Шляхи забезпечення результативності сучасного уроку в початкових класах в умовах упровадження Державного стандарту початкової освіти
СЗОШ №2
Реалії сьогоднішнього дня вимагають нових підходів до організації навчального процесу в школі, зокрема проведення уроку. Як побудувати сучасний урок? Як зробити так, щоб урок не тільки озброював учнів знаннями та вміннями, а й викликав би у дітей щирий інтерес, природню зацікавленість, формував би їхню творчу свідомість?
Сучасному учителю потрібно активно впроваджувати у практику своєї роботи різні інноваційні педагогічні технології проведення уроку: інформаційно-комунікаційні, інтерактивного навчання, особистісно зорієнтованого навчання, розвивального навчання, метод проектів.
Інформаційно-комунікаційні технології. Вже давно доведено, що кожен учень по-різному освоює нові знання. Раніше вчителям важко було знайти індивідуальний підхід до кожного школяра. З використанням комп'ютерних технологій і засобів он-лайн учителі школи отримали можливість подавати нову інформацію таким чином, щоб задовольнити індивідуальні запити учнів. Розуміючи необхідність навчити кожну дитину за короткий проміжок часу освоювати, перетворювати і використовувати в практичній діяльності велику кількість інформації. Ми прагнемо організувати процес навчання так, щоб дитина активно, з цікавістю і захопленням працювала на уроці, бачила плоди своєї праці і могла їх оцінити. Допомагає вчителю у вирішенні цього непростого завдання поєднання традиційних методів навчання та сучасних інформаційних технологій, у тому числі і комп'ютерних. Адже використання комп'ютера на уроці дозволяє зробити процес навчання мобільним, диференційованим та індивідуальним. Основним видом використання комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання є їх органічна інтеграція в певні уроки.
За останнє десятиріччя вітчизняна наука і шкільна практика інтенсивно досліджують проблему технологізації освітнього процесу. Серед відомих науковців цим питанням займалися А. Алексюк, В. Бондар, О. Пєхота, О. Савченко, П. Сікорський та інші. Важливе місце серед інноваційних технологій навчання займають інформаційно-комунікаційні технології, які ще називають комп’ютерними (Ю. Жук, А. Букач), комп’ютерно-орієнтованими (М. Жалдан, В. Лапінський), новими інформаційними (І. Пришляк, Л. Русіна), медіа-технологіями (І.Радченко). Але залишається відкритим питання: «Як же найбільш ефективно використовувати потенційні можливості сучасних інформаційних та комунікаційних технологій для розвитку творчого потенціалу та життєвих компетентностей учнів?». Щоб дати відповідь на це питання, учителі СЗОШ №2 активно працюють над ефективним впровадженням інформаційно-комунікаційні технології при проведенні різних типів уроків. Маючи певний багаж напрацювань, ми не зупиняємось на досягнутому, а самовдосконалюємося. Значно підвищилась і ефективність використання ІКТ шляхом створення презентації при вивченні нового навчального матеріалу, перегляду навчальних відеороликів та фрагментів фільмів, прослуховування аудіозаписів із дикторським читанням творів, хвилин релаксації на уроках, музичних відеофізкультхвилинок в початкових класах.
Будучи на курсах підвищення кваліфікації у 2016 році, ми добре запам’ятали слова Ребрини Віталія Арсеновича, що цифрова культура вчителя – це вміння працювати з цифровою технікою та володіти ІКТ. За визначенням науковця А. Дзюбенко,«інформаційні комунікаційні технології навчання - це сукупність програмних, технічних, комп’ютерних і комунікаційних засобів, а також способів та новаторських методів їхнього застосування для забезпечення високої ефективності й інформатизації освітнього процесу». Ми переконались в цьому під час проведення уроків, тому інформаційні технології для нас стали потужним багатофункціональним засобом навчання. Учителі зрозуміли, що їх застосування привчає учня жити в інформаційному середовищі, сприяє залученню школярів до інформаційної культури.
Особистісно зорієнтоване навчання. Технологія навчання, яка значно підвищує ефективність уроку, є особистісно зорієнтоване навчання. Саме дана технологія навчання ставить у центр освітньої системи дитину, забезпечує комфортні умови її розвитку, сприяє формуванню творчої, інтелектуальної, самостійної та всебічно розвиненої особистості. У системі особистісно зорієнтованої освіти підростаючого покоління найсуттєвіша роль відводиться педагогу, «якому необхідно відійти від навчально-дисциплінарної моделі і переорієнтувати педагогічний процес на головне – особистість»(О.Я.Савченко).
Початок теоретичного рівня розробки особистісно зорієнтованого підходу в навчально-виховному процесі пов'язаний з великим педагогом Костянтином Дмитровичем Ушинським. Велику увагу проблемам індивідуальності та особистісно зорієнтованого підходу у навчально-виховному процесі приділяв П. П. Блонський, І. Якиманська, С.І.Подмазіна. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки в Україні в працях І.Беха, С.Подмазіна, О.Савченко, Г.Назаренко намічено підходи до розробки цілісної концепції особистісно зорієнтованої освіти школярів.
Ідею особистісно орієнтованого навчання допомагають втілити такі засоби:
1. Використання різноманітних форм і методів орієнтації навчальної діяльності, що сприяє розкриттю суб’єктного досвіду учнів;
2. Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;
3. Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь якого остраху помилитися чи дати невірну відповідь;
4. Використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму навчального змісту;
5. Оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (правильно – неправильно), а й за процесом його досягнення;
6. Заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи (вирішення завдання), аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні;
7. Створення педагогічної ситуації спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовиявлення учня.
Метод проектів. Ідея включення проектної діяльності в освітній процес була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше століття тому. Вперше у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав О. Макаренко, який в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб'єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював В. Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проектування людини. Визначення суті проектування як педагогічного явища є досить складним, бо надзвичайно складними і багатоцінними є система проектування і сам педагогічний процес. Саме слово "проект" у перекладі з латинської мови означає "кинутий уперед, задум, план" тощо.
Проектування в загальному його розумінні - це науково обґрунтована побудова системи параметрів майбутнього об'єкта чи якісно нового стану існуючого проекту прототипу передбачуваного або можливого об'єкта стану чи процесу. Проектування - особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якої є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження.
Німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, в якому обов'язково беруть участь розум, серце і руки ("Lernen mit Kopf, Herz und Hand"), тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється через призму особистого відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.
Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме: планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати; використовувати багато джерел інформації; самостійно збирати і накопичувати матеріал; аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку; приймати рішення; установлювати соціальні контакти (розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним); створювати "кінцевий продукт" - матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій); підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів; представляти створене перед аудиторією; оцінювати себе та інших.
Метод проектів - педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти). Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.
Створення міні-проектів передбачено і навчальною програмою з природознавства у початковій школі. Найчастіше це є проекти дослідницького характеру, інформаційного («З чого виготовляють папір?», «Як економно використовувати воду?», «Чим славиться моє рідне місто», «Київ – столиця України», «Дніпро – найбільша річка України», «Озера України», «Як рослини готуються до зими?» та інші).
Нам здається, що метод проектів є одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.
Інтерактивне навчання. Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської (іпіег — взаємний, акі — діяти). Таким чином, інтерактивний означає здатний до взаємодії, діалогу.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання.
Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок та вмінь як предметних, так і загально навчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем.
Кожен із вчителів початкової ланки СЗОШ №2 застосовує інтерактивні методи навчання. Свідченням туму є ось ці фото:
В початковій школі активніше використовують роботу в парах, «мікрофон», незакінчене речення, мозкову атаку, асоціативний кущ та інші.
Ми переконані, що саме інтерактивні технології підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають перенавантаження учнів, розширюють кругозір. Це дало змогу виробити формулу успішної роботи на уроці: творчість школярів+творчість вчителя=сучасний урок.
Висновки. Сьогодні у навчальному закладі не можна провести урок без глибоких знань сучасних вимог до нього, принципів здійснення навчання відповідно до трансформації сучасного суспільства, а також індивідуального підходу до кожного учня, класу.
Будь-яка дія, що здійснюється в навчально-виховному процесі в роботі з дітьми має на меті головне - результативність. Позитивний результат можливий за умови роботи в системі: від експертизи – до прогнозу, від аналізу – до управлінських рішень, від діагностики до результату. Саме тому ми спрямовуємо свою роботу на підвищення власного фахового та освітнього рівня, вивчення і втілення в практику кращого педагогічного багажу знань, збагачення досвіду новими прогресивними технологіями та на постійне вдосконалення навичок самоосвіти.
Бондар Т.М., вчитель початкових класів Шепетівської СЗОШ №2
|
