Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
«Живи, книжко!»
«Живи, книжко!» Cценарій (На сцені плакат "Живи, книжко!" Стіни класу, зали прикрашено ілюстраціями до відомих книжок, дитячими малюнками на книжкові теми. В супроводі маршу на сцену виходять учасники свята). 1-й учень: Тиждень книжки - зазвучало Серед міста, як сигнал. (У селі в нас, як сигнал. За годину місто стало, За годину село стало,) Мов один читальний зал. 2-й учень: Всі читають урочисто - (Всі читають- і малі, І безвусі, й вусані. І безвусі, й вусані. Скільки мешканців у місті, Скільки мешканців в селі, Стільки тут і читачів. Стільки тут і читачів.) 3-й учень: І з малими читачами В хаті клопіт вечорами: Від книжок, хоч треба спати, їх ніяк не відірвати. 4-й учень: За той тиждень розмаїті Полюбились так книжки, Що кладуть донині діти На ніч їх під подушки. (Пісня "Книжчин тиждень". Сл. С. Маршака, муз. В. Коваленко). Хлопчик: В нашого Олеся Книги - найбрудніші, Всі вони патлаті, Порвані, горбаті. Ну, нема на них лиця: Без початку, без кінця. Палітурки, як ганчірки, - Ті книжки ридають гірко. Дівчинка: Бився Олесь з хлопчаками, Він розмахував книжками, Дав Мишку до голові - Замість книжки стало дві! (З'являється Олесь - дуже неохайний хлопчина. Назустріч йому юрба школярів. Олесь розмахує портфелем, школярі розбігаються). Хлопчик: Гірко "Гоголь" всім жалівсь: Чепурун він був колись, Хто б тепер його впізнав? Нечупарою він став. Дівчинка: Бідоласі "Робінзону" Шкіру зідрано з картону. Намальовано гарбуз. Хлопчик: А в "Граматиці" пом'ятій На сторінці тридцять п'ятій Виріс раптом сажотрус. Дівчинка: В "Географії” Петрова Намальована корова І написано: "Оця Географія - моя. Хто цю книжку візьме стиха, Той зазнає горя й лиха". Хлопчик: Запитали книжки люто: Книжки-нечупари (хором): Як Олеся нам позбутись? Дівчинка: І сказали браття Грімм: Брати Грімм (двоє хлопчиків стоять, обнявшись, на грудях напис: "Брати Грімм. Якоб, Вільгельм"): "Ми знайдемо кращий дім!" Хлопчик: Обдертий, некрасивий "Задачник" буркотливий Прошамкать ледве зміг: Задачник: Дівчата і хлоп'ята Калічать книг багато. Куди нам утікати Від Олеся й від них? Брати Грімм: Замовкни, древній мінус! Дівчинка: Сказали "Брати Грімм". Брати Грімм: І більше не гніви нас Бурчанням ти своїм! Втечем в бібліотеку Затишно й любо там. Вона тут недалеко. В ній добре буде нам! Хлопчик: А "Хатина дядька Тома" каже: Хатина дядечка Тома: Я лишуся вдома, Хоч життя моє сумне, Кривдить Олесь і мене... Дівчинка: Спартак гукнув: Спартак: Ні, треба йти! Занадто вже терпляча ти! Дон Кіхот: Вперед! Хлопчик і дівчинка: Їм "Дон Кіхот" кричить. І книги вирушили вмить. (Учні в костюмах книжок сходять зі сцени, залишаються ведучі - хлоп¬чик і дівчинка. На сцені - нібито зал бібліотеки). Хлопчик: Безпритульниці-каліки Увійшли у зал великий. Світять лампи над столом, А полиці всі - за склом. Дівчинка: Всі у шкіряній оправі Там книжки уздовж стіни. І, як глядачі цікаві, Зверху дивляться вони. (На сцені знову з'являються книжки Олеся, вони втекли від свого господаря в бібліотеку). Хлопчик: Тут "Задачник" - необачник Сполотнів і став шептать: Задачник: Шість по вісім - сорок вісім. П'ять по дев'ять - сорок п'ять. Дівчинка: Тут "Крилов" старий в тривозі Утекти уже хотів, Та побачив на дорозі Враз суворих сторожів. ("Крилов" удає, ніби, злякавшись, тікає. Книжки збиваються докупи. Захо¬дять сторожі - п'ять хлопців, одягнених в однакові темні халати, в руках щітки, швабри, вони труть ними підлогу). Хлопчик: Принесли вони водиці, Стали зали прибирать. Підмітати всі полиці, Палітурки витирать. Дівчинка: Як підлогу стали терти, У кутку, біля стіни, Купу книг брудних, подертих Враз побачили вони. Хлопчик: Не було у книг лиця. Без початку, без кінця, Палітурки, як ганчірки... Сторожі ридали гірко. Сторожі: Бідні книги, на шматки Вас порвали хлопчаки! Ми пошлем вас до лікарні – Лікарі там дуже гарні. Там вас, бідних, пожаліють, І почистять, і зашиють. І підклеять вас на славу, І одягнуть у оправу! (Кілька дітей у білих халатах, ковпаках, на обличчях - білі марлеві пов'язки, над столом імітують операцію, маніпулюють ножицями, голкою, ватою. Чути слова "головного лікаря": "тампон, перевірте тиск, скальпель" тощо. Після "опе¬рації" він звертається до залу, показуючи вилікувані книжки). Лікар: Вийшли книги із лікарні, Сторінки їх стали гарні, На нові оправи вміло Ярлики їм наліпили. Понесли в просторі зали – І полиці їм вказали. Вчитель: Від своїх поганих хазяїв, які зовсім не бережуть підручників, Ісують їх, рвуть листки, кидаються ними книги сильно хворіють. І довО' Зиться їх лікувати у лікарні: чистити, клеїти, зшивати. Кожна книжка - це мудрий, чесний друг. Вони ведуть нас у дивовижний і удовий світ, знайомлять з прекрасними людьми. Читаючи, ви і самі стаєте розумнішими, сильнішими, добрішими. То хіба ж можна залишати друга в біді? - їй можна псувати книжку? Кидати, рвати її, малювати на ній? Ні, не можна! (Вчитель дарує учням гарно написані правила користування книгою). А з вашими книжками все в порядку? Чи не хворі вони, часом? Якщо хворі ваші друзі-книжки, то швидше їм на допомогу! (Представники класів "лікують" книги за столами, де заздалегідь приготов¬лено ліки: клей, папір, ножиці, нитки, голки тощо). (Діти знову по обидва боки сцени. З'являється Олесь. Він щось шукає). Хлопчик: У Олеся знов невдача: Задана йому задача. Став шукать Олесь задачник - Загляда у кожен ящик, Під столи, під табуретки, Під дивани і кушетки, У печі шука, в відрі І у будці у дворі, Дівчинка: Йому боляче і кривдно, А задачника не видно. Що робити ? Як тут буть ? Де задачник роздобуть ? Хоч топися - хоч в далеку Поспішай бібліотеку. (Не знайшовши книжки, Олесь сходить зі сцени. Через деякий час повер¬тається. З'являються і його колишні підручники). Хлопчик: У читальний зал великий Вбіг малий хлопчина з криком, Став питати шалапут: Олесь: Даєте книжки ви тут? Хлопчик: А книжки на всі лади Закричали... Книжки (хором): Геть іди! (Здіймається галас, шум, гамір. Книжки проганяють Олеся, який, прикри¬ваючись портфелем, тікає зі сцени). (Входить хлопчик, на грудях якого аркуш паперу з написом: "Книжка про книжки"). Хлопчик: Я давно писав цю книжку І, признатися, зрадіє, Як на днях зустрів Олеся По дорозі в місто Львів. Він давно вже не дитина, А відомий інженер. В нього є малий хлопчина, Славний колекціонер. Побував у них я вдома, В них полиця над столом. П'ятдесят чотири томи Там побачив я за склом. В палітурках пречудових. Дружно вирівнялись в ряд, Сяють книги сина й тата, Наче вийшли на парад. Добре жить їм біля столу - Хазяї їх бережуть. І нікуди, і ніколи Вже вони не утечуть! (Пісня "Нам без книг ніяк не можна" (Муз. В. Шагюваленка, сл. 3. Бичко-вої. Всі сідають). Бібліотекар: Дорогі читачі! Задумайтесь, яке місце у вашому житті зай¬має цікава книжка, як її треба берегти і шанувати. Герої наших улюбле¬них книжок поруч з нами. Вони дуже різні: розумні, хоробрі та сміливі. Вони завжди ведуть нас за собою. І так буде весь час: і дорослими станете, а з вами назавжди залишаться ваші друзі - герої улюблених книг. | |
| Переглядів: 2060 | Рейтинг: 3.5/2 |
| Всього коментарів: 0 | |