, щоб, як казали, «град припинився», обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляти. Діти хльоскали один одного від хвороб, клали у купіль немовляти. Діти хльоскали один одного освяченими прутиками, приказуючи:
Не я б'ю - верба, б'є.
За тиждень - Великдень.
Недалечко — червоне яєчко!
Спаси і сохрани, Матір Божа
Під своїм покровом.
На це хльоскання не можна було ображатись, оскільки верба давала силу і здоров'я.
А ось хрещатий барвінок - символ вічності. Послухайте, діти, легенду. Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак не всесильною була богиня квітів і весни, і не змогла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гучну назву «вінка», що означає «перемога». Що ж переможного вбачали люди у цій скромній, з такими ж скромними синіми квіточками, рослині - вічнозеленій окрасі наших гаїв, садів? У ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.
А це, діти, калина - символ кохання, краси, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена, у білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною заквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї ба¬гато легенд та пісень. Заспіваємо про калину. (Діти співають «Ой у лузі червона калина похилилася» або іншу пісню).
А тепер погляньте на ці рушники. Це теж символи українського народу. «Дім без рушників, - говорилось у народі, - як сім'я без дітей». Вони - старовинні обереги дому. Вишитий різними візерунками, рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: із рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали дорогих гостей, виходили в поле чи справляли обжинки, проводжали в армію; дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду, з рушником проводжали в останню путь. На багатьох рушниках були написи, як от «На щастя, на долю», «Хай щастить тобі, доню» та інші. Це побажання тій людині, якій призначався рушник.
Вишивали рушники різними способами і кольорами. Ось цей вишитий квітами, червоними і чорними хрестиками. Чому таке поєднання? У пісні співається:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори мої, два кольори
Червоний - то любов, а чорний - то журба.
У житті кожної людини бувають радість і смуток. Так і на рушниках люди записували свою до¬лю. Я бажаю, щоб на ваших життєвих дорогах-рушниках були тільки світлі, радісні кольори і не було чорних - журби та печалі. (Тут же йшла розповідь про мамин рушник - домашню реліквію ).
Бібліотекар. «Мова калинова» - назва наступної сторінки (крім назви, на сторінці написано прислів'я «Хто материнську мову забуває, той матір зневажає», намальовано гілочки калини, барвінку). «Мова кожного народу неповторна і - своя» - це рядки з вірша. Ми також любимо свою українську мову і називаємо її калиновою, со¬лов'їною, барвінковою. Вона є державною мовою України. Послухаємо вірші про мову.
1-й учень. Українська мова -
Давня й молода.
Світить рідне слово
Як жива вода.
Звідки воно взялось -
Діло не просте...
В душу засівалось
Із душі росте.
2-й учень. Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш?
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива?
Перші матері слова,
Перша пісня колискова!
3-й учень. Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
4-й учень. Мова кожного народу
Неповторна і - своя.
В ній гримлять громи в негоду.
В житі - трелі солов'я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен клени у діброві
По-кленовому шумлять.
5-й учень. Солов'їну, барвінкову
Колосисту - на віки –
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина - так як мати –
Мова в кожного із нас.
6-й учень. Наша мова калинова
І ласкава, і медова,
І багата, і не бідна –
От що мова наша рідна!
Розцвітай же, слово!
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово –
Розцвітай же, слово!
Бібліотекар. Всі зрозуміли, що жити в Україні і не знати української мови - неповага до народу?
Друзі, а хто знає, чим українці славляться на весь світ?
Діти. Піснею!
Бібліотекар. Справді, українська пісня - це диво, її люблять у всьому світі.
Наступна сторінка нашого журналу - «Пісня - душа народу».
(Діти виконують «Грицю, Грицю», «Ой ходила дівчина бережком» та інші).
Бібліотекар.
Остання сторінка - «На твою книжкову полицю». Ми підготували виставку «Твої улюблені книги», ось вона перед вами. Тут ваші улюблені книги українською мовою, ознайомитесь самі.
Спасибі всім, хто прийшов на наше свято!

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: (13.04.2015) | Автор: Московенко Олена Семенівна
Переглядів: 1087 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!