Крайнова Жанна Вікторівна, вчитель початкових класів Ківшоватської ЗОШ І-ІІІ ступенів Таращанського району

Тема. Урок позакласного читання. Український дитячий фольклор.

Мета: сприяти розвитку і вдосконаленню усного мовлення. Забезпечувати умови для формування в учнів позитивних емоцій, формувати в них творче і доказове мовлення, яке спирається на уяву, породжує оригінальність ідей, задовольняє потребу в самовиявленні. Вчити школярів висловлювати особистості враження і почуття, які запали їм у душу. Виховувати любов до історії свого народу та скарбів усної народної творчості.

Обладнання: ляльки з лялькового театру, ширма для лялькового театру, костюми для інсценізації уривок казок, корзинка з книжечками.

Тип уроку: узагальнення знань.

Вид уроку: нестандартний урок (урок-ранок).

Хід уроку

Вчитель

Ви вже, діти, не малі, Ви у школі – школярі! Ви вчитеся вчитися

Й залюбки трудитися.

Наш девіз:

Діти. «Граючись – навчаємось!»

Вчитель. Сьогодні в нас незвичайний урок позакласного читання, урок-ранок. (Із-за ширми, встановленої для лялькового театру, з’являється зайчик).

Зайчик. Ля-ля-ля! Ой нарешті дійшов. Як тут багато дітей, та й дорослі є.

Вчитель. Хто це до нас прийшов, діти? Знаєте, а мені чомусь не подобається поведінка цього зайця. А що ви помітили поганого в його поведінці? (Зайчик не привітався).

- Діти, а які ви знаєте слова-вітання?

Інсценізація «Чарівні слова» Зайчик. Хм, ще чого (сердито). Вчитель. Де твоє «добрий день» ? Зайчик. Вкрав півень.

Вчитель. Де твоє «Спасибі»?

Зайчик. Віддав рибі.

Вчитель. А скажи, будь ласка, де твоє «будь ласка»?

Зайчик. Вовк пробігав і «будь ласка» забрав.

Вчитель. Ну тоді прощавай!

Зайчик. Куди ви?

Відвернулись  всі  звірята, Не хочуть зі мною дружить!

Що мені робить? Як далі жить?

Рибу, півня і вовка голосно став звать Скоріше верніться слова мої

Слова мої, найпотрібніші! (плаче).

• Які слова потрібно зайчику знати? Назвіть їх.
• Ну, що, зайчику, ти все зрозумів?

Зайчик. Так, зрозумів. Вибачте мені, будь ласка. Доброго ранку всім.

Вчитель. Зайчику, а куди ж ти мандруєш і як потрапив до нас?

Зайчик.  О! я вже  багато  казок обходив,  а ось  у школі жодного разу не  був.

Але сьогодні вирішив піду до 2-Б класу.

          Вчитель. Ну той добре зробив. Ми тобі вихованому Зайчику раді. А з яких же ти казок прийшов до нас?

Зайчик. Ага, які хитрющі! Не скажу! Вгадайте самі. (Діти називають казки).

Вчитель. То що, Зайчику, чи гарно дітки знають казки?

Зайчик. Молодці. А що це за урок у вас сьогодні?

Вчитель. Бачиш, Зайчику, ти так несподівано з’явився, що я не встигла нічого сказати дітям. Отож, діти, на сьогоднішньому уроці ми з вами пригадаємо українські народні колисанки, забавлянки, казки, прислів’я, скоромовки і обов’язково поспіваємо.

Зайчик. Ох, і цікаво буде на уроці. Піду, мабуть, попереджу, що затримуюсь у школі.

Вчитель. Іди, зайчику, а ми, діти, почнемо свою розмову. Чи пам’ятаєте ви вірш М. Сингаївського «Колискова пісня»? Розкажіть його.

–Так, діти, коли в сім’ї народжувалася дитина, поруч із нею завжди була матуся, а коли вона клала своє немовля спати, о співала пісні. Як же вони називалися? (Колисанки).

–Як матуся їх співала?

–Давайте пригадаємо колисанки, які ви вчили? Колискові пісні, які записав М. Сингаївський «Ой люлі, ой люлі», «Тиха нічка теплесенька», «Ходить котик…»

• А хто ще знає колискові пісні і хоче їх проспівати?

Вчитель. Сьогодні я хочу ще вас познайомити з однією колисковою піснею. (ст. 62 «Ой, котику, котику»).

Вчитель. Слухала дитина коли саночки і гарненько засинала, та з роками підростала. І придумав тоді український народ дитячі забавлянки. Аби дитина не плакала, зростала розумною і веселою. А як промовлялися забавлянки? (Голосно, весело, з певними рухами).

Допоможіть мені, діти, пригадати забавлянки. («Сорока – ворона», «Киця Мура»).

• Ласочко білень, де була?

• В ступці.
• Що їла?
• Купці.
• Несла, несла, та й розсипала.

(Чути голос Зайчика, він виходить і співає пісню «Ой у лісі калина»).

Вчитель. Зайчику, що трапилося, ти вже пісні почав співати?

Зайчик. Як б ви знали, як я люблю співати народні пісні, а ще люблю їх слухати.

Вчитель. Ага, я вже здогадалася. Це Зайчик, діти, хоче, щоб ми йому заспівали українські дитячі пісні.

(Діти виконують пісні «Кукуріку, півнику», «Добрий вечір, зайчику»).

• А ти, Зайчику, піди на пеньочку відпочинь.
• А ми, діти, вивчимо українську дитячу пісеньку про кицю.

Пішла киця по водицю Та й упала у криницю. Біжить котик рятувати За вушечко витягати Витяг кицю за вухо

Та й посадив, де сухо.

Вчитель. Зайчику, ти де? Напевно заснув під пеньочком?

Зайчик. Та трішки.

Вчитель. Ну, що ж проведемо фізкультхвилинку. «Ой на горі….»

          Зайчик. Так весело у вас сьогодні на уроці, що мені захотілося  запросити своїх друзів. Можна я їх покличу?

          Вчитель. Звичайно, можна, тільки не барися. (Зайчик зникає за ширму). А зараз, діти, я хочу прочитати вам скоромовку:

Бджола мала, а й та працює

• Що не так? (Це прислів’я). що таке прислів’я? (Це короткі влучні вислови повчального характеру).
• Які ви знаєте прислів’я?

Вчитель. Ну що ж, діти, колисанки читали, забавлянки і прислів’я згадали, пісні співали.

Зайчик. Мишка раз прийшла до кішки

Уклонилась кішка в ніжки

Кішці – смішки,

Мишці – нітрішки.

Вчитель. Зайчику, що ти нам говориш?

Зайчик. Що, що? Скоромовку вчу.

Вчитель. Ну як, вивчив?

Зайчик. Не виходить.

Вчитель. А ти краще послухай і повчись в наших дітей. Діти, покажіть зайчику, як потрібно читати скоромовки. (Діти розповідають скоромовки).

Робота над скоромовками ст. 70, 71.