Каталог статей

Продовження

 Пісні про громадянську та другу світову війни, про видатних людей тих часів, про важливі події в житті народу також стали вже історичними. Цю пісню, яку ми вам заспіваємо, любили партизани у Велику Вітчизняну війну.

Виконуються 2 куплети пісні "Розпрягайте, хлопці, коней".

Найдавніші серед народних пісень - обрядові - виникли, ще в первісному суспільстві. Наші пред­ки не вміли пояснити різні явища навколишнього світу, а тому вважа­ли, що дощ, грім, вітер, сонце та інші сили природи є живими істотами (богами), від яких нібито за­лежали. життя і добробут людей.

Щоб задобрити цих богів, люди виконували різні дії - обря­ди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми. Пісні, що викону­ються під час обрядів, називаються обрядовими. Більшість обрядів та обрядових пісень пов'язана з пралюдей на землі.

Виконується пісня “Вийшли в поле косар”

Вчитель. Пісні запрошують до роботи – (Діти виконують з рухами пісню “Грицю, Грицю, до роботи”). Пісні з нами жартують ("Сіяв мужик просо”),з нами танцюють. ("Коломийки"), грають ("Дрібушечки"), мирять нас ("Мир миром").

Пісня наша, пісня -

це душа народу

Пісня українська, рідна, чарівна.

Вона з нами поруч в праці,

на заводі,

На ланах широких,

за станком вона.

Пісня - чарівниця, гарна,

мов зірниця,

Мелодійна, ніжна, серцю дорога.

Веселить, танцює, мирить

і жартує,

В іграх та забавах — всюди є вона.

Пісня тут, у класі,

Ось вона на святі

Переливом лагідним

з нами промовля,

А буває, журить, сумує і тужить,

Крає ваше серце, душу оживля.

Цю пісню співала моя бабуся, а потім співала моя мама.

Я думала: "Чому вони співають таку сумну пісню, та ще й сльозу, відвернувшись, витирають?"

Минули роки. І я зрозуміла, що, крім веселих пісень, є й сумні, які теж допомагають людям у житті. Ось ця пісня: “Летіла зозуля” (ви­конує вчитель).

Та годі журитися, у нас же свя­то, будемо веселитися. Уже весе­лими дзвонами-передзвонами на­ближається свято — Великдень.

Навесні, коли природа пробуджується від зимового сну, і зем­ля починає одягатися у барвисте вбрання, люди святкують одне з найбільших найвеличніших хрис­тиянських свят - День воскресін­ня Ісуса Христа -Великдень. Передує Великодню 7 тижнів Вели­кого церковного посту, під час яко­го суворо дотримуються заборон не лише на вживання скоромних страв, а й щодо різних розваг. Ве­ликдень не має сталого числа, але обов'язково припадає на неділю.

Останній тиждень перед Вели­коднем називають білим, чистим або вербним. Протягом тижня прибирають у хатах, печуть паски і розмальовують писанки.

На Великдень, у неділю вранці після церковної служби, лю­ди вітаються одне з одним такими словами: "Христос воскрес!" А відповідають на це: "Воістину вос­крес!" У цей день усі радіють вос­кресінню Ісуса Христа - Божого Сина, який за вироком людського суду був розп'ятий на хресті за те, що навчав людей жити по правді, совісті, любові до усього живого.

Наш відомий український поет-байкар Леонід Іванович Глібов написав про Великдень чудового вірша. Запам'ятайте його:

Христос воскрес!

Христос воскрес! Радійте, діти,

Біжіть у поле, у садок.

Збирайте зіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок!

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес.

Збирайтесь, діти, нум співати:

"Христос воскрес!

Христос воскрес!"

Виконується   народна   пісня "Христос воскрес!".

Христос воскрес

Христос воскрес,

Христос воскрес.

Радість з неба сяє ясна,

Завітала Пасха красна.

Радуйтеся, люди, нині

Бог дав щастя всій родині.

Бог дав радість нам з небес —

Христос воскрес,

Христос воскрес

Христос воскрес.

Христос воскрес

Мир Христос нам всім приносить,

Мир нам небо все голосить.

Мир той Божий всі вітаймо,

Ласку Божу прославляймо.

Чудо Боже всіх чудес —

Христос воскрес,

Христос воскрес.

О пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій правдою повитий.

Мій отчий дім, не перебудь в мені

Пристанищем дитинства тимчасовим.

Даруй мені легенди і пісні,

І мамине до болю рідне слово.

Та як же нам жити на рідній землі,

Щоб люди довіку щасливі були,

Щоб пісня народна в повазі була,

Від роду до роду між нами жила.

Старайтеся завжди прожити лиш так,

Щоб потім про вас пам'ятали,

Про ваше прекрасне і чесне життя

Народні пісні розказали.

Єдності дай, Боже, нам усім,

Нас не лишай на шляху своїм,

Єдність зішли українцям-братам,

Дай зазвучати народним пісням

Всі виконують пісню “Не цурайся пісні”.

Бігла стежка в далеч і губилась,

А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились

Ніжні і замріяні пісні.

Ті пісні мене найперше вчили

Поважати труд людський і піт,

Шанувать Вітчизну мою милу,

Бо вона одна на цілий світ.

Україна в рідній мові 

І в пісні прекрасній,

Україна в рідній школі,

Майбутності ясній.

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.

Виконується пісня “І в Вас і в нас хай буде гаразд”.

Вчитель. Шановні гості, дорогі діти!

Oсь і закінчилось наше свято, але не закінчується зустріч з піснею. Вона залишиться з вами, як вірний товариш.

Любіть свою Батьківщину, її чарівну мову та дзвінкоголосу ук­раїнську пісню, продовжуйте тра­диції і обряди нашого народу, зберігайте і поповнюйте творчу спадщину України.

У сценарії використано вірші В.Симоненка, І.Драча, М.Бакая, М.Сингаївського, М.Рильського, В.Сосюри, а також автора.

Використана література:

1. Перлини української народної пісні. Пісенник. Видання друге. – К.; Музична Україна, 1991.

2. Календарик-дошколярик. - К.: Веселка, 1994.

3. Читанка. 4(3) клас.