Хочеш зробити світ кращим —

почни зі своїх уроків.

Шістьох я служок мав, 

Усе від них про світ я знав. 

І ось як їх я всіх зову: 

«Хто? Що? Де? Коли й Чому?»

Р. Кіплінг

 

З уроку починається навчально-виховний процес, уроком він і закінчується. Кожен новий урок — це сходинка в знаннях і розвитку учня, новий внесок у формування його розумової й моральної культури.

 

Сучасний урок — це урок демократичний. Його проводять не для учнів, а разом із ними. Його характеризує не навчання словом, а навчання справою. Англійське прислів’я каже: «Можна привести коня на водопій, але не можна примусити його пити». Як не тільки привести учня в клас, а й заохотити його до активної роботи? Як навчити, не змушуючи «пити насильно», а викликавши «спрагу», в ідеальному варіанті, до знань? Як не намагаєшся, як чудово й артистично не розповідаєш нову тему, а в пам’яті учня залишається лише 25 % почутого. Ніхто не відміняв і ніхто не зменшує переваг розповіді або лекції, іноді це просто необхідно, але вони їх також мають супроводжувати активні дії учнів.

 

З моєї точки зору, ідеальний урок — це той урок, на якому вчитель нічого не робить. Не поспішайте звинувачувати мене в лінощах або некомпетентності. Зовні це дійсно виглядає майже як «нічогонероблення». А насправді такому уроку передує величезна підготовча робота. Чим ретельніше був розроблений урок, чим більша була виконана підготовча робота, тим легше і приємніше проходить саме сорокап’ятихвилинне дійство. При цьому працювати не обов’язково в ніч, перед уроком (вигадуючи нові технології, які вже вигадані й упроваджені ким-небудь), дещо цілком можна зробити й на канікулах. Після цього ви самі собі 40 разів скажете «спасибі» й будете дуже задоволені своєю працьовитістю. До таких домашніх заготівок належить пізнавальна модель предмета, а також асоціативні схеми тем уроків.

 

Американський педагог Мегнесон казав: «Ми засвоюємо 10 % того, що читаємо, 20 % того, що чуємо, 30 % того, що бачимо, 50 % того, що бачимо і чуємо, 70 % того, що говоримо, 90 % того, що говоримо і робимо». Отже, необхідно побудувати навчально-виховний процес так, щоб у ньому значну кількість часу займало не пасивне сприйняття навчальної інформації в умовах «словесної сидячої педагогіки», а активна, самостійна, науково-пошукова діяльність учнів.

 

Якщо наважитися й обережно доторкнутися до досить шанованої педагогічної теорії, то перше, що дійсно треба поважати по-справжньому, так це поняття «структура» уроку. Воно передбачає логічну послідовність усіх етапів уроку, їх змістовний і функціональний зв’язок.

 

Викладання як процес передбачає вибір найбільш вдалої структури уроку, тобто послідовності опитування, вивчення нового, закріплення, узагальнення, домашнє завдання. Наведу декілька прикладів використання різноманітних методичних прийомів на різних етапах уроку, які зведено до активної, самостійної, науково-пошукової діяльності учнів.

 

І. Формування мотивації

 

Картинна галерея.Вивішуюна дошці 3–4 картини, які містять ознаки основного поняття, фігури. Об’єднавши учнів у групи, я пропоную їм через деякий час назвати ознаки, що зображені на картинах.

 

Показуха(скульптура). Я називаю означення, поняття. Об’єднавши учнів у декілька груп, пропоную представникам через хвилину уявити їх у вигляді скульптури.

 

ІІ. Перевірка домашньої роботи

1. Світлофор.
2. Лото.
3. Знайди помилку.
4. Диктант для шпигуна розвиває зорову пам’ять, тренує уважність. Клас поділений на 5–6 команд. Текст правила, задачі теж ділиться на стільки ж частин. Аркуші з текстом кріплять до стін як надалі від команди, для якої вони призначені. Кожен член команди — «шпигун». Він підходить до тексту, читає, запам’ятовує, повертається до команди і диктує їй свою частину. Перемагає та команда, яка закінчить роботу раніше і припуститься помилок.

 

ІІІ. Вивчення нової теми

 

Модель майбутніх знань.Можна скласти пізнавальну модель предмета і модель «майбутніх знань». Модель дозволить кожному учню отримати цілісне уявлення про тему. Модель може включати необхідні поняття, принципи, процеси, змістовні елементи, провідні ідеї, факти. Її бажано зробити на великому аркуші ватману і вивісити на стенді в кабінеті. Учні читають текст і роблять схеми, які віддають вчителю. Інші учні підходять до вчителя й витягують шпаргалку, відтворюють за її допомогою текст. Відзначають найкращі шпаргалки та доповідачів.

 

IV. Рухавки (фізкультхвилинка)

 

Естафета. Учні встають по черзі за алфавітним порядком першої букви у прізвищі.

 

Руки – ноги.Озброївшись знаннями методичних прийомів, продумавши завдання на соціалізацію навчання й будучи фахівцем у своєму предметі, вчитель заходить до класу і ....

 

У хорошого вчителя ми цінуємо кращі якості дресирувальниць, клоуна та циркового коня, якого рік за роком ганяють по колу.

М. Звонарьов, російський журналіст

 

Ми є «дресирувальники» — це дисципліна й керованість.

 

Ми є «клоунами», роль учителя на уроці — це теж роль артиста, сорок п’ять хвилин триває вистава, ти так увійшов у роль, що бачиш обожнювання й захоплення вчительською мовою. Клоун — це яскравість, виразність, артистизм, гумор, відвертість і доброзичливість.

 

«Робоча конячка»: робота вчителя — це безперервна праця протягом усієї педагогічної діяльності, професіоналізм, бездоганне знання предмета й методики викладання. Діти зараз дуже активні, мобільні, «інтернетні», і вони все помічають. Учительське незнання або непрофесіоналізм стають мішенню і слабким місцем, куди вони можуть ударити.

 

Усі ми розуміємо, що XXI століття пред’являє нові вимоги суспільству, освіті, учителю та його уроку. Як іти в ногу з часом, як у погоні за новим не розгубити вже накопичений позитивний досвід — усі ці питання хвилюють педагогів з усіх куточків світу.