Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Прощавай, початкова школо!
Прощавай, початкова школо! Невпинні, невблаганні, Вони пливуть рікою в небуття, В безодні тихо тонуть і зникають... На жаль, рокафм немає вороття, Та пам'ять, - джерело життя й безсмертя, Вихоплює із глибини років Те, що було найкраще, наймиліше, Що не заблудиться в гущавині віків. - Саме такими були для мене 4 роки щоденного спілкування з вашими і з моїми дітьми, - сьогоднішніми випускниками. Сьогодні свято - це для вас, Лунає музика - для вас, В садках бузок зацвів - для вас, І сонця промінь - теж для вас. Мої малята, дружний клас, Ми всі чекаємо на вас! 1-й гінець. Увага! Увага! Спішіть, поспішайте Залу святкового не проминайте. Зібрались дружно ми на свято Сьогодні тут в останній раз, Щоб наших учнів привітати І провести у 5 клас. 2-й гінець. Багато доброго, нового Життя відкриє ще для них. Тож щирими оплесками Зустрічайте наших випускників. (Під музику діти заходять до залу). - Дорогі мої діти, любі випускники, шановні батьки і гості. Я вітаю вас з сьогоднішнім веселим і сумним святом. Святом сподівань, надій і... спогадів. Повернемось у 1995, 1996 роки, ті, коли в кожній вашій сім'ї народилося ось таке зачароване маля. У когось із вас появився на світ хлопчик, а у когось дівчинка, і, без сумніву, кожний із вас дуже був радий, щасливий. Так ішов день за днем. Правда з радістю, з щастям у ваш дім прийшли нові клопоти, турботи, наприклад, ось такі. Сценка. (Батько сидить, читає газету. Заходить донька). - Тату, а чому іде дощ? - Підеш до школи, дізнаєшся. - Тату, а у Баби Яги є жабенятка? - Звідки я можу знати. - Тату, а нащо коняці коси на плечах? - Запитай у коняки. - Тату, а мотоцикл не любить цукерки? - Не знаю, я його не запитував. - Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю? - Що ти, моя дитино, як можна? Адже, якщо ти більше запитуватимеш, то більше знатимеш. (Дочка виходить). - От вже непосидюче. Хоч би тебе швидше до школи відправити. -1 одного сонячного вересневого дня ви привели за руку своїх діток до нашої школи. По-різному йшли діти до школи, хтось ішов з радістю, але хтось ішов зі сльозами. Та сьогодні ми зібралися, щоб провести їх з початкової школи, провести до 5 класу. Дорогі мами, тата, дідусі й бабусі! Ми сьогодні зустрілися в тіснім нашім крузі На радісне свято - веселе, чудове, - Ваші діти закінчили початкову школу! Хай пісня тут лине! Хай сміх скрізь лунає! У кожного радісна усмішка сяє. Всі дружні, веселі, Радійте за нас: Ми всі перейшли у 5 клас! Скільки зустрічали свят у цьому залі, А такого свята ми іще не знали. І сумне й веселе в нас сьогодні свято Будуть всі у 5 нас проводжати! Зібрались дружно ми на свято Сьогодні тут в останній раз, Щоб нам удачі побажати І перейти у 5 клас. - Давайте на прощання перегорнемо сторінки минулих років, згадаємо, якими вони були. Рік 2002. (Пісня «Вчать у школі»). Давайте пригадаємо разом, Як вперше на лінійці всі стояли Розгублені, малі, кумедні, З-за квітів ледве виглядали. Ми пам'ятаєм, було навкруги Море із квітів і звуків. Із теплих маминих рук Учитель взяв мою руку. В той день світило сонце ясно, І осінь шелестіла за вікном. І вчителька звернулася до класу: -Любі мої діточки! Навчання розпочнем. Наче весела родина, Всі ми зайшли в світлий клас. І отоді й почалося Нове життя для всіх нас. Для зору все було таке незвичне, І вчительки усміхнене обличчя Здалося найпривітнішим мені, І палички у зошиті тонкому Я написав рівненькі і прямі. Щасливий біг із школи додому, Букварика тримаючи в руці. Отак все починалося святково і бентежно, Тоді настали будні: уроки і обмеження. Та не будем сумувати, Є нам всім про що згадати. Пригадаєм перші уроки. Першу радість і перші сльози. Сценка 1. Тато з мамою зустрічають сина зі школи. Допомагають роздягнутися, беруть портфель. Радісні, посміхаються. -Ну, що, синку, як тобі перший день у школі? Хлопчик засмучено: -Я більше в школу не піду. Батьки здивовано, разом: -Чому? -Бо ви ж не попередили, що туди кожного дня ходити треба. Сценка 2. Автор (пошепки). Він із школи сьогодні прийшов, Тихо сів. На гачок він повісив портфель. І поїв. Немає сил у нього погуляти, погратись і помалювати. Треба зошити дістати і писати, писати, писати... (Голосно) Тимко не любить букву «ка». Приходить Клава до Тимка. Сідає вдвох з Тимошою. Показує, припрошує: -Тимошенко, Тимошенко, давай попишем трошеньки. Ось тут натискуй до кінця, А тут тягни мотузочку. Ой, в тебе знову буква ця скидається на кізочку. -Чомусь воно виходить так! Бурчить ображено хлопчак. «Ка» буква перша і складна, Та Клава теж уперта, Перегорта Тимку вона Сторінку вже четверту. Нарешті чути Клавин сміх, Весь клас біжить до них. Танцюймо, друзі, гопака, Чудова вийшла буква «ка». Такі муки ми терпіли, Доки букв писать не вміли. А тепер пройшли роки, Все запишем залюбки. Так поступово ми звикали Тримати ручки й олівці. Вже нас контрольні не лякали, Ми часто чули: «Молодці!» Ось і закінчився 1 клас. Його пройшли ми на «відмінно». - Рік 2003. В цьому році ми дружно перейшли до 2 класу. Дійсно, дотепні жарти забувать не варто. То ж пропонуємо до вашої уваги гурт «Веселих хлопчаків». (Хлопці виконують «Частівки»). Я читати і писати Вже умію гарно, А як стану рахувати Час не лине марно. (Ух). Порахую все, що бачу: Хати, квіти й здачу! Все, що їздить і літає, І ворон впридачу. Нам задачу задали Нелегке завдання, А я плачу, бо не бачу Де ж те запитання. Каліграфія моя Вже мене замучила! Я виводжу кожну букву, А вона, мов кручена. Я дивлюсь на свої букви, Кулак їм показую: «Ану, станьте гарно в ряд, Бо враз порозмазую!» Букви ніби полякались, Виструнчились вправно. Ми із ними постарались Потрудились славно! Той рік непомітно зовсім пролетів, І всі підросли ми, дорослими стали. А попереду ще стільки світлих днів, Відкриття і нові п'єдестали. - Рік 2004. Ось третій дзвінок нас в дорогу покликав, І весело й сумно всім водночас. І як не хитруй, а вже стали великі, Бо всі перейшли у 3 клас. (Учень співає на мотив «Черемшини»). Знов до класу вчителька заходить, Ясними очима всіх обводить, І мене до дошки викликає, Про домашнє завдання питає. Приспів. Я книжки закинув, та й не вчився, Телевізор цілий день дивився. Ось стою, зітхаю, нічого не знаю, Двійку заробив. - Сьогоднішній день. Рік теперішній, 2005 - 2006 навчальний рік. Ми подорослішати так завжди хотіли, Що підганяли час із класу в клас. В думках у майбуття летіли, Чарівні мрії окриляли нас. І ось поріг. А далі вже дорога! Ще трішечки і ми вже 5 клас. А в голови закралася тривога, Незрозумілий щем звучить в серцях... Ми всі закінчили четвертий свій клас, І старше життя вже чекає на нас. Але ми сьогодні в останнє це свято Велике спасибі повинні сказати. Всім вчителям в урочистий цей час, За те, що навчали ви добре всіх нас! Ми у класі всі спортсмени. Зі спортом дружимо завжди, І не тому, що в нас є гени, А Віталій Гнатович у нас такий. Він навчив нас спорт любити, З фізкультурою дружити, Про хвороби забувати І здоровими зростати. Ой мороки було з нами Нашій виховательці. Як розв'язували задачі, Приклади і вправи. Як ми танцювали - Уся школа знала! І на конкурсах не раз Виступав наш клас. Тихо, тихо лине музика - Це співає весь 4-Б. У Володимира Володимировича Всяк заспіва. Взяти ноту так вміло навчить, Кожен голос дзвіночком дзвенить. Ми любимо Вас! Ми ще з Вами заспіваємо, Як підем у 5 клас! Про тих, хто знаходився поруч із нами, Кого називали ми тут вчителями. Свої надсилаємо вам привітання, Найкращі прийміть від нас побажання. (Танець «Детство»). Перша вчителька! Багато пов'язано з цією дорогою і близькою серцю людиною, її, як матір, ніколи не забудемо, перед нею ми завжди в боргу. Це вона навчила писати нас перші слова «мама», «Україна», навчила жити і боротися, трудитися і любити. Це вона навчила нас читати слова, невмілою рукою виводити перші літери, навчила любити рідну Україну, поважати і шанувати батьків, не кривдити менших, бути справедливими і чесними в житті. Із року в рік, із класу в клас Вела учителька всіх нас. Уперше за своє життя Спочатку вчила з А до Я. Чотири роки разом ми ішли, Всього було: комусь носи товкли. У голос вчительки замріяно вслухались І, галасуючи, в їдальні всі штовхались. Пробачте нас за двійки і за трійки, Які отримували ми не раз. Та обіцяєм: будем вчитись на відмінно, Щоб не підвести і не осоромить вас. Пробачте за недоспанії ночі, Які над зошитами вдома провели, За те, що нервів стільки з'їли з нами, Щоб ми писать і рахувать змогли. Пробачте за все нас, вчителько-матусю, Що іноді ми неслухняними були. Та ми ж тебе любили до безтями, Любили так, як тільки вміли ми. Ні, ми в житті вас не забудем І пам'ятати завжди будем, слово, й усмішку ласкаву, То хитрувату, то лукаву. І ту любов, що віддавали, Серця дитячі зігрівали, За все ми вдячні вам без ліку, Спасибі ніжне і велике. (Пісня «Мамині мальви»). - Погляньте, дорогі діти, на своїх батьків. їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога. Бо попереду ще стільки випробувань! І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами! Зробіть так, щоб їхні серця були спокійні за вас! Ми до батьків сказати хочем слово І привітати хочем від душі. Подарувати пісню вам чудову, Найкращі прочитати вам вірші. Бо без батьків чого ми в світі варті, Без маминої ласки і тепла. Без батьківської строгості і жарту І без свого родинного тепла. Чотири роки нас водили вранці, Несли портфелі наші й ранці, Із нами ви уроки вчили, І малювали, і лічили. Писали з нами твори вдома, І як встигали, невідомо, При цьому готували їсти, Білизну прать, місити тісто. Нести домашнії турботи, Ходити на свою роботу, І залишатися на диво Красивими і молодими. Ми любим вас, кохані мами й тата. Ми вам бажаємо здоров'ячка багато. Ми хочемо, щоб завжди ви раділи, І щоб в житті ніколи не хворіли! (Пісня «Мамина вишня»). Вручення подяк батькам. Слово надається батькам. (Пісня «Рушничок»). -Дорогі діточки, маленькі мої випускники! Ось і пролетіли роки навчання в початковій школі. І нехай у майбутньому ваше життя буде безхмарним, навчання - легким, доля -щасливою на своїй землі, поміж рідних людей. Ніколи зла нікому не творіть, Бо зло вертатися погану звичку має Добро творіть, усім добро робіть І втоми серденько нехай не знає. З любов'ю в серці, з радістю ростіть, Учіться людям сонечком світити. І доброту в своїй душі носіть, У мирі й злагоді учіться, діти, жити! - На пам'ять кожному із вас я виготовила ось такі сердечка-талісмани. Зазирніть в середину і прочитайте побажання, які я дарую вам на майбутнє. (Діти запрошують батьків на вальс). | |
| Переглядів: 2079 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |