Каталог статей

Розвиток моторики у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Зміст

Вступ

Розвиток моторики в дітей допоміжної школи.

Експериментальна частина.

Рухові заняття з фізкультури сприяють розвитку моторики та психофізичного розвитку дітей.

Розвиток дрібної моторики у дітей дошкільного віку.

Психомоторні напрямки успішного розвитку механізмів оволодіння письмом.

Комплекс графічних завдань підготовки руки до письма.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми.

Одним із основних завдань логопедичної служби в школі є допомога учням, що мають недоліки мовлення і, внаслідок цього, не встигають у навчанні.

Поряд з патологією усного мовлення існують порушення і писемного мовлення. За чинним "Положенням про логопедичні пункти", 75% усіх учнів, що займаються на логопедичному пункті, становлять школярі, у яких виявлені порушення письма та читання обумовлені фонетико-фонематичним недорозвитком або нерізко вираженим загальним недорозвитком мовлення.

За останніми дослідженнями у 50% учнів допоміжних шкіл і 3-5% учнів масових шкіл наявні порушення писемного мовлення; у школах з для дітей з важкими порушеннями мовлення та ЗПР- 20%. У хлопчиків ці порушення зустрічаються у 4-6 разів частіше, ніж у дівчаток.

Проаналізуємо причини. У більшості дітей з порушеннями читання і письма ( дислексія і дисграфія) пренатальний, натальний, постнатальний періоди протікають несприятливо:

- патологія вагітності й пологів (токсикоз вагітності, недоношеність, стрімкі пологи, акушерські ускладнення, асфіксія);

- паталогічна спадковість (труднощі у навчанні батьків, дислексія, психічні захворювання).

Нерідко до цього у постнатальному періоді додаються травми голови або "ланцюжок" соматичних та інфекційних захворювань. Порушення читання та письма стають супутніми в дітей з мінімальною мозковою дисфункцією, затримкою психічного розвитку, важкими порушеннями усної мови. Церебральними паралічами, порушеннями слуху, зору у розумово відсталих дітей. Отже, ці вади є складовою частиною складних мовних та нервово- психічних порушень. З клінічної точки зору порушення читання та письма у дітей із збереженим інтелектом - це один із видів затримки психічного розвитку, який проявляється через надзвичайно низькі можливості засвоєння навичок читання і письма.

У дітей логопатів цієї категорії відмічається не сформованість багатьох психічних функцій: зорового аналізу і синтезу; просторових уявлень; слухової і мовної диференціації звуків мовлення; порушення уваги, пам'яті, емоційно-вольової сфери. Це призводить до порушень окремих операцій письма і писемного мовлення взагалі.

Мета роботи

Розробити практичні поради по розвитку дрібної моторики для дітей дошкільного віку та дітей допоміжних шкіл.

1. Розвиток моторики в учнів допоміжної школи.

Вихованці допоміжної школи, внаслідок викликаних різними причинами відхилень у вищій нервовій діяльності, тимчасово відстають у розумовому розвитку і мають вади рухової функції, що, зрозуміло, знижує їхні можливості не тільки в засвоєнні знань, а й оволодінні практичними діями під час навчання, ігор, самообслуговування, праці. З огляду на це вивчення особливостей моторики молодших школярів у різних видах діяльності і застосування педагогічних засобів, які посилюють здатність опановувати рухові вміння й навички, є важливою ділянкою корекційно-виховної роботи, безпосередньо пов'язаної з підготовкою вихованців до життя. Рівень розвитку названих потенцій - важливий показник готовності учня до трудової діяльності. Оптимальна за змістом і обсягом рухова активність молодшого школяра - важлива передумова його фізичного та психічного розвитку. До того ж виконання цілеспрямованих рухових дій у ході навчання, праці, ігор посідає центральне місце в удосконаленні аналізаторів, забезпеченні їх взаємодії, а внаслідок цього і в корекції вад таких дітей. Слід підкреслити, що саме на заняттях фізкультурою рухові дії виступають водночас як об'єкт і засіб психофізіологічного розвитку дітей.

Однак фізичні вправи позитивно впливають на розвиток особистості лише тоді, коли правильно виконуються. Тож ясно, що формування у школярів спроможності опановувати рухові дії і виробляти в них уміння правильно виконувати їх у всіх видах діяльності є важливим завданням фізвиховання учнів допоміжної школи.

У молодших школярів цього типу навчального закладу виявляються вади рухів у побутових, навчальних, ігрових і трудових діях. Спостереження за учнями під час одягання та взування показує: багато з них не можуть правильно виконати ці добре відомі їм операції. Впадає у вічі те, що діти не вміють прибрати зручну робочу позу, невміло працюють руками й погано взаємодіють ними. Особливо трудно їм виконувати дії, пов'язані з ізольованими рухами пальців рук, наприклад, при застібанні ґудзиків, зашнуровуванні переважно всією кистю, надмірно напружуючи при цьому м'язи і погано координуючи рухи.

На уроках письма в багатьох дітей зафіксовано недоліки у вигляді порушень просторової регуляції, повільного темпу, надмірного напруження руки і недостатніх рухів кисті. Вони міцно стискують ручку пальцями, що залишаються нерухомими, пишуть букви переважно за допомогою рухів передпліччя та плеча, надто сильно натискують на перо.

Під час праці учні-початківці виявляють незграбність і невпевненість рухів. Спостерігається така своєрідність: діти виконують трудові дії однією (як правило, правою) рукою, а другою лише тримають предмет. Коли ж за вказівкою вчительки школяр почав розминати вибір з пластиліну пальцями лівої руки, то перестав напружувати пальці правої.

Експерементальна частина

На початку навчального року провели обстеження учнів 2-3х класів загальноосвітньої школи. Серед 245 учнів виявлено 35 дітей з порушенням писемного мовлення різного ступеня і походження. А серед 6-ти класів першокласників (150 учнів) було виявлено 32 дітей з нествореними передумовами для успішного навчання грамоти, які без спеціальної допомоги в другому півріччі можуть поповнити цей контингент дисграфіків.

Для деяких виявлених учнів дисграфіків корекція вад письма може бути проведена самим учителем-класоводом після відповідної консультації логопеда та психолога. Решта учнів потребує безпосередньо логопедичної допомоги у спеціальних логопедичних групах для дітей-дисграфіків корекція вад письма проводиться за спеціальним планом роботи.

І саме тому, мотиваційною основою роботи було дослідження передумов виникнення та способів усунення вад писемного мовлення в учнів молодших класів загальноосвітніх шкіл. А також - доведення необхідності, доцільності і важливості психолого-логопедичної роботи щодо корекції та усунення цих вад.

Велика увага приділяється дітям допоміжних шкіл щодо розвитку дрібної моторики руки.

Важливим завданням лікарів-психологів є виявлення фізичних вад дитини в ранньому віці.

Тому перш ніж почати лікування ( заняття), потрібні знання нормального розвитку і постійне спостереження за розвитком дитини з ЦП.

2. Рухові заняття на фізкультурі сприяють розвитку моторики та психофізіологічного розвитку дітей.

Спостерігаючи за дітьми на заняттях фізкультури помітили, що учні допоміжної школи не вміють правильно використати свої фізичні можливості для досягнення високого результату. Внаслідок знижених пізнавальних потенцій, а також утруднень у пристосуванні цілісних рухових дій (стрибків у довжину, висоту, метань на дальність та в ціль) до конкретних умов, ці діти рідко вдаються до досвіду попередніх спроб, щоб виконати вправи на вдосконалення наступних, їм властиві недостатнє просторове і часове регулювання рухів, а також надмірне дозування м'язових зусиль.

У ході цієї роботи доцільно враховувати пізнавальні можливості та особливості кожного в оволодінні практичними діями. Досвід і спеціальні дослідження свідчать про те, що цій меті сприяє активність пізнавальної діяльності учнів, інтересу до занять фізичними вправами. Завдяки цьому вихованці виявляють розумову і фізичну активність у їх виконанні, наполегливість в оволодінні знаннями та вміннями, вольові зусилля, щоб подолати втому, невпевненість або страх. Внаслідок цього пізнавальний інтерес позитивно впливає на посилення здатності школярів удосконалювати рухові дії на уроках, під час фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі шкільного дня (ранкової гімнастики, фізкульт-хвилинок), ігор та фізичних вправ на великих перервах, щоденних фізкультурних занять у групах під керівництвом вихователів), поза-класних форм фізкультурно-масової роботи (фізкультурних гуртків, змагань, туристських походів); занять з учнями спеціальної медичної групи.

У навчальній програмі з цього предмета для допоміжних шкіл виховання в дітей пізнавального інтересу розглядається як важливе завдання. Доведено, що більшості вихованців таких шкіл притаманне вузьке коло інтересів, а самим інтересам- поверховість, нестійкість, низька дієвість. На уроках у них спостерігається інтелектуальна інертність, неуважність.

Особливості пізнавального інтересу у дітей цієї категорії виявляються на заняттях фізкультурою дещо своєрідно. На початку навчання школярі ставляться до занять як до гри, можливості задовольнити природну потребу в руховій активності, яка значно загострюється у цей період: дітям доводиться порівняно довгий час проводити, сидячи за партою. За таких умов заняття фізичними вправами є фактором, що позитивно впливає на адаптацію вихованців до шкільного життя.

Водночас на уроках фізкультури здійснюється педагогічне керована навчальна діяльність, у ході якої молодші школярі докладають фізичних і розумових зусиль, щоб оволодіти руховими вміннями й навичками, запам'ятати порядок шикувань, зміст і правила ігор, навчитись виявляти кмітливість, спритність, засвоїти правила поведінки в умовах відносної свободи. Завдяки цьому у дітей поступово посилюється пізнавальний інтерес до фізичних вправ, що, у свою чергу, підвищує їхню спроможність засвоювати нові рухи, дії.

Варто підкреслити, що період початкового навчання посідає особливе місце у пробудженні і розвитку в учнів інтересу до занять фізкультурою, а також у корекційно-розвивальному впливові їх на особистість зі згаданими відхиленнями. У початкових класах треба належну увагу приділяти розвитку в дітей спроможності швидко і точно виконувати рухи пальцями рук, уміло взаємодіяти обома руками, спритно "перебудовувати" рухи відповідно до умов. Корекція вад розвитку рухів руки, цього основного органу предметних дій людини, є важливим завданням початкового навчання і неодмінною умовою підготовки учнів до навчальної, побутової та виробничої праці. Воно реалізується на заняттях фізкультурою у ході роботи з великими і малими м'ячами, обручами, палицями, скакалкою, а також спеціальних вправ для розвитку ізольованих рухів пальців рук (протиставлення великого пальця вказівному, середньому, безіменному, мізинцю, одночасне розведення пальців на одній руці і зведення на другій тощо).

Спритність рук залежить від точності їх зорового та кінестетичного сприймання, положення предметів, якими діє дитина, від розвитку вміння коригувати рухи під час виконання вправ та завдань. Названі процеси й елементи психомоторної діяльності є загальними для всіх предметних дій. Внаслідок цього вони розвиваються в учнів у всіх видах діяльності: письма, ручної праці, малювання, самообслуговування, занять фізичними вправами. Сукупність умінь, навичок і спритності дій руками визначає рівень "ручної вмілості" дитини. Високий рівень розвитку таких умінь і якостей у молодших школярів допоміжної школи набуває особливої ваги для формування у них готовності до професійного навчання надалі.

Щоб підтримувати у вихованців інтерес до процесу виконання вправ, необхідно сповнювати заняття пізнавальним і позитивним емоційним змістом. З огляду на те, що в учнів допоміжної школи найбільші відхилення спостерігаються в рухових актах, виконання яких потребує значної розумової та психічної активності, слід передусім послідовно розвивати психомоторні функції, на основі яких відбувається раціональна побудова дій. Формуванню вміння правильно виконувати різноманітні вправи сприяють насамперед ті, що пов'язані з чітким просторовим і часовим регулюванням рухів та м'язових зусиль, в яких для учнів очевидний зв'язок між напрямом, розміром, швидкістю, силою руху і його результатом.

У молодших класах успішно застосовуються з цією метою метання у ціль на відстань до 5 м та ігри: "Мисливці і качки", "М'яч середньому", стрибки на точність приземлення ( "Стрибки по горбках", "Стрибки у квадрати"), кидання м'яча на підлогу або у стіну з тим, щоб він відскакував на певну відстань, та ін. Вправи й ігри такого спрямування розвивають в дітей уміння керувати власними рухами, побіжно стимулюючи пізнавальну активність. Для правильного виконання завдань учні мають навчитися чітко сприймати характер рухів та їх результати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки між ними і тоді вносити відповідні корективи для вдосконалення техніки виконання наступних рухів. Вправи, що потребують чіткої регуляції дій, допомагають не тільки тренуванню функцій рухового апарата, а й розвивають і вдосконалюють в учнів цього типу ті процеси вищої нервової діяльності, на основі яких здійснюється раціональна побудова довільних рухів, виробляються узагальнені вміння.

Особливої уваги потребують діти з глибокими відхиленнями у розумовому розвитку і зі складними порушеннями моторики, їм необхідно давати індивідуальні завдання або для кожної групи, скажімо, різноманітні вправи з м'ячем для одного, двох чи трьох учнів, прості-з рівноваги, для розвитку ізольованих рухів пальців рук та ін. Для посилення інтересу дітей до занять фізкультурою, розширення їхніх можливостей засвоювати нові рухові вміння конче потрібно вселяти впевненість у тому, що вони можуть навчитися добре виконувати різні рухи, вільно володіти м'ячем і скакалкою, успішно грати з усіма школярами.

Заняття фізкультурою слід проводити так, щоб вони стимулювали розумову діяльність: під час вправ та ігор діти аналізують власні рухи, диференціюють їх за розміром, напрямом, швидкістю, м'язовим зусиллям, осмислюють способи виконання різних дій, розв'язують завдання, спрямовані на самостійну організацію цілеспрямованих рухів, вправляються за словом учителя. Це досягається внаслідок застосування спеціальних методичних прийомів. Так, виконуючи загальнорозвивальні та коригувальні вправи, вихованці краще зосереджуються на сприйманні власних рухів тоді, коли при повторенні вправи точно зберігають їх напрям, темп, амплітуду.

Спочатку цей прийом застосовують при виконанні простих вправ - повторити позу, поставити два рази руки в однакове положення з контролем зору і без нього, виконати два рази кілька послідовних рухів руками й ногами та ін. Згодом варто практикувати складніші дії, наприклад, підкидати м'яч кілька разів на однакову висоту, робити однакової довжини кроки без зорового контролю тощо. Такі методичні прийоми дають змогу молодшим школярам добре "відчути" рухи під час першого виконання, щоб потім так само їх повторити.

Значної ваги у розвитку в учнів школи цього типу спроможності опанувати рухові дії набуває формування вміння аналізувати й оцінювати власні рухи, знаходити помилки й усувати їх. Так, першокласникам пропонують перевірити, чи правильно вони підняли свої руки, тримають пальці, поставили ступні ніг та ін., учням 2-З класів - знайти помилку, що призвела до втрати рівноваги під час присідання, метання: з якої причини м'яч полетів надто високо або низько і т. д. Такі методичні прийоми сприяють подоланню розумової інертності при виконанні фізичних вправ, виробляють звичку стежити за своїми рухами і контролювати їх, набувається досвід осмисленого виконання дій, що значно посилює рухові потенції школярів.

З огляду на сказане уроки фізкультури слід проводити так, щоб діти практикувались у самостійному виконанні вправ та рухливих ігор, набували відповідних знань. Під час розучування на уроці комплексу вправ ранкової гімнастики треба збагачувати учнів знанням основних правил виконання (дотримувати правильної постави, узгоджувати дихання й рухи, точність рухів та вихідних положень).

Враховуючи невисокі можливості вихованців, потрібно спеціально навчати їх самостійної організації рухливих ігор. Після того, як вони в основному засвоїли правила, їм пропонують підготуватися до гри, вибраної ними під керівництвом чергового учня, потім самостійно гратися під наглядом учителя, а згодом організацію і керівництво грою він передає самим дітям. Учням, які значно відстають від інших в розвитку інтелекту чи моторики, слід давати індивідуальні завдання.

Обмежені можливості вихованців допоміжної школи у виробленні нових рухових умінь значною мірою зумовлюються неспроможністю регулювати свої рухові дії за допомогою мовлення. Дослідження показують; виправленню цієї вади сприяє те, що учні виконують загальнорозвивальні й коригувальні вправи переважно за відліком учителя у поєднанні з показом: спочатку педагог називає та показує рухи ,і учні повторюють за ним, а потім удосконалення техніки виконання здійснюється лише за його словесним поясненням.

Вивчаючи рухові дії за показом, діти допоміжної школи, внаслідок недостатнього розвитку в них регулювальної функції мовлення, оволодівають вправами переважно методом наслідування, тож недостатньо усвідомлюють їх. При поєднанні слова з показом у молодших школярів спочатку створюються конкретні образи рухів і запам'ятовуються їх назви, а закріплення вправи відбувається за допомогою мовних засобів.

Широке використання слова для керівництва руховими діями дітей підвищує їхню розумову активність. Поряд з оволодінням рухами вони засвоюють елементи рухів та положень тіла, що входять до певної вправи. У початкових класах при виконанні загально-розвивальних і коригувальних вправ переважно вербальним методом учні добре запам'ятовують назви: положень рук (вниз, вгору, вперед, в сторони, за спину, на поясі, на голові, за головою, до плечей, перед грудьми), елементарних рухів (зігнути, розігнути, підняти, опустити, нахилитися, випрямитися, відставити, приставити, розвести, звести, присісти, встати), їх характеристик (повільно, швидко, одночасно, послідовно, рівномірно, з прискоренням, розслаблено, напружено). Таке навчання ефективно допомагає розвитку мовлення вихованців, збагачує їхній активний словниковий запас. До того ж, вироблення вміння регулювати власні рухові дії за командою вчителя є вихідним моментом для розвитку спроможності користуватися зовнішньою і внутрішньою мовою. Завдяки цьому забезпечується єдність у вирішенні освітнього (формувати вміння виконувати вправи, збагачувати словник назвами нових рухів, що складають вправи) і корекційного завдання (корекція вад регулюючої функції мовлення в рухових діях учнів).

Засвоєння дітьми на уроках фізкультури назв рухів полегшує педагогічне керування руховими актами за допомогою мовлення в усіх видах їхньої діяльності - навчальній, трудовій, ігровій, комунікативній.

З досліджень, проведених в останні роки, відомо, що передумовою успішного засвоєння рухових дій є збагачення учнів необхідними теоретичними відомостями. Особливу увагу слід приділяти цьому питанню у навчанні фізичних вправ молодших школярів, оскільки в цьому віці відбувається зміна способів засвоєння рухових дій - від наслідування, властивого дітям дошкільного віку, до активної участі у цьому процесі мовлення і мислення. Ці методи, у свою чергу, доцільно застосовувати для розвитку пізнавальних можливостей та регулювальної функції мовлення вихованців допоміжної школи.

Підвищенню спроможності цих школярів оволодівати фізичними вправами допомагає опанування ними основ знань, передбачених новою програмою з фізкультури. Так, першокласники вивчають правила поведінки і пересувань у гімнастичному залі, набувають знань про значення ранкової гігієнічної гімнастики та особистої гігієни; учні 2 класу засвоюють правила дихання під час виконання простих гімнастичних вправ, 3-го - знання про значення фізичних вправ для здоров'я людини, 4-го-правила запобігання травматизму на уроках.

Здійснення на заняттях фізкультурою педагогічного впливу на учнів, спрямованого на підвищення їхньої спроможності оволодівати руховими вміннями й навичками, відіграє важливу роль у загальній системі корекцій-но-виховної роботи допоміжної школи, забезпечуючи єдність корекції вад фізичного і психічного розвитку її учнів.