Каталог статей

Продовження

Д-на У :         А тепер всіх прошу сісти. Вареники будем їсти.

Господиня:   Спочатку скуштують дівчата вареників чарівних,

                       із загадками та передбаченнями.

(Бере дівчина вареник і надкушує його)

Д-на І :          Вареник із сиром!

Господиня:   Будеш з чоловіком жити в злагоді та в мирі.

Д-на ІІ :         А мені вареник із сіллю. Що це?

Господиня :  Будеш  жити в достатку. Не будеш несолоно їсти.

Д-на ІІІ :       А мій з соломою.

Господиня :  Будеш солом’яною вдовою.

Д-на ІУ :       А мій вареник з монетою.

Господиня :  Багатою будеш.

Д-на У :         А мій вареник з обручкою.

Господиня :  Досить ворожити, треба хлопців варениками пригоща-

                       ти.

Д-на І :           Е, ні....

Х-ць ІІІ :        А може ваші вареники і собака не захоче їсти.

Д-на ІІ :         Почекайте. От заробите, тоді й скуштуєте.

Господиня:   Хлопці, ось погляньте на вареники і переконайтесь, що

                       наші дівчата все вміють. А тепер покажіть, на що ви

                       здатні? Хлопці здавна на вечорницях розказували

                       смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити та розвесе-

                       лити дівчат?

Х-ць ІУ :       Ну що ж. Прийшов дід до багача та й просить хліба. А

                       багач тоді пироги їв та й каже : “Іди, дурний, я сам

                       хліба не маю: бачиш, пироги їм!”

Х-ць У :       “Батьку, мені приснився гарний сон, що ви мені купили

                        чоботи”. – “Гарний сон , і справді! Але хай тобі при-

                        сниться й те, за що я їх маю купити.”

Х-ць І :           Це було давно. Зустрілися два товариші, які довго не

                        бачилися.

                     - Як живеш, друже? – запитав перший.

                     - Нерівномірно.

                     - Що це значить?  

                    -  Це значить: якщо є хліб – то нема солі, а як є сіль – то                      

  хліба нема. А ти як живеш?

                    -  Рівномірно: нема ні хліба, ні солі....

Х-ць ІІ :         - Що наші дівчата роблять?

-         Шиють та співають.

-         А мати?

-         Порють та плачуть.

Х-ць ІІІ :      - Тату, що таке байка?

-         А це коли тварини, ну, наприклад, осел і свиня, розмовляють  так, як оце ми з тобою.

Господиня:    Та досить вам! (до дівчат) А що, хлопці наші заробили

                        вареників?

Дівчата:          Заробили, заробили.

Господиня:     То давайте заспіваємо гуртом.

Співають:       Ой на горі калина / 2р.

                        Калина, калина,

                        Комарики, дзюбрики, калина.

                        Там дівчина ходила / 2р.

                        Ходила, ходила,

                        Комарики, дзюбрики, ходила.

                        У пучечки в’язала / 2р.

                        В’язала, в’язала.

                        Комарики, дзюбрики, в’язала.

Господиня :    Ось погляньте, діти, -

                        Сонце вже заходить,

                        Сонце вже заходить,

                        А калита сходить.

                        Славна та ясна,

                        На весь світ прекрасна.

                        Добрий вечір, з Калитою.

                        Будьте всі здорові

                        З Калитою золотою,

                        З пресвітлим празником Андрія.

 (Вклоняється всім гостям)

Діти :           Ой, Калита, Калита,

                     Із чого ж ти вилита?

Господиня: (за Калиту)

                     Ой, я з жита сповита

                     Та й сонцем налита –

                     Для красного цвіту

                     По білому світу.

(Дівчата беруть калиту, прив’язують до неї червону стрічку. Проводиться гра “Пан Калитинський і пан Коцюбинський”)

Калитинський:  А чи хоче хтось калиту кусати?

Х-ць ІУ :            Я хочу!

Калитинський :  А ти хто?

Х-ць ІУ :            Я – пан Коцюбинський.

Калитинський:  А я – пан Калитинський.

-         Куди йдете?

-         Калиту кусати.

-         А я буду по писку писати.

-         А я вкушу!

-         А я впишу.( маже сажею)

Д-на ІІІ :        Можна і мені вискакати коня. А ну дівчата заспівайте

                       мені “Чеберяйчика”

Співають:     Ой на горі жито,

                      Сидить зайчик.

                      Він ніжками чеберяє.

                      Якби такі ніжки мала,

                      То я б ними чеберяла,

                      Сидить зайчик.

(Дівчина бере коцюбу скакає, кусає калиту)

Х-ць І :         Пане Калитинський, не дрімайте, я  їду  калиту кусати.

-         А будеш нам слово казати?

-         Буду.

-         Що у світі найсильніше?

-         Вода.

-         А що у світі найпрудкіше?

-         Світло.

-         Скільки зір у небі?

-         Як у морі піску.

-         Скільки в морі піску?

-         Як на землі трави.

-         Скільки на землі трави?

-         Як проміння у сонця.

-         Скільки проміння у сонця?

-         Як у людини думок.

(Калитинський знімає калиту, дівчата роздають всім по шматочку)

Господиня:     Ми гуляли, веселились,

                        Усім весело було.

                        Вечорниці завершились,

                        І здається, все пройшло.

                        Ні, так просто не проходить,

                        В серці струночка бринить.

                        Про Андріїв вечір спогад

                        В нашім серці буде жить.