Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Посвята в читачі
Посвята в читачі Сценарій свята для учнів 1 класу Мета: виховувати любов до книги, шанобливе ставлення до неї. Розвивати пізнавальний інтерес, навички виразного читання віршованих творів, зв’язне мовлення. Обладнання: плакат «Книжкове царство – мудре государство», куток «Книжкова лікарня», телевізор, відеозапис мультфільму, магнітофон, грам запис пісень. Свято проводиться в шкільній бібліотеці. Звучить музика «Чого вчать у школі» (сл.М.Пляцковського, муз. В.Шаінського) 1куплет. Вчитель: Дорогі першокласники! Ось ви і навчились букви писати і книжку свою першу читати. Сьогодні у нас свято: «Посвячення в читачі». І ми завітали з вами до чарівної країни знать і мудрості. А як вона називається ми дізнаємось разом з допитливим хлопчиком Іванком, якого все цікавило і все він хотів знати. Інсценізація (тато сидить читає газету) Іванко: тато, а чому трава зелена? А чому сонце світить? Чому іде до? А чому буває вітер? Тато: Ой, як багато запитань! Я і не зможу на всі відповісти. Але є в нашому місті чудовий будинок і живуть у ньому мудрі чарівники, які дадуть відповіді на всі твої «чому». Захочеш, вони поведуть тебе в далекі мандри, в інші світи, разом із ними ти зможеш побувати на всіх планетах, а захочеш – опустишся на дно океану, вони розкриють перед тобою чарівний світ природи. Знають вони і казок багато. А звуть цих добрих чарівників – книги. Хочеш ми і підемо до них у гості? Іванко: Ура!!! Я познайомлюся з чарівниками. Тато: ось дивись, це і є царство чарівників, що називається «книжкове царство – мудре государсто». Іванко: (читає біб-лі-о-те-ка). А що означає слово «Бібліотека»?. Тато: слово «бібліотека» складається з двох слів, «бібліо» - книга, «тека» - сховище, а разом – сховище для книг. Проте, книги тут не тільки зберігаються, а й видають додому. Іванко: а мені дадуть книгу? Тато: дадуть, якщо у тебе є папка, щоб у неї покласти книги. Іванко: а навіщо мені папка, я можу нести їх у руках? Тато: а якщо дощ або сніг? Від цього книга зіпсується і не зможе ніколи розповісти хорошу історію. Іванко: ой, як багато книг! Бібліотекар: добрий день! Ви хочете стати нашими читачами? Вибирайте книгу до вподоби. Іванко: ось, казки. Бібліотекар: будь-ласка, зараз запишу у формуляр. Вчитель: так в яке чарівне царство ми прийшли, як воно називається? (відповіді дітей) Вчитель: а зараз ми подивимося ще про одного хлопчика, який завітав до бібліотеки. (фрагмент з мультфільму «Вовка в три дев’ятому царстві) Бібліотекар: ось, сьогодні і ви діти станете читачами нашого бібліотечного царства. Але перш ніж стати читачами ви повинні пройти іспит. До нас на свято завітали казкові герої. Відгадайте хто це? (звучить пісня про Незнайку, з’являється Знайко і Незнайко) Бібліотека: діти, хто це? Здогадалися? Послухаємо їх. Незнайко. Зачекай, Знайко! Куди це ти так поспішаєш? Знайко. Я іду в бібліотеку. Незнайко. Куди? Куди? В білібілітеку? Знайко. Не в білібілітеку, а в бібліотеку. Незнайко. А! Знаю, знаю. Ти ідеш в білу аптеку. Знайко. Запам’ятай, Незнайко. В біб-лі-о-те-ку! Незнайко. А що воно за дивне слово таке біб-лі-о-те-ка? Знайко. А ти запитай у дітей. Незнайко. Любі дітки, скажіть мені, що означає слово «бібліотека»? (відповідь дітей) Незнайко. О, тепер я знаю. Бібліотека – це місце, де ховають книги. Закопують їх у землю, щоб ніхто не знайшов, ще й соломкою притрушують. Знайко. Та ні, Незнайко, книг ніхто не закопує, їх зберігають на спеціальних полицях, що називаються стелажами. І книги тут тільки зберігають, а й видають дітям, щоб читали. Незнайко. А навіщо їх читати? Знайко. А ти запитай у дітей. Незнайко. Дітки, мені соромно, але ще раз підкажіть: навіщо треба читати книги? (відповідь дітей) Знайко. Зрозумів тепер, Незнайко? Незнайко. Ой, зрозумів, ще й як зрозумів. Я тепер ніколи не розлучатимуся з книгою. Куди б не йшов, завжди буду брати з собою, читатиму в автобусі, і в тролейбусі, і коли буду обідати, а на ніч кластиму під подушку. Ох і розумним я буду! Знайко. Та ти що, Незнайко, серйозно це говориш? Незнайко. Серйозно! Я ще я можу битися нею з хлопцями, кататимуся на ній з гірки, нею можна в футбол пограти. Знайко. Ой. Незнайко. Хіба можна таке робити? Незнайко. А чому не можна? Всі так роблять. Правда ж, діти? Ви теж так робити? Інсценівка «Сон».
(Хлопчик читає книгу, кидає її у куток та засинає). 1. Книжка. Ой. Ой, ой як боляче! У мене вся палітурка облетіла! От цей Міша. 2. Книжка. А з мене він листочки повиривав, бутерброди загортав. 3. Книжка. А на мене наступив брудними черевиками, як боляче, слід так і залишився. 4. Книжка. А на мене склянку з варенням перевернув, всі сторінки злипаються. 5. Книжка. А мене всю появ. 1. Книжка. Як погано нам живеться! Що ж ми будемо робити? 2. Книжка. Я придумала! Давайте ми йому повідриваймо ніс, вуха, повидираємо волосся, вимажемо обличчя варенням, та втечемо у бібліотеку. Всі. Давайте! (підходять до хлопчика та щипають його) Хлопчик. Ой! Мамо! Мамо! Рятуй! Мама. Що трапилось, синку? Хлопчик. Книжки тікають, держи їх! Мама. Та ні, ось вони валяються в кутку. (хлопчик збираючи книжки) Книжечки мої, пробачте мене. Тебе я підклею. З тебе витру ці брудні плями. Я буду з вами дуже добре поводитись, тільки не тікайте від мене. (Діти відповідають, що вони так не роблять). - А як же треба поводитись із книгою? (відповіді дітей) - А ще є правила користування книгами. - Не можна читати під час їжі. - Не читай у ліжку. - Не читай під час руху. - Якщо книга порвалась – обов’язково її підклей. - Загортай книгу в папір, не забрудниться обложка. - Зроби собі закладку і користуйся нею, не загинай сторінок. - Не клади речей в книгу. Книга від цього псується. Незнайко. Тепер я зрозумів. І тепер я буду берегти книгу. Братиму її завжди чистими руками, обгортатиму в чистий папір. Я навіть про книгу вірш склав. Ось послухай: У Знайка під подушкою Лежить книжка з пампушкою. Правда ж здорово! Знайко. Здорово та не дуже. Давай краще, Незнайко, дітей послухаємо. Вони, напевне, знають кращі вірші, ніж ти. (діти читають вірші) 1 учень. Лиш з малими читачами В хаті клопіт вечорами: Від книжок, хоч треба спати, Їх ніяк не відірвати! 2 учень. І за тиждень розмаїті Полюбились так книжки, Що кладуть до нині діти На ніч їх під подушки. 3 учень. Любі хлопчики й дівчата! В нас сьогодні разом відзначати, Книгу – друга шанувати. 4 учень. В кожнім домі, в кожній хаті – У містах і у селі, Хто навчився вже читати Має книжку на столі. 5 учень. Дружба з книжкою – це свято, Не було б його у нас, Ми не знали б так багато Про новий і давній час. 6 учень. Все ми в книзі знайдемо. Кращої не знаємо, Доброї і вірної Подруги малят! 7 учень. Книгу зрозумілу, Чесну, добру і сміливу І дівчатка, й хлопчики – Хочуть всі читать! 8 учень. І найменшенька дитина, Що не вміє ще читать, Лиш колисочку покине – Просить книжку показать. 9 учень. В день народження до друга Доведеться тобі йти. То казок чудову книгу, Принеси в дарунок ти! 10 учень. Книги дружать з дітворою, Полюби їх у житті – І у люблені герої Будуть друзями в путі. Незнайко. Ого! Скільки віршів вони знають. Розумні дуже, все знають. Але ми вас ще перевіримо. Ось загадаємо загадки: подивимось, чи зумієте відгадати. (По черзі загадують загадки про книгу. Діти відгадають) Незнайко. Треба ж. Відгадали всі. Але що там загадки. Ось мені принесли якісь чудернацькі телеграми. Навіть я не можу відгадати. Куди там дітям. Хтось хоче побувати у нас на святі. А хто? Відгадайте. 1. На свято не зможу прибути, розбила золоте яєчко. (Курочка Ряба) 2. Врятуйте мене від лиски, яка занесла мене на зелені ліси, за жовтії піски, за бистрії води, за високі гори. (Котик і Півник). 3. Хочу на свято, але сиджу на дереві, бо злякався кабана, скочив на гілку, на якій сидить Ведмідь, а під деревом лежить Вовк. (Цап та Баран) (діти відгадують) Незнайко. Скажи, Знайко, звідки діти все це знають? Знайко. Бо дуже багато читають. Знаєш такі прислів’я: «Хто багато читає, той багато знає», «З книгою жити – з добром дружити». А ти знаєш прислів’я про книгу? Незнайко. Ні! А я зараз запитаю дітей. Діти, назвіть прислів’я про книги. (відповіді дітей) - Навчання сонце, а книга – віконце. - Читання - ось найкраще навчання. - Книга вчить, як на світі жить. - Книгу читай, розуму набирай. - Кому книга – розвага, а кому – навчання. - З книгою подружишся, розуму наберешся. - Книгу читати – усе знати. - Книги – міст у світ знань. - Дім без книги – день без сонця. - Книга добру навчить, від дурного відверне. Незнайко. Ну, тепер я запишуся до бібліотеки, щоб теж усе знати. Пішли, Знайко, допоможеш мені вибрати книгу. До побачення, діти! (виходять). (чути стогін. Шкутильгаючи, входить книжка) Бібліотекар. Що трапилося, книжечко? Хто тебе образив? Чому ти стогнеш? Книжка. Ой. Я втекла від хлопчика, який мене весь час бив, кидав і зовсім не беріг. Я подерта, я потерта, Кутики загнуті. Сторінки пом’яті. Люди скажуть: «ой, чия ти? Як тепер тебе читати? Скільки ми читали книг, А не бачили таких» Я терпіть не маю сили. От подалась в світ блукати, Долі кращої шукати. Хлопчик. А, ось де ти книжко моя, дорогоцінна. Я тебе шукаю скрізь. А ти тут. Я ж тобі нічого погано не зробив, тільки вдарив тобою декілька разів свою сусідку по парті. Та вчора забув тебе на дворі. А в ночі пішов дощ. Ранком я пішов тебе шукати, а ти ось де. Книжка. Я не хочу повертатися до цього хлопчика. Заберіть мене до себе у бібліотеку. Бібліотекар. Не сумуй книго. Ми зараз лікаря покличемо і тебе, бідненьку, полікуємо. Хлопчик. А я буду без книжки? Я ж її дуже люблю. Бібліотекар. Ну якщо любиш, то перш за все вилікуєш її. (виходить книжковий лікар із сумкою з червоним хрестом) Є в новому домі Двері заповітні. Ще не всі відомі Та до всіх привітні. В книжчиній лікарні У новім будинку Я щодня працюю Не одну годинку. Хто навчитись хоче Книжку лікувати Приходьте будь-ласка Буду вас навчати. Бібліотекар. Забирайте, лікарю, книжку у лікарню. Діти. Книжка – це ваше обличчя. Коли книжка чистенька, охайна, то говорять, що у неї добрий господар. То ж будьте добрими господарями для своїх книг. Вчитель: А чи знаєте ви, що для виготовлення одного підручника треба спиляти тисячу ялинок? З дерева роблять папір, який потрібен нам для друкування книг. А ще його можна виготовити з макулатури. Тому в нашій школі організовано збір макулатури, в якому і ми приймаємо активну участь. Вчитель. А зараз, для прийняття урочистої обіцянки, всім встати струнко. Я, вступаючи у ряди читачів, урочисто обіцяю: - Поважати книгу. - Виконувати всі правила користування книгою! - Не рвати. Не бруднити, не малювати їх. Всі діти. Обіцяю! - Якщо якійсь книжці потрібна допомога, зробити все, щоб книжка не «хворіла». Всі діти. Обіцяю! - Ніколи не проходить спокійно повз тих, хто «ображає» книгу. Всі діти. Обіцяю! Бібліотекар. Дорогі діти! Ось і підійшло до кінця наше свято. На цьому святі ви багато дізнались цікавого і корисного, і сподіваюсь, що зрозуміли, яке важливе місце у вашому житті займає книга. Що книгу треба берегти, шанувати. Бажаю вам, всім, протягом усього вашого життя, ніколи не розлучатись з вашим найдорожчим другом – Книгою. І дарую вам подарунок (формуляри) та Посвідчення «Про прийняття в читачі» від Королеви книжкового царства. Вчитель: Сторінки книжок завітних Всіх вас доброму навчать Працювати і учитись І Вітчизну шанувать. «… учитесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.» Цими слова Тараса Григоровича Шевченка я хочу закінчити наше свято. Джерело: http://olauo76.wix.com/biblioteka116 | |
| Переглядів: 3350 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |