Першачкам потрібен… репетитор
Більшість дітей, які йдуть у перший клас, уже знають букви і трохи вміють рахувати. Без цих початкових знань, здобутих вдома чи у дитячому садочку, адаптуватись до шкільних умов та норм – дуже важко. Програма, за якою навчають у школі, є надзвичайно насиченою та доволі важкою. Тому деяким батькам доводиться годинами займатися зі своїми дітьми або оплачувати послуги репетитора.
На кінець дошкільного періоду життя дитина повинна бути підготовлена до навчання у школі. За словами психолога дитячого садочка „Журавлик” Світлани Шкромиди, ця готовність визначається деякими основними показниками. Перш за все, дитина цього віку повинна мати певний багаж знань, уміти виконувати різні дії. Семирічні діти вже можуть навмисне заучувати і пригадувати навчальний зміст, цілеспрямовано сприймати задане, довільно зосереджуватися. Готовність до навчання у школі включає і сформованість бажання стати школярем, вчитися у школі.
— У віці шести-семи років діти починають виявляти свою самостійність та емоційність, — пояснює Світлана Шкромида. — Для старшого дошкільника характерними є товариські відносини з однолітками, інтерес до спільних ігор з ними і потреба у прогулянках, заняттях. Організовуючи спільні забави, діти уже вміють домовлятися, враховуючи інтереси інших. Їхня уява починає виявлятися у словесній творчості (лічилки, дражнилки, вірші), у створенні малюнків, ліпленні тощо. Саме так відбувається поступовий перехід від гри (як провідної діяльності) до навчання.
Програма, за якою тепер навчаються у початковій школі, не передбачає поділу дітей на шестирічок і семирічок. Усі діти перебувають в однакових умовах і навчаються за одними і тими ж підручниками. Учитель початкових класів ЗОШ №6 Галина Соловій, розповіла, що ще кілька років тому шестирічні діти навчалися за так званою розтягнутою, тобто полегшеною, програмою, згідно з якою „Буквар” вивчався увесь рік, а знання з математики на кінець першого класу обмежувалися вміннями школярів робити обчислення у межах 20. Перший клас семиліток закінчував вивчення „Букваря” уже у першому півріччі, а до кінця року діти повинні були навчитися додавати і віднімати у межах 100.
Після останньої освітньої реформи, яка запровадила дванадцятирічну освіту, діти шестирічного віку у перший клас можуть іти лише у дитячих садках. У школі ж перші класи формуються виключно із семирічних дітей. Режими, за якими навчаються першачки у школі і садку, суттєво відрізняються. Це зумовлено віковими особливостями школярів.
— У шестирічних дітей, — каже учитель початкових класів ЗОШ №6 Галина Богусевич, — є деякі особливості, які не стільки перешкоджають навчанню, скільки вимагають спеціального підходу. Наприклад, у шестирічок ще не розвинене активне зосередження, і утримувати увагу більше 10-15 хвилин вони не можуть. І хоч урок у шестирічок триває усього 35 хвилин, але і цей час потрібно переривати на 2-3 фізкульт-хвилинки.
Діти цього віку важко налаштовуються на навчання і дуже швидко стомлюються, хоча сприймають новий матеріал вони набагато швидше, ніж семирічні учні. Світлана Шкромида зауважила:
— Мислення шестирічок є конкретним – наочним або образним. Цей вік є найсприятливішим періодом для навчання читання. А от письмо шестирічки опановують набагато повільніше, ніж семирічки. У них ще не розвинена тонка координація рухів, взаємодія рухів із зором. У дітей цього віку переважає мимовільна і механічна пам’ять. Запам’ятовують вони лише те, що є цікавим, привертає увагу.
За словами Галини Богусевич, до кожної дитини потрібен особливий творчий підхід. Саме тому вчителі на уроках часто використовують ігрові елементи. Особливо подобаються молодшим школярам уроки довкілля, на яких вони мають можливість розмальовувати, виконувати творчі завдання та робити вправи, які розвивають логіку та творче мислення. Шестирічки більше сприймають усний матеріал, люблять слухати і читати казки, переказувати їх і навіть учити напам’ять. Загалом у кожному класі, який складається у середньому з 30 учнів, як правило, є 5-6 дітей, які дуже стомлюються і десь у березні уже повністю втрачають працездатність, мріючи про канікули.
Усі, хто працюють із першокласниками шестирічного віку, сходяться на думці, що для цих дітей потрібно обов’язково розробити нову програму, яка буде легшою, цікавішою та практичнішою. Якби у школах можна було створити умови, схожі до режимів дитячих садків, то практично усі діти могли б починати своє навчання з шести років. Для цього, щоправда, необхідно створювати окремі корпуси, у яких школярі могли б їсти, спати, розважатися і паралельно навчатися. Звичайно, що обладнати шкільні приміщення таким чином практично неможливо. Тому батьки, які хочуть, щоб їхня дитина у перший клас ішла у шестирічному віці, і далі віддають дітей у садки. Загалом це явище є позитивним, оскільки перехід від малюка до школяра у такому випадку відбувається плавно і відносно непомітно. Дитина стає самостійнішою, зібранішою і дисциплінованішою. До того ж, дитячий садок дає хорошу базу для подальшого навчання.
— Діти, які відвідують дитячий садок, — каже молода мама Оксана Матійців, — легше адаптовуються, є більш відкритими та вербальними. На мою думку, чим молодші діти, тим легше їм дається навчання. Тому, коли моїй доньці виповнилося 3 роки, ми почали вчити букви. У 5 років вона уже вміла читати і вчилася писати. У цьому році вона має іти у перший клас. На той час їй виповниться 6,5 років. Однак я не можу оцінити її стан як повну готовність до школи. Суто морально. Вона, хоч і вміє читати, писати, проте не має до цього великого бажання. Її більше цікавлять малювання та ігри. Зосередити її увагу я можу максимум на 15-20 хвилин і то за умови, що навчаю її у формі гри. Маю побоювання, що, враховуючи складність теперішньої програми, дитина не встигатиме у школі, а відтак — у неї пропаде стимул і бажання вчитися.
Пані Оксана розповіла, що у червні разом з донькою відвідували підготовчі курси при школі для дітей-дошкільнят. Вона помітила, що семирічні діти — активніші та сміливіші, мають трохи інше світосприйняття. Вони психологічно готовніші до школи, ніж їхні майбутні однокласники шестирічного віку.
Загалом у розвитку дошкільника дорослі відіграють велике значення. Адже саме під їхнім впливом у дитини розвивається прагнення до визнання, формуються погляди і характер. Часто малюки намагаються отримати схвалення своїм вчинкам, стараються, щоб їх похвалили.
— У зв’язку з цим, — зауважує Світлана Шкромида, — у дітей передшкільного віку нерідко з’являється така риса, як брехливість, тобто цілеспрямоване спотворення істини. Виникає вона зазвичай тоді, коли порушуються дитячо-батьківські відносини, коли дорослий у ставленні до дитини виявляє надмірну суворість. Цим він блокує розвиток у дитини позитивного самовідчуття, упевненості у своїх силах. І щоб не втратити довіри дорослого, а часто й захистити себе від його нападок, малюк починає вигадувати виправдання своїм помилкам, перекладати свою провину на інших.
Тож психологи радять: перш, ніж відправляти дитину до школи, варто уважно придивитися до її поведінки, об’єктивно оцінити рівень її знань та умінь, щоб навчання у школі для неї стало корисним та цікавим, а не вимушеним й обтяжливим.
Довідка. У 2007 році у перший клас до шкіл нашого міста пішло 667 дітей. У вересні ж 2008 року їхня кількість, очевидно, буде меншою більш як на півсотню. Заступник начальника управління освіти Леся Кобзан повідомила, що на 2008-2009 навчальний рік планують сформувати 25 перших класів. На сьогодні уже є 548 заяв, що становить 90% від запланованої кількості.
Тетяна Чолій, журналіст
http://vikna.if.ua/print.php?id=3952
|
