Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Веселий ярмарок
ВЕСЕЛИЙ ЯРМАРОК (Звучить тиха мелодія) Вчитель: Дорогі гості,вітаю вас на нашому святковому ярмарку! Здавна повелося в Україні, , їхали люди на ярмарок, везли те, що самі виростили, самі приготували. "І чого на тій ярмарці не було! Колеса, сало, цибуля, крами всякі... Словом, ярмарок - це праця для кожного трударя. Ця гарна традиція наших предків зараз відродилася. Ідуть люди звідусіль ярмаркувати. А там де народ, там і жарти, і сміх, і, звичайно, танці і пісні українські. Ми підготували фрагмент українського ярмарку. Отож, ласкаво просимо любі друзі, на ярмарок. Щасливого вам ярмарку. (Звучить пісня «Ярмарок».Виходять учні у вишиванках,підтанцьовують) 1 ведучий: - Яке то дзвінке, сонячне, веселе й багате слово - ЯРМАРОК! Він - вирує й клекотить, танцює і співає, купує й продає... Спілкується, торгується, весело сміється і незлобливо лається... - Себе показує і на людей подивляється - славний Ярмарок! 2 ведучий: І тягнеться довжелезна верениця возів. А на возах: мед і пшениця, сало й цибуля, дівки та часник, горшки та глечики, кури, гуси, миски, макітри... ЯРМАРОК ! 1 ведучий: - Давній, як наша історія. Веселий - мов народний жарт. Щирий - як пісня вкраїнська. Багатий - як земля рідна. Святий - мов хліб насущний і святковий - як материнська вишиванка - Ярмарок ! (Звучать слова про ярмарок) (Входить бабуся). Бабуся. Ой, яке чудо! Та я ніби в дитинство повернулася і потрапила на справжнісінький український ярмарок! Учень. Ні-ні, бабусю, це ви потрапили на шкільний веселий ярмарок, а ми, готуючись до його проведення, хотіли хоч частково відродити традицію українського ярмаркування. Розкажіть нам, будь ласка, як ви колись ярмаркували. Бабуся:Життя наших предків було нелегким і водночас романтичним. Багато випало на їх руки й долю роботи — тяжкої,одноманітної. Але сірі будні скрашувалися святами, що неодмінно приносили пісню і жарт, хороший настрій і надії.Так і ярмарок. Кілька разів на рік селянин мав побувати там, адже це був один із засобів його існування. На ярмарку можна було продати результати своєї праці, придбати необхідний реманент, побутові речі, худобу. Ще за кілька днів господарі з синами змащували колеса возів, вистеляли їх сіном та домотканими килимами, складали товар, що мали везти на продаж. Господині з дочками готували святковий одяг, щоб самим показатись і на інших подивитись, а, як поталанить, то й жениха знайти. Коли наставав ярмарковий день, то шлях, що тягнувся до містечка, кипів народом, який поспішав з усіх навколишніх сіл і містечок. Учень:Дякую,бабусю,за цікаву розповідь! Бабуся:То я піду, дитино. 1 Торговець. Увага! Увага! Спішіть поспішайте! Господарі й гості, глядіть не минайте! На ярмарок прошу гуртом, поодинці, На вас тут чекають чудові гостинці. 2 Торговець. На ярмарку нашім веселім, багатім Є чим дивувати і є що придбати, Тут щедрі дарунки із саду й городу Тут пісня і жарти усім в нагороду. 3 Торговець. Мерщій на ярмарок всі поспішайте Купуйте милуйтесь, танцюйте і грайте. Шановні гості! Йдіть до нас на свято! Сьогодні ярмарок — і тут всього багато! Бо ж люди в нас такі талановиті, А їх серця і чисті, і відкриті! 4 Торговець. Сьогодні ярмарок! Хай музика звучить! Хай лине пісня — як без пісні жить?! Хай всіх закрутить танець запальний І жарт дотепний, анекдот новий! 5 Торговець. Сьогодні ярмарок! І, як завжди ведеться. Нехай він жартами і піснею почнеться! (Частушки про ярмарок) (Пісня «А мій милий вареничків хоче») Господар. Доброго дня, шановні гості нашого свята! Господиня. Низький уклін вам, гостоньки дорогії! Не минайте ярмарку нашого, заходьте, покуштуйте страв українських, поласуйте варениками. Господар. З давніх-давен українські страви відомі світові своїми високими смаковими якостями. Господиня. Наше сало, борщ, пампушки, вареники, високо цінуються не тільки в Україні, а й за її межами.Тож запрошую до гостини.(Звучить частина пісні Поплавського «Варенички») (Пригощають варениками) (Виходять Параска та Солопій ) Солопій. Стій жінко, почекай. Куди ти? Параска. Мені нудно в хаті жить! Ой вези ж мене із дому, Де багато грому-грому, Де гопцюють всі дівки, Де гуляють парубки. Хочу на ярмарок! Поїхали, Солопійчику! Солопій. Сиди вдома, стара. Я сам поїду. Параска. Щоб ти луснув! Сто чортів тобі в потилицю. Ти вже того разу без мене на ярмарок їздив та замість курки півня купив. Солопій. Не півня, а курку! Параска. А я кажу – півня! Солопій. А я кажу – курку! Параска. А чого тоді в твоєї курки ноги такі довгі? Солопій. Бо того, що вона багато бігала. Ох і вредна ж у мене жінка, сатана – не баба. Ну добре, поїхали! Параска. Ох! Усе на ярмарку тут є! Солопій. Було твоє, купив – моє! Параска. Є й картопля... Солопій. Є й буряк... Параска. Тут цибуля... Солопій. А там – мак! Параска. Чого тут тільки не має! 1-й учень. Купуйте, купуйте мою бараболю, Варіте і смажте із сіллю й без солі. Сто страв господиня з картоплі приготує Картопля як хліб — вона всіх нагодує. 2-й учень. А у мене часник, як бик, А цибуля, як гуля! Всі мікроби убиває, Буде здоровий той, хто придбає! 3-й учень. Беріте калину – червоні корали! Напоїть матуся калиновим чаєм – Недугу ураз, як рукою знімає! Солопій Одарко, дивись, що це таке гарне? Параска. Та це ж, Солопію,дудочка! Послухаю, якщо добре буде грати, то куплю. (Виконується український танець.) Солопій. Ой які ж гарні дівчата, як гарно танцюють. Мої ноги так і не встоять – танцювати вже хочеться. Параска. Солопію, та ти ж танцюєш як корова на льоду. Солопій. А що, хлопці, давайте мінятися. Ви мені – дівчат, а я вам – Параску. Параска. Людоньки добрі, та що це таке робиться на світі? Старий зовсім з глузду з’їхав! Та навіщо ти мені такий потрібен? Я сама зараз тебе буду продавати! Продаю чоловіка! Купіть чоловіка! (Пісня «Ой там на току, на базарі жінки чоловіків продавали») (На стільцях «їдуть» два куми) — Куме! — Га? — А що будете просити за поросят? — Та... Даремно віддав би, так жінка з'їсть... — А що, не їдять? — Не-е... — От би їм та апетит куми! — О-о! Тоді ціни б їм не було. Хто б їх на базар повіз... (їдуть далі-на стільцях) — А ви, куме, вирішили корівку продавати? — Еге ж. — Хороша корова, видна, годована... — Та? Якби ще доїлася, ціни б їй не було! Пр-ррр! — Приїхали!.. (Учасники повертають стільці спинками до глядачів. Стають позаду) — Люди! Налітай на поросят! Світ ще таких не бачив їдять все підряд. Ростуть як на дріжджах! Якби було чим годувати, нізащо не продав би! Налітай! — Гей, люди! Купіть корову! Спокійна, добре їсть, а що вже молока дає — видимо-невидимо! Весь посуд зайняв, нема в чому води принести. Якби мав кілька зайвих відер — нізащо б не продав! — Беріть поросят, не пошкодуєте. Шкода того нещасного, що купив. Його жінка вдома з'їсть!.. — А мого покупця хіба мені не шкода? Чи ви, куме] думаєте, що я геть без серця? — Куме! —Га? — А давайте по ярмарку прогуляємось, побачимо чим люди торгують! — Ходімо! - Ой, куме, та тут повно людей?! - А людей, як мурашок у цукрі! - Лиш циганів бракує. (Виходить циганка). О, шановне панство! Вас вітає шатро циганське. Ми не з Румунії, ми з полтавщини. Нам не треба ні бульби, ні шмаття. Ми вміємо танцювати, співати, Можемо щось узяти, І нікому не сказати. (Танець циганів). (Солдат йде з мішком, наспівуючи пісню. До нього підходить циганка). Циганка. Позолоти, служивий, ручку, я тобі долю скажу. Солдат. Невже скажеш? Циганка (бере за руку). Та на руці написано, що генералом будеш. А генеральська дочка тобі жоною стане. Закрий очі, я пошепчу, щоб грошики до тебе прилипли. (Щось шепче, витягує у солдата з кишені гаманець, втікає поміж людей). Солдат. От стара відьма! Таки приліпли мої грошики... А які тільки пригоди не бувають на ярмарку! (Солдат читає гумореску М. Хижка). Це було позаторік Та на нашім ринку — Хтів купити чоловік Кабанця чи свинку. Ламав голову Павло (Нелегке це діло) — Нешкідливе щоб було, І щоб добре їло. І нарешті підібрав: О! Які хороші! Гаманець мерщій дістав, Став платити гроші.
— А з якого ви села? — спитав молодиці. Та йому відповіла: — Я з села Мельни ці. — Забирайте їх назад! — буркнув незабаром. — Я мельницьких поросят не візьму й задаром. Тітка ближче підійшла: — То ж назвіть причину! —А я з вашого села маю вже... дружину. (Вибігає бабуся і кричить) - Ой, лишенько мені! Десь пропали мої гуси! Діти, а чи не бачили ви їх? Може вони до вас на ярмарок забрели? Ведуча. А які вони, бабусю? Бабуся. Сіренький та біленький. Ведуча. Бачили, бачили! Ось вони, за лоточком сховалися! (Діти співають пісню «В нашої бабусі…» Бабуся. А чого це ви, мої любі, аж на ярмарок забрели? Гусочка. Гусачок купив гармошку, Унизу дірява трошки. Гусачок. Ну вона ж і грати вміла, Як старий гусак шипіла. Бабуся.Тож пішли мої гусоньки додому. Учень. Розійдись народе чесний, Іде ведмідь зі мною! Багато знає він потішок Буде вам багато смішок. (Ведмідь кланяється) Учень - Покажи нам, Михайло Потаповичу,як наші дівчата до школи збираються? (Ведмідь фарбує губи, вертиться,чепуриться.) -А які в нашій школі є хлопчики? (Ведмідь б’ється, ричить.) - А як Ваня проспав, в школу запізнився? (Ведмідь «спить», зривається, біжить.) - А як наші вчителі по школі ходять? (Ведмідь важно ходить по сцені.) - А як Дуняша танцює? (Ведмідь виставляє ногу.) - Да не та Дуняша, що раніше була, а теперішня! (Ведмідь крутить задом.) Учень. - Молодець! А зараз поклонись да під музику пройдись! 1кума: Йой, Кумочко, то це й ви на ярмарку? Та чому й дивуюсь... на ярмарку гостей з усіх волостей, а ми ж з вами тутешні. Чим розжились добрим на ярмарку? 2кума:Та ось, бачте, плюшку купила. Скажу вам по секрету, в яку халепу я нещодавно вскочила. Поїхала я до Києва. А там!... Усі чисто в штанцях, що чоловіки, що жінки. Та з таким вихилясом поспішають по вулицям міста. Купила я й собі такі штан'єти, та ще й червоненькі. Йду та так собі міркую, що і я теперки молода та гонорна. Зайшла я до великої крамниці. А в тій крамниці та дзеркало на дзеркалі. Дивлюся в одному дзеркалі, якесь одоробло суне... Коли придивилась... Ой лишенько! То ж я в нових штан'єтах. Геть викинула ті паскудні штанці та оце купила собі плюшку, таку саму, як колись моя покійна бабця носили і радію. (вдягає на себе, милується) 1кума:Так, так, дорогенька, це ви гарну обнову справили. 2 кума: А ви, кумонько продати, чи купити? 1 кума: - О, кумцю, ми доброго кабанця з хазяїном вгодували, то ж і будемо і з салом і з м'ясцем, а з доброю половиною того кабанця та на ярмарок, - давати раду такому товару. Скоро й розторгувалися. З такого національного продукту завжди добрий виторг, бо щоб українці, та без шкварки?!!!, та, Боже, борони... 2кума:-А ось і кум наш!(Виходить кум із салом) (Імітація пісні про сало - пригощає гостей,а кумоньки підтанцьовують) Учениця. А яких тільки вишиванок немає на українських ярмарках? Жіноча сорочка-вишиванка належить до найдавнішого одягу наших предків. Можна припустити, що за княжих часів на Україні-Русі в теплий період року довга сорочка, підперезана поясом, була єдиним одягом жінок і дівчат. За козацьких часів в Україні жіночі сорочки мали приблизно такий самий вигляд, як і сучасні жіночі сорочки Київщини чи всього Лівобережжя. Вони були без коміра, лише з вузькою лямівкою по краях зібраного на нитку полотна навколо вирізу для шиї. Звідки ж і як з’явилася в нас вишиванка? Про це ми й дізнаємося з легенди. (Звучить тихенько мелодія ) Був час, як почав на Землі люд вмирати. Від якої хвороби, ніхто не знав. Отак іде чоловік і враз кинеться, зчорніє і мре. Втікали люди із сіл у ліси.Та слідом за ними йшла хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Надходив час, що вже й хоронити вмерлих нема кому. А жила в селі над Дніпром бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п’ятеро дітей. Та наймолодша Іванка ще здорова. Вбивається матір за донечкою, як за скарбом найдорожчим. Але не вберегла… Почала сохнути Іванка. Ні їсти не хоче, а тільки п’є і блідне на очах. А ще просить матінку: – Врятуй, матусю, я не хочу помирати! І так ті оченята просять-благають, що бідна жінка місця собі не знаходить. Минуло пару днів. Одного вечора до хати прийшла якась бабуся старенька. – Слава Богові! – привіталась. – Що, помирає останка? А могла б і жити. – Як, бабуню сердечна, як? Молю: спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість! Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила: – Повідаю тобі таємницю тої хорі. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай! – Присягаю…донечкою. – Знай, що послав чорну смерть Господь Бог. Грішників зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. І чорти всіх, на кому нема хреста, убивають. Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Ший чорні та червоні, щоб здалеку чорти бачили. Але не мов нікому більше, бо смерть дочки побачиш на очах… Вже за годину червона і чорна мережка прикрасила діточу сорочечку. І собі нашила. Як люди дивували, то казала, що хрести треба на благословення Боже. Вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А Маріїне серце стискається від болю, як видить, що понесли свіжого небіжчика. Одного разу вся в сльозах прибігла Іванка і тягне маму за рукав на сусідній двір. У маленькій домовині виносили з хати двійко хлопчиків, Іванчиних ровесників. Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує дочку, а думи в голові, як хмари зливові: "Боже милий, так то моя надія! Господи, я не переживу її смерті! …А люди мруть. Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна: – Шийте, шийте хрести! Вишивайте!.. Будете жити! Рятуйтеся. Люди замикалися в хатах, думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять. Марія побігла додому, взяла на руки Іванку і мерщій до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися. Обцілувала Марія дитину і мовила до людей: – Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде дітей ваших мені шкода, – на тім зірвала з Іванки сорочку вишиту. Дитина на очах зчорніла і померла. – Убивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі… Та й упала мертвою коло дочки. З того часу відійшла хвороба за ліси і гори. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих сорочках. Та матері навчили дітей, а діти своїх дітей – і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки. (Пісня «Мамина сорочка) Учениця: Сьогодні на наш ярмарок завітали гості,зустрічайте-Микола Михайлович Бугаєць! (Виступ запрошених гостей -українські пісні) Учитель: Але все на світі має свій кінець. Закінчується і ярмарок. На доброму ярмарку ми побували, Співали, сміялись та ще й жартували, Та про предків наших славних з шаною згадали. Ведуча. Але наш добрий ярмарок триває, Купців запрошує усіх. Тож часу не гайте, Швиденько готуйте свої гаманці Бо ждуть не діждуться вже нас продавці! На ярмарок усі! (Звучить частина пісні «Дай Бог»-виходять всі учасники свята) Бугаєць Тетяна Іванівна Опришківська ЗОШ І-ІІІст. | |
| Переглядів: 4302 | Рейтинг: 1.5/2 |
| Всього коментарів: 0 | |