Каталог статей

Сучасне громадянське виховання школярів

Найдорожчий скарб у кожного народу – його діти, його молодь. І що свідоміше суспільство, то з більшою увагою ставиться воно до виховання дітей, до забезпечення їм найкращих умов життя.

                                       Софія Русова

Ще у двадцятому столітті відомий український педагог В.О.Сухомлиньский ставив питання виховання громадянськості, яке є одним з проявів сформованості свободи особистості нашої молоді – від молодих школярів до студентів.

          Проблеми громадянського виховання дітей та молоді – одвічні проблеми, які знаходяться у центрі уваги педагогів, вихователів, учителів, громадянських та політичних діячів. Скільки існують держави, стільки суспільство висуває й на свій розсуд вирішує питання мети, змісту, шляхів, засобів та методів виховання своїх майбутніх громадян. Особливо гостро постає ця проблема в переломні часи, коли глобальні зміни в суспільстві зумовлюють зміну всього виховного процесу в цілому.

          Актуальність громадянського виховання в Україні зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України, яка є полі етнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликано сприяти формуванню соборності України, яка є серцевиною української національної ідеї.

          У чому ж полягає суть громадянського виховання? На думку Ольги Сухомлинської, академіка АПН України, громадянське виховання – інтегрована якість особистості, що дозволяє їй відчувати себе соціально, морально, політично і юридично діє спроможною. У проекті концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності це ж саме поняття визначається так: громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною. Воно покликано виховувати особистість чутливою до свого оточення, залучати її до суспільного життя, в якому права людини є визначальним. З цими визначеннями ми повністю згодні. Тому саме, відчуваючи потребу включитися у вирішення цього питання, ми спробуємо розробити власну концепцію громадянського виховання.

          На нашу думку, мета громадянського виховання це підготовка підростаючого покоління до повноцінного життя у громадянському демократичному суспільстві, взаємопов’язаному світі; визнання й прийняття цінностей, що є головними та визначальними для даного суспільства.

          Ця мета досягається через систему завдань:

-        повне визнання і забезпечення прав людини в реальному житті без будь-яких дискримінацій;

-        взаємозв’язок між ідеями власної свободи людини та її громадянською відповідальністю;

-        формування національної самосвідомості, приналежності до землі пращурів, її культурних надбань;

-        утвердження поваги до таких загальнолюдських цінностей: свобода, рівність, справедливість;

-        формування соціальної активності і професійної компетентності особистості;готовність до участі в процесі державотворення;

-        залучення молоді до спільного життя та співпраці в громадському середовищі;

-        розвиток політичної та правової культури засобами громадянської освіти;

-        розвиток критичного мислення, яке дає змогу творчо і реально оцінювати події навколишньої дійсності;

-        формування толерантного ставлення до інших культур і традицій.

Виховання громадянина України повинно бути спрямованим на розвиток патріотизму – любові до рідного народу, держави, толерантного ставлення до інших культур і народів, знання і дотримання правових знань. З усього вищезазначеного можна виділити основні напрямки:

-        збереження, розвиток української мови, досконале володіння нею;

-        розвиток національної самосвідомості учнів через залучення їх до розробок й реалізації соціальних проектів;

-        формування культурних міжетнічних відносин у процесі відвідування різних регіонів України та автономної республіки Крим;

-        розвиток планетарної свідомості на уроках природознавства, географії, етики, історії та літератури;

-        розвиток правової свідомості учнів, політичної культури у процесі прес-конференцій, наукових досліджень старшокласників на уроках історії та правознавства;

-        формування культури поведінки та моральних якостей особистості у процесі відвідування пам’яток культури, екскурсій по місцях бойової слави;

-        усвідомлення працьовитості як високої моральної цінності, її суспільного значення через проведення шкільних ярмарок, колективних справ, розробок економічних проектів (на уроках праці, економіки).

Весь о світний процес у навчальних закладах має бути насиченим різними аспектами громадянського виховання. Ефективність громадянського виховання значною мірою залежить від вибору форм та методів його організації. Серед методів і форм пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини. Доречно вибрати такі методи: ситуаційно-рольові ігри „Я – майбутній президент”, „Я – директор школи”, соціограма, відкритий театр, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, „мозкові атаки”, метод аналізу соціальної ситуації, ігри – драматизації тощо.

          Крім цих методів, доцільно використовувати також традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

          Застосування наведених форм і методів громадянського виховання покликане формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, що передбачають розвиток адекватної оцінки подій, самореалізації, поваги до інтересів і прав інших.

          З усього вище сказаного можна зробити висновок: громадянське виховання – багато аспектне поняття. Це фундаментальна духовно – моральна якість, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що має культурологічні засади. Такі характеристики громадянськості свідчать про визначальну роль світогляду особистості, на основі якого формується система її ціннісних  орієнтацій, поглядів, переконань, усвідомлюється місце в суспільстві, визначаються обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.

          Громадянськість – це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства. Школа не може залишатися осторонь, а повинна прийняти активну участь у формуванні всіх якостей.

Підготувала: Горностаєва Л.В., директор ЗОШ I-III ст. № 6  м. Ясинувата Донецької області