Каталог статей

Продовження

Цапко Я. Звідки любов українця до зелених садочків, звідки його пристрасть оточувати своє житло дикими деревами і кущами? Не останню роль тут грала впевненість, що всі лісові, паркові, фруктові дерева Бог по­садив людям на користь і добро. "Нема України без верби і калини", — кажуть в народі.

Кучерявий В.Б. Здавна верба на Україні вважалася священним деревом.

Який кущ наймиліший для серця українця? Народ на це відповів так: "Нема цвітку на всім світку, як на тій калинці". По всіх україн­ських усюдах цвітуть калинові кущі. Саджали їх біля колодязів, щоб вода була здоровою і смачною, поруч із застільними вікнами відразу після завершення будівництва оселі.

Цапко Я. Зроду-віку калина була символом дівочої краси, кохання, вірності. Восени дівчата ходили на луки "по калину". Біля першого знайденого ними калинового куща вони водили танки.

Кучерявий В.Б.

Це вічного Бога витвори!

Вона сильна й слабка, вона - Жінка.

Саме так, - з великої літери.

(Представлення образу Лесі Українки)

Танок «Дівчина-весна» (1 частина)

Єфименко Л.

Гетьте, думи ви хмари осінні!

Тож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Промайнуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Виступ (Кареба В.)

Танок «Дічина-весна» (2 частина)

Кучерявий В.Б. І знову вічна Шевченкова весна прийшла на нашу землю. Святкуємо всі день народження Тараса. На повний голос говоримо про мудре й живе слово його, твердимо про здійснення його мрій і сподівань. Шевченко як людина Божа, з Божим талантом слова і пензля присвятив своє життя усім стражденним, але не зломленим. Як людина земна Тарас Шевченко страждав і радів, любив і ненавидів, мав друзів, але й знав, що таке гіркота і розпач самотини...

Кучерява О.І. Тарас Шевченко. Це ім'я стало символом нашого народу. Його порт­рет - у кожній хаті. Його «Кобзар» лежить на столі поряд з хлібом, а його пісні вишиті на рушниках.

Казновський Д.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Крайніков М.

В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього до живого,

У всесвіт віршів і поем.

(Представлення Тараса Шевченко)

Кучерявий В.Б.

«Еней був парубок моторний

І хлопець хоч куди козак…»

Відомі слова знаменитого твору «батька» української літератури Івана Котляревського. Його поеми «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» залишаються зразком для наслідування іншими письменниками і поетами.

(Представлення Івана Котляревського)

Кучерява О.І. Дозвольте представили слідуючий талант» світового «масштабу». Йому судилося прожити 45 років. Але за цей короткий час він встиг зробити незрівнянно багато. Його творче життя сучасники порівнювали з фейерверком: «…Барвисте, яскраве, гучне і …скороминуще. Десять років всього письменницького стажу – десяток п’єс, що з них майже кожна була не тільки вдалим драматургічним матеріалом для блискучих, з видатним успіхом у глядачів, спектаклів, але й майже кожна – прекрасним заспівом театру! Це була кулеметна черга п’єс. Наш земляк, Микола Гурович Куліш. Якби потрапити у ті буремні часи, щоб він розповів про своє життя?

Кучерява О.І. Як пройшло ваше дитинство? 

Куліш. Народився я 6 грудня 1892 року в селі Чаплинки Дніпровського повіту Херсонської губернії. Був непосидючим, і мав через це багато неприємностей. Навчитися грамоті –було моєю мрією. Бо хотів багато читати книжок. Мама померла, коли мені було 8 років, залишився сиротою. Учителі зібрали 100 карбованців, і я вступив до училища в Олешках, а потім у чоловічу гімназію. Створив там дитячий драматичний гурток.

Кучерява О.І. Знаємо, що в юнацькі роки зустріли своє кохання?

Куліш. Так, я познайомився з сестрою свого друга Івана Дніпровського Тонею, яка стала єдиним моїм великим коханням. Після гімназії – Одеський університет, історико-філологічний факультет. І світова війна, призов на фронт. Перед відправкою на війну дали відпустку на 5 днів. Ми з Тонею одружилися.

Кучерява О.І. А що було після війни, ви повернулися до рідних країв?

Куліш. Так, після війни – ще одна, громадянська війна. Доля мене кидала в різні місця. В 1921 повернувся до Олешок, створюю українські школи, пишу власний буквар «Первинка». У мене було  три сфери захоплень. Перша – література, друга – музика, я грав на скрипці, третя – театр.

Кучерява О.І. Знаємо, що скоро ви переїхали з рідних країв.

Куліш. Ми з родиною переїздимо до Одеси, де пишу п’єсу «97», потім їдемо  до Харкова. Там я став шкільними інспектором і пишу свої п’єси. Моя дружба з Остапом Вишнею, Павлом Тичиною, Юрієм Яновським дала наснагу та великий потенціал в творчості. Разом з друзями їздив на полювання, але сам не був мисливцем, мабуть це з моєї поведінки скопіював Остап Вишня героя «Мисливських усмішок».

Магір А. 30-ті роки – буремні роки нашої України. Часи в країні змінювалися на гірше з кожним днем. Часи Сталіна робило Куліша мало не забороненим митцем в Україні. Його п’єси не ставив жоден театр. В 1930 були заборонені назавжди його п’єси «Народний Малахій» та «Мина Мазайло».

Кареба В. Куліш заявив, що «Справжній митець ні перед якою силою не поступиться, і не збирається обходити національну проблему та розв’язувати її в білих рукавичках».

В 1933 він вирушив по Україні. Після повернення був зламаний від побаченого. П’єса «Маклена Граса» була останньою, яку побачила публіка. 7 грудня 1934 року його заарештували прямо на вулиці. Звинуватили у приналежності до терористичної організації. Присудили 10 років Соловків, страшний табір для політичних в’язнів.

Магір А. Він не мав права працювати, дихати свіжим повітрям, користуватися шпиталем, його листи часто не доходили додому. Його розстріляли та викинули в крижані хвилі Білого моря в 1937 році. В 1956  Миколу Куліша було посмертно реабілітовано.

Цей танок та пісня («Біле та чорне») присвячується Миколі Кулішу.

Кучерява О.І. Такі найкращі твори Миколи Куліша, як «Народний Малахій, «Мина Мазайло», «Маклена Граса» - дали можливість зійти на вершину режисерської творчості нашій українській знаменитості Лесю Курбасу.

(Представлення Леся Курбаса)

Кучерява О.І. Потім, все буде потім,

Бо наша зустріч не остання.

Потім, що буде потім?

Я відповім на запитання.

Кучерявий В.Б. Хай буде вам, хай буде нам,

Що побажає собі кожен сам:

Щастя, здоров 'я і довгих літ.

Щоб не сваритись і знов зустрітись.

Кучерява О.І. Хай буде вам, хай буде нам,

Що побажає собі кожен сам:

Щастя, здоров 'я і довгих літ,

І щоб не переводився наш рід.

Кучерявий В.Б. Потім, все буде потім,

А зараз маєм те, що маєм.

Потім, що буде потім?

Кучерява О.І. А буде так, як ми подбаєм.

Пісня, танок

Кучерявий В. Б., Кучерява О. І. , Чкалівська загальноосвітня школа

І – ІІІ ступенів