Щоб у серці жило село, Щоб у серці жили його герої!" - Уроки - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Уроки [ Додати статтю ]

Щоб у серці жило село, Щоб у серці жили його герої!"

Мета: розширювати та уточнювати знання учнів про Україну як незалежну суверенну і єдину державу, державні і народні символи, обереги України, знання Конституції України; розширювати знання про своє село, про видатних людей села Петропавлівки; формувати почуття патріотизму та національної гідності і самосвідомості виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, гордості за свій народ і країну.
Обладнання: мультимедійна презентація до уроку, карта села, матеріали для інтерактивної вправи «Асоціативний кущ», вишитий рушник, предметні малюнки серця і карти.

                                                                                  Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ УЧНІВ ДО ПОЧАТКУ УРОКУ
Добрий день, мої милі діти,
підросли і змужніли у нас.
Будемо вчитись, дружити,
радіти й називатись 3 клас!
- От і знову вересень настав, покликав всіх дітей України за шкільні парти, щоб ви могли здобувати знання, вчитися мудрості життя.

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
- Діти, я прочитаю вам вірш, і ви, дізнаєтесь, про що мова піде на нашому першому уроці.
Хворію я тобою до знемоги,
Всім тим, що маєш,що у тебе є.
Сучасним станом і життям убогим –
Хворію, млію, селище моє.
Садок вишневий і верба крислата,
Ставок і луг, і батьківський поріг.
Пишаюсь вами, бережу вас свято,
І низько вам вклоняюся до ніг.
Хворію я тобою до нестями,
До дна спиваю рідні береги.
Доводитесь мені ви не гостями,
Бо ви мені довіку дорогі.

- Про яку святиню говориться у вірші? (Про село.)
- Отже, як ви вже здогадалися, сьогоднішній наш перший урок присвячений нашому селу. А ще він присвячений нам з вами, адже ми являємось громадянами великої, могутньої, багатої, прекрасної і героїчної країни – України, яка одна така на білому світі. Тема нашого першого уроку (напис на дошці)
“Щоб у серці жило село,
Щоб у серці жили його герої…”
- Україна – наша земля, наш рідний край. Україна... Вона в усьому, що нас оточує: в місяці, в зорях, у кожному камінчику, деревці. Це і червона калина, що росте на подвір’ї біля хати, і вишитий бабусею рушничок, це зелена трава у дворі вашого будинку, по якій можна бігати, сидіти на ній, лежати й дивитись на небо, спостерігати, як пливуть по ньому білесенькі хмарки. Ми називаємо Україну нашою Батьківщиною, нашою ненькою, адже ми всі її діти.

III. РОЗКРИТТЯ ТЕМИ УРОКУ
1 Вступна бесіда вчителя
- Україна…Петропавлівка…Це не просто слово. Це не назви на географічній карті. Це наша домівка, де мама і тато, де тепло й затишно. Це славна земля з довгою історією, яку творив волелюбний народ. Ось уже більше як 25 років ми прагнемо довести своє право на існування на політичній карті світу. Перші кроки незалежності стали випробуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, нарешті – на здоровий глузд. Нині уже ніхто не сумнівається в тому, що український народ в змозі поліпшити життя у своєму домі……..
Та що знаємо ми про наше село? Чим можемо поділитися зі світом? Ким пишаємося? Про що ніколи не забудемо?
- І зараз, діти, ми з вами напишемо власну книгу цікаву і захоплюючу, яка називається „Герої нашого села”.

2. Сторінка перша. Історична. Легенда „Наша земля”
- Давайте ж почнемо з самого початку.
Як же саме Бог створив нашу землю, ви дізнаєтесь, прослухавши легенду.
Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулися на розподіл пізніше, але землі їм вже не дісталося.
От вони й пішли до Бога. А він у цей час молився, і люди не сміли йому щось сказати. Стали чекати.
Через деякий час Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. „Ні, відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці”.
„Тоді я дам вам землю ту, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – ворога.”.
Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною. (2 учені читають вірш).

Україна
На білому світі є різні країни,
А в них – і ліси, і лани…
Та тільки одна на землі Україна,
А ми – її доньки й сини.
Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,
І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину я маю,
Її Україною звуть.
Моя Україно, тебе я кохаю –
Тут дім мій, тут друзі живуть.
Тут мовою рідною пісня лунає
І мальви по селах цвітуть.

2.1. Історія мого села «Петропавлівка»
Село Петропавлівка утворилося за рахунок об'єднання кількох хуторів, які простягалися вздовж річки Гнилиці. Перший хутір, який там виник, так і називали Гнилицький, бо дуже вже болотистою, або як тоді казали — гнилою, була долина цієї річки. Втім землі тут дуже родючі і це спонукало багатьох слобожан оселятися вздовж Гнилиці.
Крім того тут почали добувати торф і як топливо возили на продаж до Куп'янська. Це був досить прибутковий бізнес. А ще там водилося дуже багато зайців, тому один з хуторів так і називався Заячий Яр. І саме тому заєць зображено на гербі та прапорі села. А ота біла хвиляста смужечка означає річку Гнилицю
Петропавлівкою село стали називати після того, як туди перевезли куплену у міста Куп'янська дерев'яну церкву. Ця церква, зроблена з дубових колод без єдиного гвіздка, стояла в Куп'янську якраз там, де наразі знаходеться меморіал-поховання воїнів, що загинули під час оборони та звільнення міста від фашистів. Ця церква ще при освяченні отримала ім'я апостолів Петра і Павла.

1. Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ» скласти «павутинку» до слова Україна
- А що для кожного з вас, діти, означає слово село?. (Діти висловлюють свої думки).
(Слова прикріпляються на дошці навколо плаката – карти «Село», будується «Асоціативний кущ»).

                                                                                    родина

3. Сторінка друга. Державні символи села Петропавлівка
Погляньте, діти, на карту села. На ній позначені кордони української землі, де з давніх-давен живе наш народ .

- Наша рідна Україна, наша Батьківщина,наше село має свою землю, свою мову, культуру, історію, власні звичаї і традиції має також неповторні державні символи.
Про них послухайте казку.
Давним давно жила одна жінка. І було у неї три сини. Росли сини чесними, сміливими і дуже любили свою матір, готові були віддати за неї своє життя.
Підросли вони і вирішили піти в люди і прославити свою матір.
Першим пішов старший син. Мати, щоб він про неї пам’ятав, подарувала йому золоту корону з трьома промінчиками. Пішов син. І за корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала дорогу до кращого життя, дали першому сину ім’я – Тризуб.
Середньому сину мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми хорошими справами прославив він свою матір. Дали люди йому ім’я – Прапор.
А там, де був молодший син, завжди звучала дзвінкоголоса пісня, тому що мати подарувала молодшому сину голос солов’я. І дали йому ім’я – Гімн.
З того часу йдуть завжди разом – Тризуб, Прапор і Гімн, прославляючи рідну матір.
(Демонстрація державних символів Петропавлівки)

Друга сторінка нашої книги називається „Державні символи Села”.
Як і кожна держава світу, кожне місто, село має свої державні символи - герб, прапор

Герб
Малий: являє собою перетятий щит, на верхній частині якого на синьому полі знаходиться золота фігура храму, внизу на зеленому полі - між двома золотими хлібними колосками фігура срібного зайця, над яким простяглася біла хвиляста смуга.
Повний: щит з фігурами, нанесений на картуш.

 

Прапор
Квадратне полотнище, перетяте посередині. На верхній синій половині - золота фігура храму, на нижній зеленій половині - срібна фігура зайця, а над ним - біла хвиляста смуга.
Синій колір поля означає велич і красу даної місцевості, зелений - достаток, свободу, надію. Фігура храму - то нагадування про історію виникнення назви слободи. Фігура зайця - примітність, яку зустріли перші поселенці. Колись у долині річки Гнилиці водилося дуже багато зайців. Не даремно один з хуторів одержав навіть назву Заячий Яр. Біла смуга на зеленому полі символізує річку Гнилицю, а фігура золотих колосків - відвічне заняття хліборобством тутешніх жителів.

Прапор
Прапор – це державний символ,
Він є в кожному селі,
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.
Синьо-зелений прапор маєм,
Синє – небо, зелене - достаток,
Прапор свій оберігаєм,
Він святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки є народом:
Українським в Україні.
                                            (Н. Поклад)
- Що символізує синій колір на нашому прапорі?
- А що означає зелений?

Наш герб – щит: воля, слава, сила,
Наш герб – щит . Недоля нас косила.
Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,
Добро і пісню несемо ми людям.
                                                  (Н. Поклад)

4. Гордість кожної української оселі - рушник
Гордістю кожної оселі був і є вишитий рушник.
Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і у горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь – на вікнах, на образах. Без рушника не обходилася жодна подія у людському житті. По всій Україні поширений звичай перев’язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. А коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті. (Учені читають вірш)

Рушник
Рушникове обличчя веселе,
Обліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.
Рушничок на стіні – давній звичай,
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов’ї.
Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло.
Хай цей символ сусідиться вічно
В нашій хаті на мир, на добро.

5. Сторінка третя. Село героїчне.
1.Хто такі герої?
Звичайно прийнято вважати, що герой — це той, хто врятував людину, яка тонула, або виніс з палаючого будинку дитину, — таких людей навіть нагороджують медалями. Але, на мій погляд, герой — не обов'язково той, хто здійснює такі значні, а часом навіть відчайдушні вчинки. Героєм можна вважати і того, хто здатний здобути перемогу над самим собою. Сьогодні ми вживаємо слово «герой» в безлічі різних смислів, дуже далеких від початкового. Герої праці і війни, герої книжкові, театральні та кінематографічні, трагічні й ліричні.
Згадуючи війну минулих років хотілося б згадати тих людей –односельців, які захищали свою батьківщину в роки війни, це:
Загоруйко Микола Никифорович та Лифар Микола Мусійович, які нагороджені Орденами Слави. Їх сміливо та з гордістю ми називаємо героями.

Але кожен з вас чув про події, які зараз відбуваються на сході України. На цілісність і єдність нашої держави посягнули вороги. Тисячі наших співвітчизників, справжніх патріотів своєї країни взяли у руки зброю і вступили до лав Збройних сил України. Вони з честю воюють на сході з терористами та російським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави.

І сьогодні я хочу розповісти вам про одну з тисячі таких людей. Ви неодноразово мабуть чули від батьків та знайомих, що батько нашого учня Савчака Антона, був учасником Антитерористичної операції на сході.

Його звати Савчак Олександр Ігорович, народився в селі Петропавлівка. Закінчив нашу школу. З лютого 2015 року з власного бажання вступив до Збройних Сил України на захист своєї Батьківщини. Спочатку пройшов підготовку в місті Житомирі в 95 десантній бригаді.

Бригада діяла в районі Славянска Донецької області, де вела бої на горі Карачун, брала під контроль населені пункти Семенівка, Селезнівка, Красний Лиман, Крива Лука, Краматорск, а потім Лисичанск.

З січня 2015 р. бригада тримала оборону в районі населених пунктів Спартак, Піски, шахти Бутовка.

В лютому 2015 р. вела бої в Дебальцево.

З березня 2015 р. групи бригади на позиціях в Авдіївці
2016року Олександр Ігорович неушкоджений повернувся до своєї родини, синів.
Таких відважних, сильних духом людей в нашому селі ще багато, це:
Тарасенко Володимир Миколайович
Погребнях Костянтин Сергійович
Пархоменко Сергій Васильович
Ємельянов Віктор Дмитрович
Конарєв Іван Олегович
Півоваров Володимир Юрійович
Ткачав Валерій Володимирович

Всіх їх ви можете побачити на стенді «Герої нашого часу» ,що знаходиться на 2 поверсі школи.

Ми не можемо допустити, щоб Україна була розірвана на шматки. Кожен з нас повинен усвідомити, що саме в наших руках цього не допустити. Саме від того, що ми робимо чи не робимо сьогодні, залежить майбутнє нашої держави. Ми всі різні, але мета у нас одна – мир і спокій на нашій землі.

V. ПІДСУМОК УРОКУ
1. Заключне слово вчителя
- Діти, цікавою була наша подорож? Ви тільки розпочали читати книгу «Герої нашого села », відкрили перші її сторінки. А вся книга має тисячі і тисячі сторінок. Поступово вони відкриватимуться для вас. Ви будете перегортати сторінки книги з великим захопленням, здобуваючи все більше міцних і корисних знань про свою державу. Ваше серце переповниться гордістю, що народилися і живете ви на такій чудовій героїчній землі, на нашій славній Україні.
Пам’ятайте, діти, що книга ще недописана. Якими будуть її наступні сторінки, залежить і від вас. Ви – майбутнє України. Своїми знаннями, працею і здобутками підносьте її культуру і велич. По-справжньому любіть свою країну і відстоюйте інтереси своєї держави. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю, незалежність і єдність нашої Батьківщини. Будьте справжніми громадянами і патріотами своєї єдиної країни – України.

Категорія: Уроки | Додав: Tasya2488 (09.10.2017) | Автор: Шип Таїсія Олегівна E
Переглядів: 90 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!