Каталог статей

Шестирічний першокласник у ситуації тестування на готовність до навчання у школі

Широке запровадження в практику роботи шкіл психологічного вивчення дітей, яке сьогодні надто часто зводиться до простого тестування, ставить перед практичними психологами та залученими до використання психологічних технік учителями низку запитань, на які, на жаль, вони не завжди можуть дати достатньо повну відповідь:

· Яка психологічна сутність завдань, що входять у тестову батарею?

· Про що саме свідчать отримані результати? 

· Яким чином можуть проявитися (або не проявитися) в навчальних можливостях дитини її тестові показники?

Така невизначеність призводить до розширеного розуміння можливостей і завдань тестування, що особливо негативно може позначитися на подальшому шкільному житті шестирічного першокласника. Чому саме першокласника?

Кожен учитель знайомий із ситуацією, коли результати контрольної роботи (а тест — це теж свого роду контрольна робота) підсвідомо дещо коригуються тим, хто їх оцінює, відповідно до вже складеного уявлення про виконавця роботи. Якщо ж ці результати відрізняються від очікуваних, то вчителі намагаються знайти причини, які могли викликати похибку у відповіді дитини. Беруться до уваги її психічний стан, сімейні обставини та можливість випадкового «нерозуміння» завдання. Зовсім інша ситуація складається тоді, коли обстеження проходить шестирічний малюк. Тут не особистість дитини стає фактором зміни ставлення осіб, які проводять обстеження, до його результатів, а самі результати обстеження починають впливати на сприймання педагогами дитини. Фактор очікування, моделювання дорослими певного образу майбутнього школяра стає механізмом утворення шкільного іміджу. Дорослий очікує від дитини поведінки, відповідної до власних уявлень про неї; відхилення від створеного уявного образу сприймаються як випад кові. Коли б йшлося про вже сформовану особистість, то таке передмоделювання було б лише прикрим, але незначним фактором. Народна мудрість закріпила явище зміни змодельованого образу в прислів'ї: «Зустрічають по одягу, проводжають по розуму». Створений за результатами донавчального тестування образ дитини і є її, так би мовити, «одягом», по якому школа налаштовується зустрічати майбутнього школяра. Однак з другою половиною прислів'я у маленьких школярів складається ю    все далеко не так просто. Вони внутрішньо налаштовані на поведінку, що     відповідала б вимогам дорослих. Багато хто з них ще тільки формує свій »    внутрішній Я-образ. Ставлення дорослого, його оцінка, сприймання є о    тими вішками, орієнтуючись на які, малюк усвідомлює самого себе. Ця зовнішня спрямованість існувала у дитини від дня народження. Та раніше вона була компенсована, бо для збереження особистішої самоіден-тичності у малюка є дуже сильний захисний механізм у формі внутрішньої переконаності - «я хороший і всі мене люблять». Однак десь на межі 6-7 років життя цей захисний механізм починає втрачати свою силу. Внутрішній щасливий егоцентризм потроху замінюється самооцінюванням і шкала цього самооцінювання, на жаль, у переважній більшості випадків знаходиться поза дитиною - її формує соціальне оточення. Тому частина шестиліток, зустрівшись з певним недооцінюванням з боку вчителя своїх потенційних можливостей, формує парадоксальну захисну систему — замість того, щоб намагатися переконати дорослого в помилковості його уявлень, вони починають маніфестувати саме ту поведінку та навчальні можливості, яких від них очікують. Якщо цей процес не зупинити, то через певний проміжок часу негативні очікування і реальний стан можливостей дитини можуть збігтися.

Тому школа, яка бере на себе сміливість донавчального тестування  шестирічних першокласників, повинна бути готовою до небезпечних ; похідних цього вчинку і намагатися мінімізувати його можливі негативні наслідки. У цій роботі можна визначити кілька напрямів.

Насамперед слід точно визначити, з якою метою взагалі проводиться таке тестування, які дані про дітей мають одержати вчителі після його проведення. Усвідомити, що будь-які отримані результати мають абсолютно відносний і нетривалий характер, який має кілька причин:

· Маленькі діти надзвичайно емоційно збудливі. Вони майже не здатні до рефлексії. Швидка відповідь і правильна відповідь для них часто однозначні поняття.

· Сучасна соціальна ситуація, коли тільки частина дітей отримує донавчальну підготовку в дитячих садочках, ставить шестиліток у нерівні стартові позиції. Дуже часто елементарне незнання створює враження ментальної недосконалості.

· Діти, які не пройшли достатньої соціалізації в дитячому садку, можуть бути ненавчені ділової взаємодії з дорослими, а тому й нездатними до продуктивної роботи під час виконання тестових завдань.

· Мозок шестирічного малюка активно росте і вдосконалюється. Тому те, що було заважким сьогодні, може стати абсолютно легким завтра.

Отримані під час тестування дані про актуальні можливості дитини слід використовувати для побудови правильної роботи і виокремлення спеціальних тренінгових завдань.

Діти, що були протестовані до початку навчання, кожні три місяці повинні проходити повторне обстеження. Шестирічки, які показали низькі результати під час першого тестування, обов'язково мають додатково працювати з психологом, який і бере на себе відповідальність за динаміку їх особистісного розвитку.

                                                      Лариса Кондратенко,

              канд. пед. наук, провідний наук. співробітник  Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України

                       " Бібліотека "Шкільного світу". Шестирічки в школі"