Каталог статей

«Ніколи не зробимо шкоди ми пташці у ріднім краю»

Мета. Поглибити знання учнів про зимуючих птахів. Показати дітям, як тяжко пташкам жити під час сувороїзими. Викликати у них співчуття до птахів, бажання допомагати їм узимку та ознайомити із способом життя

у природі в зимовий час. Виховувати любов і бережне ставлення до пташок. Розвивати діалогічне мовлення, збагачувати словниковий запас дітей, розвивати уміння висловлювати свої думки.

Обладнання. Гілки різних порід дерев, різноманітні годівниці, зразки корму для птахів, грамзаписи голосів птахів.

Клас оформлюється як парк. На вікнах, дошці висять гілки різних порід дерев. А на гілках знаходяться різноманітні годівниці.

(До класу заходять учні).

Вчитель. Діти, куди ми з вами потрапили? Прислухайтесь. Що це? (Звучать голоси пташок).

Яка пора року в нашому парку?

(Голоси птахів стихли. Звучить музика П. Чайковського «Грудень»).

Що сталося? Куди поділися пташки? Чому?

А чи всі птахи відлетіли у теплі краї?

До нас сьогодні завітали гості. Це птахи, які залишились у нас зимувати.

(До класу заходять діти у костюмах птахів).

Учень.

Гуляють білі сніговиці,

Тріщить мороз. Гудуть вітри.

Сидять зажурені синиці,

І повзики, і снігурі…

Зима… зима. Не те, що влітку –

Біліє далеч снігова,

І на малесеньку чечітку

Колючий острах навіва.

Дзьобатий дятел працьовито

У кору стука – не дріма.

Але тепер йому не літо –

Кругом зима, кругом зима!

А сніг лежить, а вітер злиться.

І навіть щиглик на біду,

Хоч звичка в нього – бадьориться,

Притих під кущиком в саду.

Сніжинки білі – не комахи,

А ковдра біла – не тепло,

І повели розмову птахи

Про те, що буде, що було.

Вчитель. Давайте послухаємо, що цікавого вони нам розкажуть. Перший наш гість – Синичка. А тепер, Синичко, розкажи, як тобі живеться.

Синичка.

Скільки тут пташок співало,

Веселилося щодня.

Коли сонце пригрівало

І літала комашня,

Кожний кущик, кожну гілку

Обсідали залюбки,

Щоб не шкодили ніскільки

Їм зажерливі жуки.

Сили в крильцях не жаліла

Кожна пташка – ой, люлі!

І комах, і гусінь їла

На зеленому гіллі.

Я одна тоді, бувало,

Не хвалюся задарма,

За добу комах з’їдала,

Скільки важила сама.

А тепер кругом зима –

Ні комашечки нема.

(Звучить пісня про синичку).

Вчитель. Другий наш гість вам усім добре знайомий. Хто це?

А як тобі, Дятле, живеться взимку?

Дятел.

Ой було, було, було –

Всюди зелено було.

Хто працює, а не спить,

Досхочу міг їсти й пить.

Пробудився на зорі –

Застрибав по корі,

Де сховався жучок,

Короїд-черв’ячок…

Лиш прицілився – стук-стук!

І вже у дзьобі жук.

Деревце не одне

Звеселяло гучне:

Стук-стук-стук!

Стук-стук-стук!

То личинка, то жук,

А тепер кругом зима,

Їжі доброї нема!

Вчитель. Наступного ми теж часто зустрічаємо. Хто це?

Снігур.

Рід наш, друзі, не з добра

Взяв наймення снігура.

Крихти їжі на бігу

Ми шукаємо в снігу.

Та бува не завжди:

Не знайшов – то й так сиди.

Тільки як же нам сидіть –

Ще примерзнемо, глядіть,

До водиці, до землі –

Ми ж малі, малі, малі!..

Краще стриб-стриб-стриб! –

Зерно десь знайшли б!

Вчитель. Подивіться уважно на наступного гостя. Можливо, хтось цього птаха сьогодні бачить вперше.

Звуть його Повзик.

Повзик.

Оце б мені, Повзику,

Та піти на ковзанку,

Відшукати гірочку,

Взяти в лапку гілочку,

Відштовхнутись другою,

Позмагатись з хугою…

(Тремтить від холоду).

То на мо-морозику,

Хо-холодно Повзику,

Бо знайшов за дниночку

Тільки зе-зерниночку

І зга-згадувать шкода.

Ой, біда, біда, біда!

Вчитель. А наступний гість – Щиглик.

Щиглик.

Не чути свисту-щебету

У рідному саду.

Невже звикать до шепоту

В пташиному роду?

Мені ж іще ввижається

Не сніг серед лісів,

А личка, що всміхаються,

Привітних школярів.

Всю весну, ціле літо ми

Скрізь дбали про врожай.

Хай стогне важко віхола –

Ми любим рідний край,

З мотивами дитячими

Сплітавсь пташиний гам.

Тож будем сподіватися –

Підмога прийде нам.

Бо як трапиться біда –

Вірний друг не покида.

Вчитель. А ось і весела Чечітка до нас завітала.