Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Свято "Андріївські вечорниці"
| Відділ освіти Уманської міської ради Уманський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №7 - колегіум» Свято «Андріївські вечорниці» Підготувала вчитель початкових класів спеціаліст ІІ категорії Мельник Надія Петрівна Умань 2016 Тема. Андріївські вечорниці Мета: ознайомити учнів зі звичаями, обрядами, традиціями українського народу; збагачувати словниковий запас учнів, розвивати мовлення, пам’ять, увагу, спостережливість; виховувати естетичні почуття, любов до рідної землі, до української пісні. Обладнання: сцена стилізована під традиційну українську хату, макет печі, лави, вишиті рушники, ткані рядна, килими, глиняний та дерев’яний посуд , плетені кошики з лози та брилі із соломи. План заходу Вступні слова господині та ведучих. Прихід дівчат. Пісня «Ти пливи, пливи,віночку». Прихід хлопців. Суперечка між хлопцями і дівчатами. Привітання хлопців. Танець дівчат «Рушники». Жартівливі сценки. Українська народна пісня «Грицю, Грицю». Прихід діда Панаса. Кусання Калити. Українська народна пісня «Ой на горі просо…» Діалоги між дідом Панасом і дітьми. Українська народна пісня «Скільки б не співали…» Заключні слова ведучих. Література: Інтерент – ресурси. https://www.google.com.ua http://nashe.com.ua/song/17519 Авторські вірші Н. Мельник. Початкова школа. - №29,2012. Початкова школа. - №30,2012. Хід свята Дівчинка: Добрий вечір, любі гості, просимо до світлиці! Будемо розпочинати наші вечорниці! Дівчинка: Радо ми усіх вітаємо і здоров’я всім бажаємо, Хай лунає гарний спів, не бракує щирих слів! Нехай настрій прибуває, горе й смуток обминає! Господиня : Добрий вечір, шановна родино, дорогі гості! Щиро вітаємо вас на нашому святі! Є в нашого народу чудові традиції – вечорниці! Віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є в народі: його пісню, мову, історію. Колись на вечорниці збиралися у когось в хаті. Кожен брав із собою роботу. Дівчата пряли, вишивали, мотали пряжу, чесали вовну, а хлопці плели кошики, майстрували різні речі хатнього вжитку. Дівчина: А сьогодні у нас особливі … Всі: Андріївські вечорниці!!! Дівчина: 13 грудня святкують одне з найулюбленіших народних свят – день святого Андрія Первозванного, а в народі - це свято Калити. До однієї господині зносили борошно, крупу, олію, сушені фрукти і готували пісну вечерю, бо ж Пилипівський піст. І обов’язково пекли Калиту – цю найвеличнішу ознаку свята. Господиня: А десь наші дівчата забарилися! Обіцяли прийти, але не йдуть… Дівчина: Не хвилюйтесь! Казали. Що прийдуть неодмінно! А ось і вони! Під супровід пісні «Україночка» заходять дівчатка Дівчатка: Добрий вечір вам у хаті! Будьте на добро багаті! Просимо гостинці взяти, нашу Калиту прикрашати! З Калитою вас вітаєм! Всяких гараздів бажаєм! Щоб росли, цвіли, як квіти, ваші гарні, чемні діти! Щоб родила щедро нива, щоб у хаті все, як слід! Щоб до віку був щасливий український славний рід! Господиня: Дякуємо вам, дівчата! Наша калита вже в печі рум’яниться, свого часу дожидається. Дівчина: Поки печеться калита, розкажу вам, що від своєї бабусі чула! Колись на вечорницях не тільки пряли і майстрували, а ще й жартували, танцювали і співали. Бо пісня – це душа народу. Пісня «Ти пливи, пливи, віночку» Я сплету із барвінку віночок, Жовту стрічку казкову вплету. У Дніпровський жагучий таночок Його кину, як мрію святу. Хай кружляє віночок на хвилях, Хай чарує співанками світ, Я за ним ген у мріях полину, Передам усім друзям привіт. Приспів: Ти пливи, пливи, віночку, наш уклін всім передай Ти пливи, пливи, віночку, про Вкраїну нагадай. Закружляй в далеких водах, жовті стрічки розпусти В нашій милій Україні вишиванками цвісти. Хай з далеких усюд на Вкраїну Прилетять легкокрилі пісні. Про Дніпро наш старий і калину, Про коханням омріяні сни. Хай несуть вони радість і втіху, Хай розтане ненависть і лід. Україну обходить хай лихо, Хай росте наш і множиться рід. Господиня: Красно дякую вам, дівчата. От якби ще й хлопці нас розвеселили! Та де це вони? Дівчина: А прислухайтесь! Хіба це не хлопці? Під козацький марш заходять хлопці Хлопці: Добрий вечір, господине, на вашім порозі! Добрий вечір, дівчаточка, як повнії рожі! Дівчина: Добрий вечір, козаченьки! Де це ви бували? Чи на іншій на вулиці Калиту справляли? Хлопці: Чи справляли не справляли, Але забарились, Бо дівчата на вулиці кращі вас зустрілись! Дівчина: То йдіть собі до тих дівчат, ми й без вас обійдемось! Хлопці: Ой дівчата, дівчаточка, не будем свариться, Бо у нас сьогодні перші наші вечорниці! Пожартуємо, як колись хлопці жартували! Затанцюєм, заспіваєм, як колись співали! Хлопці чоботи латали, ложки вирізали, Шили коням нову збрую, дівчат розважали. Тай дівчата не гуляли: шили, вишивали. Мережили, ткали, пряли. Долю виглядали. Варилися у печі вареники й галушки. Смачно пахли на столі із часником пампушки. Хлопці, ви тільки погляньте: які ж гарні наші дівчата! Дівчата: Не підлизуйтесь! Хлопці: А які тут рушники! То вже дівчата вишили. Такими рушниками здавна славиться Україна! 2. Витри лице тими рушниками, що мати вишивала, і ніби нап’єшся цілющої води, яка надає тобі богатирської сили. Танець «Рушничок» у виконанні дівчаток Господиня: Нумо, хлопці, розкажіть нам щось смішне та дотепне. Чи вмієте? Хлопці: Вміємо! Їхав раз дядько поганою конячкою, а вона й зупинилася, так він сам запрягся, а її прив’язав до воза, та й каже : «Не хотіла їхати, то йди пішки!» Оленко, ти йдеш сьогодні до школи? – Ні! – Чому? – Бо вчора вчителька сказала нам, що той, хто не розв’яже задачі, нехай не з’являється йому на очі. – Зустрілися якось двоє знайомих! – Чого, брате, так ізблід, що з тобою сталось? – Та за мною через степ аж сто вовків гналось! – Де б їх стільки взялось? – Ну, нехай вже і не сто, а п’ятдесят гналось! – Та й п’ятдесят – диво в нас, де б їх стільки взялось? – Ну, нехай не п’ятдесят, але десять гналось! – Там і десять не було! – Мабуть, один всього! – Нехай один. Але ж вовк, страшно і одного! – А, може, то і не вовк? – А що ж то ходило: таке сіре та маленьке, а хвостик, як шило? - Дівчата, а ви чули, як повертався Гриць з вечорниць? Темненької ночі, Сидить сова на воротях, вилупила очі. Він сердега, як побачив, та через городи! Заплутався в бур’яні, та й наробив шкоди. Господиня: Хлопці, а може ви й по Гриця пісню знаєте? Хлопці: Знаємо. Діти виконують українську народну пісню «Грицю, Грицю» Господиня: Ну й розвеселили ви мене, забула про калиту. Ось вона спеклася, рум’яна та ясна. На весь світ прекрасна! (Мама учня класу виносить калиту) Діти: Ой калита, калита! Із чого ти звита? Мама: Я із жита сповита, Я сонцем налита. Для красного цвіту, По білому світу. Хлопчик: І, нарешті, Калита, наче сонце, золота, Хто вкусить Калити хоч раз, той буде першим серед нас. Нумо, хлопці і дівчата, хто з нас буде починати? Господиня: Оце раз! Прийшов до нас дід Панас! Дід: Добрий вечір, хлопці, дівчата, Будемо Калиту кусати? Діти: А як її звати? Дід: Сонячну знати! Я – Пан Калитинський, Прошу Пана Коцюбинського Калиту кусати! А хто перший Калиту вкусить? Хлопчик: Дозвольте мені! Дід: Тоді витанцюй собі коня! Не витанцюєш – в сажу замажу! Пісня «Ой на горі жито, сидить зайчик» (хлопчик скаче через коцюбу і рогачі, покладені на підлогу навхрест, пританцьовує) Ой, на горі жито, сидить зайчик, Він ніжками чеберяє. А лисичка сидить, та й думає: Коли б такі ніжки мала, То я б ними чеберяла, Як той зайчик, як той зайчик. Ой, на горі гречка, сидить зайчик, Він ніжками чеберяє. А лисичка сидить, та й думає: Коли б такі ніжки мала, То я б ними чеберяла, Як той зайчик, як той зайчик. Ой, на горі просо, сидить зайчик, Він ніжками чеберяє. А лисичка сидить, та й думає: Коли б такі ніжки мала, То я б ними чеберяла, Як той зайчик, як той зайчик. Дід: Гарно вискакав! Сідай тепер на коня. Маєш право їхати. Хлопець: Діду, діду, Калиту кусати їду! Дід: А я буду сажею писати. Хлопець: Напишеш, чи ні, а я на білому коні! І калита – мені! Дівчата жартують: Як відкриє Прокіп рота, а він у нього, як панські ворота! Він і оком не моргне, як Калиту проковтне! Дівчинка танцює «Ой на горі просо…» Дівчина: Діду, діду, Калиту кусати їду! Дід: Звідки ти? Дівчина: Звідки й ти! Дід: Чого хочеш? Дівчина: Калити! Дід: А не боїшся чорноти? Дівчина: Не боюся! Хлопчик: Ану я поїду калиту кусати! Дід: Танцюй! Хлопчик танцює «Ой на горі гречка…» (танцює незграбно) Дід: Та він танцює, як ведмідь у решеті. Ось тобі – сажа, ось! Хлопчик: Їду, їду Калиту кусати! Дід: А ти хто? Хлопчик: Я – Коцюбенко, а ти? Дід: А я – пан Калитенко! Ти звідки? Хлопчик: З Черкас! Дід: Чого хочеш від нас? Хлопчик: Калиту кусати! Дід: А як її звати? Хлопчик: Сонячна знати! (хлопчик кусає. А дід все: Ги –ги – ги!) Дівчинка: Ще ні разу не стрибала, Калити не куштувала. Дід: Бо ти ще маленька. Дівчинка: Зате проворненька! Дід: танцювати вмієш трішки? Дівчинка: Ще з колиски! Дівчинка танцює «Ой на горі просо…» Хлопець: Їду, їду Калиту кусати! Дід: А я буду по морді писати? Хлопець: А я вкушу! Дід: А я впишу! Хлопець: Та кого? Кобилу по морді? Дід: Тебе по писку! Дівчинка : Людоньки! А мені можна? Господиня : Що можна? Дівчинка: Та відкусити кусок Калити! Господиня: А навіщо? Дівчинка: Як і всі хочу щастя знайти! Господиня: Ну, кусай , кусай, та всіма зубами, Щоб найщасливіша була поміж нами! (дівчинка кусає) Діти стають в рядок перед глядачами: Скільки б не співали , а кінчати час! Кращі побажання ви прийміть від нас! Щоб у нас, і у вас – все було гаразд, Щоб ви і ми щасливо жили! Господиня: Дивлюсь я на вас, діти, та й радію! Бачу, що козацькому роду нема переводу! Дякую вам, дівчата й хлопці, що звеселили нашу хату піснею, танцями й веселими жартами. Від ваших знань не обміліє душа народу, а наша пісня, наша мова не вмре, не загине! Діти: Наше слово щире, щире, без прикрас! Спасибі, Андрію, за свято для нас! Обряди і звичаї хай оживають І душу народу завжди звеселяють! Повна версія свята за посиланням на джерело. Джерело: http://www.docme.ru/Gdr6 | |
| Переглядів: 1079 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |