Каталог статей

Вчителька – друг дитини

         Першу вчительку треба любити. Вибачте, але сама дитяча психологія приводить нас до цього. Річ у тому, що в цьому віці дитина орієнтована на формування навиків і прагне діяти за правилами. Тому взаємини з вчителем, який оцінює його здібності, для нього на першому місці. Зверніть увагу, скільки ваш малюк витрачає часу на розповіді про вчителя, а скільки - на обговорення друзів. І ви побачите: головне в його житті - налагодити контакт саме з вчителем. Він з шкіри геть лізе, щоб хоч якось виділитися серед натовпу таких же першокласників і привернути до себе цю доки ще чужу людину.

         Тому ніколи і ні за що не лайте дитину при вчителеві. Краще заздалегідь поясніть викладачеві слабкі і сильні сторони власного дитяти, особливості його характеру, звички. У багатьох школах перед першим вересня батькам роздають спеціальні анкети, в яких просять розповісти про малюка: який у нього характер, на що звернути увагу, чим його можна заспокоїти, якщо розплачеться. Якщо у вашій школі немає такої традиції, постарайтеся все ж пояснити вчителеві, що за фрукт ваше дитя, і обговорюйте з педагогом будь-яку хоч трохи важку ситуацію. Головне - щоб вчитель бачив вашу зацікавленість. Знав, що ваша дитя потребує особливої теплоти і підтримки.

         Деякі батьки, не вміючи знайти спільну мову зі своїми дітьми, апелюють до авторитету педагога: "Ось скажу твоєму вчителеві, як ти з мамою розмовляєш". Цього робити не можна. Дитя починає боятися школи і вчительки. Про яке вже тут навчання із захопленням можна говорити!

Краще за все, якщо ваше дитя любитиме свою ВЧИТЕЛЬКУ, вважайте її авторитетом. У жодному випадку не обговорюйте її вчинки при дитині. Малюкові і в голову не повинно прийти, що вчителька може помилятися або чогось не знати. Частіше запитуйте: "А що говорить Марія Петрівна, що думає?" Дайте зрозуміти дитині, що ви з нею за одно і так же цінуєте думку вчителя.

Отже… Дихайте глибше, через дванадцять років всі проблеми закінчаться. І ви почнете вступати в інститут.