Каталог статей

Школьная зрелость. Проблемы: дезадаптация и нарушение развития

Доводилось ли вам участвовать в крепчающем маразме? Мне доводилось. Например, в борьбе со СПИДом. Но это не идет в сравнение с обучением шестилеток в школе. и подготовкой к школьной учебе. Участвую во всех ипостасях процесса. Как могу пытаюсь съамортизировать. НО! несоответствие методов обучения и программы возрастным особенностям детей готовит нам целое поколение с ухудшение псих.здоровья.
в Украине в результате перехода к школьной учебе с шести лет и увлечения ранней учебой детей и порочного понимания стратегий подготовки к школе растет количество детей с искривлениями психического развития, которое ухудшает общую ситуацию, и без того усложненную грустными последствиями экологических неурядиц, инфекционных заболеваний, употребления родителями психоактивных веществ и социального стресса, — этих «традиционных» факторов нарушения психического развития детей.
Что делать? Писала я в газету "Початкова освіта" 

Основна причина шкільної дезадаптації

Серед причин шкільної дезадаптації першокласників на перший план виходить органічна причина — незрілість вищого органу людини — головного мозку. За своїми віковими особливостями шестирічні діти не відповідають тим вимогам, які випливають із умов та характеру навчання у школі, тобто не досягають шкільної зрілості. Деякі функціональні можливості в них розвинуті, а деяким ще треба «дозріти».

Нестача ресурсів проявляється, по-перше, у здатності витримати класно-урочну систему організації навчання, а по-друге, в таких основних видах шкільної діяльності, як читання та виконання завдань у зошиті. Вони вимагають складних здібностей: довільного керування власною діяльністю, здатності діяти згідно зі словесною інструкцією, орієнтування у двомірному просторі на площині зошита чи посібника, зорового сприйняття на площині чорно-білих об’єктів. Фізіологічною основою цих здібностей є зрілість скроневих та лобових долей мозку, координація між правою і лівою його півкулями, координація зору, слуху та рухів руки.

Вікові особливості шестирічок також суттєво позначаються на груповій роботі, налагодженні стосунків з іншими дітьми та здатності до самообслуговування. 

Хибні стратегії підготовки до школи

Головна, суттєва, часом фатальна помилка підготовки до школи полягає у хибному розумінні природи досягнення шкільної зрілості. Вважається, що коли ми визначаємо шкільну зрілість як здатність виконувати певні види діяльності, то й досягти її можна шляхом вправляння у цих видах діяльності. Необхідно пам’ятати, що завдання тестів для визначення шкільної зрілості є насамперед діагностичними критеріями, які визначають її, а не тими видами діяльності, які її формують і сприяють розвитку дитини.

Часто під час підготовчих занять дітей змушують сидіти за партами, вправляти руку в малюванні дрібних деталей або читати абетку, вчать рахувати тощо, дрібними порціями відтворюючи те, що чекає на них у школі. Звичайно, такий підхід має певну рацію і певний результат: діти набувають навичок письма, рахування та групової роботи за наказом вчителя. Проте в цьому випадку йдеться про навчання, а не про розвиток. Розвинуться лише ті діти, у яких окремий вид діяльності потрапить до зони найближчого розвитку, тобто ті, у яких певна ділянка мозку дозріває. Проте серед 5-6-річок їх небагато. Зважимо ще на нерівномірність розвитку кожної окремої дитини. Хтось, приміром, добре опановує себе та здатен виконувати словесні інструкції, знає букви й рахує, проте не може написати літери та цифри, не віддзеркалюючи їх, не може писати у клітинках, плутає лівий і правий бік письма паперу.

Через те, що діти виконують діяльність, до якої ще фізіологічно не готовий їхній мозок, настає виснаження. Жодному тренеру не прийде в голову дати п’ятирічній дитині фізичне навантаження як для семирічної — м’язи підірвуться. Мозок — не м’язи, він складніший, наслідками його неприродного навантаження буде не біль, а мінімальні мозкові дисфункції і, як наслідок, деформація психічного розвитку дитини.

Реакція на раннє навчання може бути відстроченою і надалі виявитися в різноманітних емоційно-особистісних відхиленнях, схильності до частих захворювань, логоневрозі (заїканні), тиках і нав'язливих рухах. Випереджальне навантаження на кортікальні відділи мозку (кору), неминуче при навчанні читання, письма, лічби, через свою енергоємність виснажує субкортикальні (підкоркові) відділи. Така дитина на тлі високих досягнень у царині літератури і математики демонструє несформованість елементарних навичок (невміння зав'язувати шнурки, різати хліб тощо). 

Розвиток мозку

Отже, формування психіки дитини безпосередньо пов'язане з темпами зростання і дозрівання її головного мозку. Часткове відхилення або порушення в цьому процесі приводить до ускладнень у психічному розвитку. Дозрівання мозку — процес тривалий і нерівномірний по його зонах і рівнях відповідно до вікових етапів. Розвиток мозку строго підпорядкований базисним закономірностям. До 7-річного віку пластичність мозкових систем через відсутність жорстких мозкових зв'язків має величезний аутокорекційний потенціал. До дев’ятирічного віку за всіма нейробіологічним закономірностями мозок завершує свій інтенсивний розвиток. Його функціональні зв'язки стають все більш жорсткими і малорухливими. Розвиток операційного забезпечення психічної діяльності в дев’ятирічному віці стає екстенсивним.

Термін переходу від одного етапу до іншого обмежений об'єктивними законами, що необхідно враховувати, вимагаючи від дитини виконання того або іншого завдання. Якщо завдання, пропоноване дитині, випереджає актуальну для її мозку ситуацію, відбувається енергетичне обкрадання. Це негативно позначається на формуванні тих процесів, яких в даний момент часу активно розвиваються.

Таким чином, в Україні внаслідок переходу до шкільного навчання з шести років та захоплення раннім навчанням дітей і хибного розуміння стратегій підготовки до школи зростає кількість дітей із викривленнями психічного розвитку, що погіршує загальну ситуацію, і без того ускладнену сумними наслідками екологічних негараздів, інфекційних захворювань, вживання батьками психоактивних речовин та соціального стресу — цих «традиційних» чинників порушення психічного розвитку дітей.

Типові помилки підготовки до школи

• Навчання письма, лічби та читання через примус, сидячи за партами.

• Робота тільки у двомірному просторі: в зошитах, у посібниках, на аркушах паперу, в абетках, альбомах.

• Часом програма формування навичок для першого класу «спускається» аж на навчання п’ятирічних дітей.

• Захоплюючись тренуванням дрібної моторики, вихователі подекуди забувають про розвиток основних рухових здібностей.

• Формуючи понятійне мислення, починають одразу з класифікації предметів та явищ, минаючи опис і порівняння, не приділяють уваги базовому процесу —перцепції, тобто сприйняттю якостей об’єктів.

• Коригувальний процес часом набуває характеру муштри, спостерігається наростаюче виснаження внутрішніх компенсаторних функціональних можливостей дитини.

Поради щодо психологічної підготовки до школи

Пропоную власну авторську розробку основних напрямків підготовки до школи та профілактики шкільної дезадаптації. 

Міжпівкулева координація й дрібна моторика

• Кінезіологічні вправи. Кінезіологія — наука про розвиток головного мозку через рухи. Детальніше про цем можна прочитати у книзі Сиротюк А.Л. Коррекция обучения и развития школьников. — М., 2002 або в інших працях автора. Ми рекомендуємо доповнювати вправи промовляннями українських скоромовок, що суттєво підвищує ефективність роботи.

• Вправи на одночасне виконання різних завдань лівою та правою рукою. Ви можете давати різноманітні завдання, пов’язані з маніпулюванням предметами і малюванням. Головне, щоб діти виконували їх одночасно обома руками й симетрично.

• Пальчикове малювання — малювання фарбами без пензлів, лише пальцями. Необхідно мати спеціальні фарби, за їх відсутності замість фарб можна використовувати борошняний або крохмальний клейстер, підфарбований харчовими барвниками.

• Ліплення. Ліплення рекомендуємо не лише з пластиліну, а й з глини, із солоного тіста та з паперової маси. Тематичне ліплення (наприклад, овочів, фруктів, меблів, хижих та свійських тварин) допоможе в опануванні навичок класифікації об’єктів. Ліплення фігур людей сприяє освоєнню власного тілесного простору. Звичайно, ліплення літер та цифр, геометричних фігур допомагає утворенню кінестетичних образів цих об’єктів та сприяє їх вивченню.

• Конструювання. Конструювати можна як із деталей конструктора, так і з різних побутових дрібничок: пластикових пляшок, упаковок, списаних ручок і т. п.

• Робота з природним матеріалом (камінцями, мушлями, горіхами, листям, каштанами, квасолею, горохом). Це може бути виготовлення різноманітних флористичних композицій, використання природничого матеріалу для лічби предметів, викладання літер та цифр, геометричних фігур.

• Малювання олівцями. Олівці мають свої переваги перед фломастерами чи ручками — щоб отриману різну інтенсивність кольору, треба з різною силою натискати на грифель. Варіювання натиску сприяє розвитку відчуття м’язів руки та довільного керування ними.

• В’язання вузлів. Для в’язання вузлів рекомендуємо користуватися різнокольоровими реп-шнурами діаметром 0,5 сантиметрів, беручи в ліву руку шнур одного кольору а у праву іншого, отримуючи різнокольорові вузли. Можна вивчити з дітьми різноманітні вузли з тих, які використовуються моряками та альпіністами або у рукоділлі макраме.

• Шнурування. Зараз ринок насичений різноманітними іграшками-шнуруваннями, діти із задоволенням граються ними. Наголосимо все ж, що головне адаптаційне вміння у шнуруванні — це здатність швидко зашнурувати та розшнурувати взуття. 

Довільне керування

• Вправи на розвиток довільної уваги. Ігри та вправи, які діти виконують під керівництвом учителя, лабіринти та плутанки, головоломки на кшталт «знайди 10 відмінностей на малюнку», «запам’ятай, а потім скажи, що змінилося».

• Довільне керування тілом. Розвивається в багатьох відомих дитячих іграх, суть яких полягає в тому, щоб вчасно завмерти й не рухатись (наприклад, «День-ніч», «Море хвилюється раз…», схованки та ін. Звісно, спортивні ігри також справляють подібний ефект.

• Цілеспрямовані рухи — рухи, які дитина виконує з певною метою. Наприклад, у грі треба кинути м’яч, так щоб влучити у ціль. Або необхідно притиснути олівець до паперу та провести лінію. Або розкрити книжку, щоб побачити малюнок. Головне — дати дитині конкретну вказівку, що вона має зробити і з якою метою. 

Розвиток просторових уявлень: ліво, право, верх, низ, за, під, над

• Ігри з тілесним орієнтуванням. Під час цих ігор навчаємо дітей орієнтуватися у власному тілі: знати, де лівий і правий бік, очі, вуха, гомілки, мізинчики та інші частини тіла.

• Пошукові ігри передбачають наявність пошукового сюжету. Пошук здійснюється за інструкцією, яка містить просторові вказівки. Такою може бути сюжетна гра «Пошук скарбу». У певному місці заховується скарб, і дітям даються вказівки, щодо того у якому напрямку і скільки кроків іти до нього. Ускладнений варіант гри — пошук за схемою або планом місцевості.

• Ігри з Лабіринтами. Лабіринти спочатку радимо робити з меблів та мотузок, а вже потім використовувати лабіринти, намальовані на папері.

• Ігри-інструкції з просторовими завданнями. Найпростіший варіант гри з просторовими завданнями — рухи у просторі за командою вчителя. Наприклад: «поставити ведмедика зліва від себе», «підняти руки вгору», «повернутися за командою вправо», «стрибнути назад».

• Складання просторового опису. Спочатку ми складаємо опис реального приміщення чи ландшафту, а потім зображеного на малюнку чи фото. В описі зауважуємо просторові співвідношення між об’єктами. Наприклад, ялина стоїть зліва від берези, а під березою росте великий гриб. 

Розвиток мислення

Понятійне мислення. Далі у послідовності формування операцій:

— опис;

— порівняння;

— пошук відмінностей;

— пошук подібностей;

— узагальнення;

— об’єднання у класи;

— розв’язання завдань на вилучення зайвого;

— класифікація.

Метафоричне мислення:

— розуміння приказок, прислів’їв, казок;

— розгадування загадок;

— складання казок;

— аналіз метафор у літературі.

Соціальні навички

Рольові ігри. Типові ситуації, в які потрапляють діти, можуть стати сюжетами рольових ігор. Наприклад «Знайомство», «День народження», «На уроці заболів живіт».

Вивчення патернів спілкування. Слово «патерн» походить від англійського pattern, а те у свою чергу, від латинського patronus — модель, зразок для наслідування, шаблон. Патерном є діалог:

— Добрий день! Як справи? настрій?

— Чудово! Дякую!

Емоційній розвиток

• Корекція явищ алекситемії — нездатності до усвідомлення своїх переживань та почуттів

• Рефлексія відображення своїх почуттів може відбуватися як словесно, так і метафорично, у малюнках та іграх.

• Подолання страхів.

Мовний розвиток

• Формування зв’язного мовлення:

— переказ;

— відповіді на запитання;

— постановка запитань.

• Аналіз складових мовлення: тексту, речення, слова, складу, фонеми.

• Фонематичні вправи — вправи, які допомагають навчитися виокремлювати звуки мовлення.

Зауважимо, що одне завдання може сприяти розвитку різних умінь та новоутворень. 

Поради батькам

Готуючи дитину до школи, насамперед подбайте про її навички самообслуговування та самоорганізації. Це допоможе суттєво зберегти енергію, якої шестирічкам не вистачає. Дитині буде набагато легше, якщо вона вміє швидко самостійно вдягнутися й роздягнутися, впоратись із застібками, шнурками, «блискавками» і т. п. Купуючи дитині нову одежу, дайте їй можливість потренуватися, виробити навичку, тобто кілька разів (не менше десяти) самостійно одягнути й зняти її.

Також необхідно розробити режим та алгоритми всіх дій і дотримуватись їх. Вчасне повторювання послідовностей компенсує дитині брак довільного керування. Вона діятиме «автоматично». Подбайте, щоб усі її речі — посібники, іграшки, одежа, зубна щітка та інше — лежали на постійних місцях, так їх легше буде знайти.

Давайте дитині лише посильні завдання, які вона може виконати чи які лежать у зоні її найближчого розвитку. До таких належать дії чи завдання, які дитина здатна виконати з допомогою дорослого.

Давайте дитині якнайбільше можливостей вивчати якості об’єктів на дотик, смак, експериментуючи з ними, вивчаючи їх склад та функціональні можливості.

Ознайомлюючи дитину з буквами чи цифрами формуйте їх образ за допомогою об’ємної наочності, наприклад, зліпіть із пластиліну чи солоного тіста, викладіть мушлями, камінцями чи іншим природним матеріалом.

http://susannaangelova.livejournal.com/123827.html