Каталог статей

Український віночок - "книга душі" дівчини-українки

Інформаційна хвилинка

З ранньої весни до пізньої осені квітчали дівчата свої голови цим дивним створінням природи і рук людських. Цей своєрідний витвір мистецтва був неначебто книгою душі дівчини. Кожен допитливий чоловік міг безпомилково визначити по ньому, що коїться в душі володарки цього віночка. Мовою символів, якими були квіти вінка, представниці прекрасної статі виражали свої почуття, стан душі, події, що відбувалися в житті, свою надію, свої прагнення. Віночок – не лише "знавець душі”, він ще й "знахар душі”, бо в ньому є чаклунська сила, що і біль замовляє і волосся береже.

До віночка впліталось багато різних квітів. Переважна більшість із них широко використовувалась в народі, як лікарські. Це деревій, звіробій, волошки, ромашки, цвіт і ягоди калини, барвінок, мак...

Почесне місце у вінку належить барвінку. Він – символ вічного кохання, сімейного благополуччя, символ життя, безсмертя людської душі. Він прикрашає весільний вінок, груди нареченого, гостей, весільний коровай. З охоронною метою до весільного вінка нареченої вплітали також полин – "траву над травами” , один із найсильніших оберегів, мак – видюк, м´яту – руту. Влітку віночок виплітали із набору різних трав і квітів, а останнім у році був вінок із золотавого, червоного листя. Кожна квітка у листку мала своє значення. Цвіт вишні та яблуні символізували материнську відданість і любов, ромашка – символ дівочої чистоти і цноти, незайманості, хміль – гнучкість і розум... Жила у народі наука плетіння вінка. Важливо було знати, як і коли плести, як зберігати квіти у вінках, яке зілля з яким має сусідити... Збирали квіти у певні дні і у певну годину в залежності від призначення вінка, при росі чи без неї. Категорично заборонялося вплітати до вінка листя і квіти "нечистого” зілля, як от листя папороті, цвіт вовчих ягід, дурман, гірчицю, осот, осоку... Перед виплітанням вінка квіти "очищали”.