Вечорниці, народні звички
Святково прибрана світлиця. На столі глечики, глиняні миски. Господиня зав’язана хусткою, в червоних коралях.
Господиня. Господи! Як подумаєш, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать… Зовсім не те тепер. От скоро вже треті півні співають, а вечорниці ще і не починалися. Ой-йой-йой, куди це все поділося?
Чути сміх. Господиня схоплюється. Заходять дівчата.
Дівчина. Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Добрий вечір, господине,
Славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
|
Господиня. |
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо. |
|
|
|
|
Дівчина. |
Аби щастя було в хаті.
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі. |
|
|
|
|
Господиня. |
Будем з вами добрі щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Матір Божа. |
Пісня "Матінка світу”
Дівчата сідають на лавки.
|
Дівчина. |
Які пахощі! Напевно все смачно. |
|
|
|
|
Господиня. |
Смачне – то воно смачне, але основної страви – калити – ще нема. Сьогодні ж Андріїв вечір, а найвеличніша ознака його – калита. |
Входить дівчина з оберемком дров.
|
Дівчина. |
Ой дівчата мені страшно. Мені аж страшно їх перекладати. |
|
|
|
|
Дівчина. |
Не бійся, від долі нікуди не втечеш. |
|
|
|
|
Дівчина. |
(перекладає дрова).
Вдівець, молодець, вдівець, молодець...! |
|
|
|
|
Господиня. |
От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі вийти за молодого парубка. |
Пісня "Гриць мене, моя мати”...
|
Дівчина. |
Ой дівчата. А як я вчора ворожила. Уже, коли надворі темно стало, вийшла я нібито до комори, а сама хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовпці рахувати. Рахую собі: "Вдівець, молодець, вдівець...” Раптом чую – хтось іде назустріч. Я заховалась за кущем. Ну, думаю, раз не вдалось поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. І тільки-но перехожий порівнявся з кущем, як вискочу, як заверещу: "Дядьку, як Вас звати?” А дядько з переляку аж присів. Треба було бачити, як він тікав – швидше вітру – і дороги не вибирав. |
|
|
|
|
Дівчина. |
То тобі знак такий. Не бути тобі цього року у парі. |
|
|
|
|
Господиня. |
Годі, дівчата, теревені розводити. Підкинь дров у піч, швидко замісимо калиту.
У її приготуванні мають брати участь всі дівчата, скільки б їх тут не було. Робимо її з тіста солодкого, у вигляді тонкого коржа. Рік стончився – кажуть у народі. Місити починає найстарша дівка, закінчує наймолодша. |
Дівчата місять тісто по черзі.
|
Господиня. |
Додамо до тіста яєць, меду, маку, або наша калита смачнішою була.
А ти Наталочко скропи перед калитою дорогу. Ось уже піч вогнем надихалась і напалилась. Час її до печі саджати. |
|
|
|
|
Дівчина. |
Водице, студенице:
Окропи калиті дорогу, до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні, веселі. |
|
|
|
|
Дівчина. |
Гарною буде наша калита. Круглою, наче сонечко, наче віночок. Поки вона спечеться, поведемо хоровод. |
Хоровод з віночками.
|
Господиня. |
А тепер – гайда надвір. Ось уже й місяць зійшов над горою. |
Пісня "Розмова з місяцем”.
|
Дівчина. |
Сонце до заходу, а коноплі до сходу.
Калитою радію, конопельки сію.
Підтикачкою волочу, бо заміж вийти хочу.
Дай, доле, знати, з ким життя буду мати. |
Іде перехожий
|
Перехожий. |
Дівчата, позичте борони! |
|
|
|
|
Дівчата. |
Борона у вівсі. |
|
|
|
|
Перехожий. |
Виходьте заміж всі. |
Іде інший перехожий.
|
Дівчата. |
Дядьку, де ключі? |
|
|
|
|
Перехожий. |
У вівсі, щоб посивіли всі! |
Дівчата накидаються на нього з кулаками
|
Перехожий. |
Ні, ні, у пшениці. Щоб ви усі були молодиці. |
|
|
|
|
Дівчата. |
Дякуємо. |
|
Дівчина. |
А давайте це так погадаємо. Кинемо хустки в миску і підкинемо її. Чия хустка випаде першою, та дівчина найшвидше заміж вийде. |
Ворожіння з хустками.
|
Господиня. |
Дівчатонька, до хати. Подивіться на нашу калиту, яка вона кругла, запашна, красою і теплом всю оселю звеселила. |
Дівчата передають калиту з рук в руки, перев’язують її червоною стрічною, співають.
А в тому саду чисто метено,
Ще й хрещатим барвіночком дрібно плетено,
А в тому саду ніхто не бував,
Лиш молодий Андрієнко коня випасав.
Коня випасав, на дудочку грав,
З буйним вітром Андрієнко розмовоньку мав.
Чути стукіт у двері.
|
Дівчина. |
Там щось стукнуло. |
|
Дівчина. |
Та ні почулося. |
Дівчина вибігає, потім заводить хлопця за собою.
|
