Каталог статей

Продовження

3. Трудове виховання дитини

Однією з основних цілей дітей до шкільного навчання є виховання в них готовності до праці. Адже й успішність навчання в що свідчить залежатиме від цього, наскільки дитина привчений трудитися. Виховані в нього особисті якості, що дозволяють їй результативно справлятися з навчальними заданиями.

Трудове виховання починається у сім'ї. Раніше всього дитина сприймає загальну трудову атмосферу сім'ї. Трудове виховання обов'язково має поєднуватись із навчанням. Під час праці дитина що й спілкується з дорослими. Тому щонайменше важливий і саме процес словесного описи вироблених дій, звіт про виконану роботу. У цьому збагачується мова дитини; він навчається обгрунтовувати свої міркування, трудові дії стають доступними осмисленню і анализу.

Отже, батьки мають розуміти, що основна значення в підготовці дитину до школи має його власна діяльність. Ігри, малювання, конструювання, власний досвід — ось основа розвитку особистості дитини. Тому роль батьків на підготовці його до школи неспроможна зводиться лише у словесним вказівкам в у тій чи іншого приводу. Дорослі мають керувати, заохочувати, організовувати заняття, гри, посильний працю ребенка.

Відомо, що дошкільника треба багато чому навчити, він виявиться нездатним засвоювати шкільної програми. Батьки розуміють: вчити треба те щоб стимулювати психічне розвиток дитини, знають, напевно, навіть термін “розвиваюче навчання”. Про те, чого і як вчити, написано чимало. І все-таки часто-густо наштовхуєшся на приголомшливий факт: батьки погано уявляють: що саме вони мають делать?

І діти під тиском батьків пишуть палички, выучивают числової ряд, заучують напам'ять довгі вірші та багато іншого. Але що це дає їхнього психічного развития?

То чого мають навчати вашу дитину батьки, що він правильно розвивався і була до школе?

Дитину потрібно вчити всім навичок і умінь, необхідних побуті, правильно користуватися предметами, оточуючими його, саме дії, а чи не знань про предметах быта.

Потрібно вчити грати, спочатку просто оперуючи іграшками, наслідуючи реальних дій, їх логіці, їх послідовність. Лише потім, коли дитина вміє самостійно діяти, розігрувати цілі сюжети, відбивають ставлення для людей, тоді дії можуть бути суто символічними, а реальні предмети замінені іншими, з допомогою яких можна зобразити дію, кому надалі взагалі лише словом, що позначає действие.

Пройшовши все це ігровий шлях дитина набуває дуже багато, значно просунувшись свого розвитку. Спочатку формуються, осмислюються самі дії з предметами, потім — відносини для людей, оточуючими дитини, їх взаємозв'язок, своє місце дитини на цих взаємовідносинах. Потім моральні норми, етична сторона взаємовідносин, норми і знаходять способи спілкування, емоційний відгук на погане і хорошее.

Від рівня розвитку гри акторів-професіоналів у значною мірою залежить розвиток мислення та промови. У грі розвивається процес заміщення, з яким дитина зустрінеться в школі щодо математики, мови. Дитина граючи навчається планувати свої дії і це вміння допоможе їй у майбутньому можливість перейти до планування навчальної деятельности.

Потрібно вчити також малювати, ліпити, вирізати, наклеювати, конструювати. Роблячи це дитина переживає радість творчості, відбиває свої враження, свій емоційний состояние.

Малювання, конструювання, ліплення відкривають маємо навчити дитини бачити, аналізувати все довкола, правильно їхні колір, форму, величину, співвідношення частин, їх просторове співвідношення. Водночас це надає можливість навчити дитини діяти послідовно., планувати свої дії, порівнювати результати про те, що поставлено, задумано. І ці вміння теж виявляться надзвичайно важливими в школе.

До того ж, всі ці види діяльності дитині цікаві, вони дають нагоду отримати задоволення від подолання труднощів, від досягнення наміченого результату; вчать наполегливості, загалом, розвиваються властивості, конче необхідні в школе.

Дуже багато можуть зробити батьки, щоб підготує дитину до шкільного навчання. Сходження школяра сходами пізнання піде успішніше, якщо основа при цьому буде закладена й у дошкільному дитинстві. З найбільш раннього віку малюка треба учити. Найліпше це дитина сприймає в ігровий форме.

Можна сміливо сказати, що вона починає вчитися задовго перед тим, як переступить шкільний поріг. І що кращою батьки розуміють, чого і як слід вчити дошкільника, ніж послідовніше і цілеспрямованіше це роблять, тим повнішим, різнобічніший і яскравіше розкриваються його можливості, тим гармонійнішою він развивается.

Вже молодших дошкільнят потрібно вчити виробляти вибір на зразок: перед дитиною ставиться проблема з низки однорідних предметів вибрати аналог по образцу.

Така гра містить у собі елемент класифікації. Отже батьки підводять дитину до самостійним узагальнень: спираючись на безпосередній почуттєвий досвід, розвивають тримав на своєму доступному матеріалі елементи логічного мышления.

Без розвитку вміння класифікувати предмети і явища неможливо й формування понять. Угруповання на зразок стає передумовою виникнення в дітей віком понятійного мислення, яке у основі всього шкільного обучения.

Проте, виховуючи і навчаючи дитини, слід одну дуже серйозній небезпеці — перетворення занять на щось нудне, нелюбиме, нав'язане дорослими й непотрібне самій дитині. Спілкування з батьками, в тому однині і заняття повинні доставляти дитині задоволення і радість. Тому потрібно, передусім, щоб весело та цікаво було самому взрослому.

Проте, життя школі істотно відрізняється від життя дошкільника. Умови шкільного життя вимагають всебічної готовності дитину до ній. Шкільний режим, загальні всім правила, приготування уроків, оцінки — це зовсім те що, як раніше “навчався” дитина. Всі ці особливості життя й агентської діяльності школяра визначають те, що фахівці й називають психологічної готовністю до учению.

І все-таки, як і раніше, що з старших дошкільнят з'являються елементи навчальної діяльності, виникає інтерес до вченню, бажання опанувати знаннями, перехід до шкільного навчання нелегкий навіть добре підготовлених дітей. Звикання маленького учня багато в чому до нових для нього шкільним вимогам відбувається поступово, який завжди гладко, і обов'язково пов'язане з ламкою сформованих психологічних стереотипів. Тому батьки мають пам'ятати, що у формуванні психологічної готовності до шкільного навчання центр тяжкості падає не так на засвоєння певних знань, але в створення тих передумов, що колись всього забезпечать правильне ставлення дитину до труднощам й успішне їх преодоление.

Висновки

Отже, вивчивши труднощі й успіхи дитини під час переходу на сходинку початкового навчання дітей і простеживши їх взаємозв'язок вихованню і розвитком дитини на сім'ї, домовилися висновку, що готувати дитину до школи у ній потрібно з перших років, роль батьків на підготовці дітей до школи величезна, його значення важко переоцінити. Дорослі члени сім'ї виконують функції і батьків, і вихователів, та вчителів. Проте, в усіх батьків на відірваності від дошкільного закладу, дитсадка, можуть забезпечити повну, всестороннею підготовку свою дитину до шкільного навчання, засвоєнню шкільної програми. Зазвичай, діти, не котрі відвідували дитсадок, показують рівень готовності до школи нижче, ніж діти, які в дитсадок, т. до. батьки “домашніх” дітей який завжди мають можливість порадитися з фахівцями та будуються навчально-виховний процес по своєму розсуду, щодо від своїх батьків, чиї діти відвідують дошкільні установи, готуються до школи під час занять дитячого садка. Але якщо буде практиці здійснюватися принцип єдності на дитини дитячого саду та його сім'ї, то результат значно улучшится.

Список літератури:

1. Популярна психологія для батьків // Під Ред. А.А. Бодалева, М.,

Педагогіка 1988 р. 2. Кулик Л.А., БерестовО.А. Сімейне виховання М.,Просвящение 1990 р. 3. Платонов До. До. Узагальнення характеристик як засіб соціально- психологічного вивчення особистості. М., 1988. 4. Іващенко Ф. І. Праця та розвитку особистості школяра. М., 1990. 5. Фрідман Л. М., Кулагіна І. Ю. Психологічний довідник вчителя. Л.,

1988. 6. Басов М.Я.. Методика психологічного спостереження над детьми//Избранные психологічні твори, М. 1975. 7. Валлон А.. Психічне розвиток ребенека, М., 1968. 8. Запорожець А.В.. Психологічний розвиток дитини // Обрані психологічні праці в 2-х томах. -М., 1986 г.