Каталог статей

Діагностика готовності дитини до школи

Що треба знати при підготовці дитини до школи?

Перш за все, про функціональну готовність до школи, яку визначають за рік до передбачуваного вступу, оскільки в цьому випадку є час допомогти дитині і укріпити її здоров'я. Ступінь готовності дітей до школи виявляють, враховуючи стан здоров'я, рівень біологічного розвитку і розвитку шкільно-необхідних функцій.

Якщо у вашого малюка є хронічні захворювання або він переніс важку хворобу впродовж останнього року, часто хворіє (4 рази на рік і більше), віддавати його в школу (або прогімназію) з 6 років не рекомендується. Маючи дитину з відхиленням в стані здоров'я, необхідно проконсультуватися з педіатром, лікарями-спеціалістами, які призначать комплекс лікувальних і оздоровчих заходів.

У медицині існують поняття “паспортний та біологічний вік”. Паспортний вік – це число років і місяців з дня народження, а  біологічний – ступінь зрілості органів і систем організму, досягнута до певного паспортного віку.

Біологічний і паспортний вік можуть не збігатися: біологічний інколи нижче або вище паспортного. Істотною перешкодою для навчання в школі є знижений рівень біологічної зрілості. В цьому випадку за паспортним віком шестирічне маля насправді є п'ятирічним або навіть чотирирічним за розвитком органів і систем організму, у тому числі і мозку. Природно, що він не готовий до  навчання в школі, не може повноцінно засвоїти програму, дуже втомлюється на уроках, тому часто хворіє. Причиною відставання дитини в біологічному розвитку можуть стати часті і тривалі, важко протікаючі захворювання, особливо в ранньому віці,  систематичні грубі порушення режиму сну і живлення і ін. У біологічному розвитку найчастіше відстають недоношені, а також діти, що перенесли родову травму. Як правило, такі діти нижче на зріст своїх однолітків, оскільки за останній рік перед школою вони виростають менше ніж на 4 см; у них відсутні постійні зуби, які з'являються в інших дітей.

Шкільно – необхідні функції

Велике значення при підготовці до школи слід приділити розвитку шкільно-необхідних функцій – мова, моторика (розвиток кисті і пальців руки для письма). Діти, що відстають в розвитку цих функцій, потребують спеціальних занять. Особливу увагу ви повинні звертати на підготовку рук дитини до письма в школі. Як часто буває, багато неприємностей пов'язано з тим, що малюк довго сидить і пише риски, гачки.

Коряві карлючки засмучують до сліз дитину, доставляють чимало невеселих хвилин і батькам: ну чому інші діти пишуть рівно і красиво, а наш?…У деяких дітей неправильно сформований навик тримати олівець, ручку. Одні тримають ручку або олівець в кулаці, інші – дуже далеко або близько до нижнього кінчика, треті – невірно розташовують пальці і так далі. Подумайте, з чим це може бути пов'язано у вашої дитини? Інколи це походить від того, що малюк не вміє працювати за столом, не знає, як треба правильно тримати ручку або олівець. У цих випадках прагніть більше  пояснювати і показувати. Правда, для цього необхідні час і суворий контроль дорослого. Але найчастіше дитина погано володіє руками, особливо пальцями, оскільки у неї недостатньо розвинена “ручне вміння”. Як правило, цим дітям важко не лише писати і малювати, але і ліпити, конструювати. Вони довго застібають ґудзики, невміло шнурують черевики, часто упускають посуд, накриваючи на стіл, і так далі.  В основному це неврівноважені, збудливі, рухливі діти. Дуже заважає їм зайва поривчаста, не пластичність рухів. Із-за особливостей стану їх нервової системи у них важче і більш триваліше виробляються і закріплюються рухові навики, особливо тонкі рухи.

Проте нерідкі випадки, коли батьки просто не створюють умов, сприяючих якнайповнішому і своєчаснішому розвитку рухів, тобто пускає  це на самоплив. Від дорослих залежить багато чого. Треба організувати життя дитини, його ігри і забави, починаючи з самого народження, так, щоб в повсякденній  діяльності розвивалися точність рухів руки, спритність пальців, сила кисті, тобто якості, які пізніше будуть необхідні для успішного навчання письму.

Чи можна самим перевірити готовність свого дитяти? Звичайно ж, так. Ученими розроблені спеціальні завдання, за успішністю виконання яких можна судити про рівень розвитку. Наприклад, за умінням намалювати чоловічка (подробиця, детальність малюнка) можна судити одночасно про розвиток мислення, уваги і пам'яті, а по тому, як він справляється з відтворенням зразка (змалювання короткої фрази, обведення круга), - про розвиток готовності руки до навчання письму.

Попросіть дитину: “Намалюй якого-небудь дядька так, як вмієш”. На будь-яке зустрічне питання відповідайте: “Малюй так, як вмієш ”. Якщо він не може почати роботу, то підбадьорте його. На питання, чи можна малювати “тітку”, поясніть, що треба малювати “дядьку”. Якщо ж маля почало малювати жіночу фігуру, дозвольте йому її домальовувати, а потім попросіть, щоб він поруч намалював дядька. Після того, як він виконав перше завдання, дайте йому друге. Заздалегідь напишіть рукописну фразу “Він їв суп” і покажіть її маляті. Друге завдання формується таким чином: “Подивись, тут щось написано. Ти ще не вмієш писати, тому спробуй це намалювати”.

Оцінка результатів:

Кожне завдання оцінюється від 1 (якнайкраща оцінка) до 5 (найгірша) балів.

Завдання 1 (малюнок людини)

1 бал – в намальованої фігури мають бути голова, тулуб, кінцівки. Голову з тулубом сполучає шия (вона має бути не більше, ніж тулуб). На голові має бути волосся (можлива шапка або капелюх), вуха, на обличчі – очі, ніс, рот. Верхні кінцівки закінчуються рукою з 5 пальцями. Ознаки чоловічого одягу.

2 бали – виконані всі вимоги, як при оцінці в 1 бал. Але можливі 3 відсутніх частини: шия, волосся, один палець руки, але не має бути відсутньою будь-яка частина обличчя.

3 бали – мають бути голова, тулуб, кінцівки. Руки, ноги мають бути намальовані двома лініями. Відсутні шия, вуха, одяг, пальці на руках.

4 бали – примітивний малюнок голови з кінцівками. Кінцівки (досить однієї пари) змальовані однією лінією.

5 балів – відсутнє ясне зображення тулуба і кінцівок. Карлючки.

Завдання 2 (змалювання написаного тексту)

1 бал – змальовану дитиною фразу можна прочитати. Букви не більше ніж в два рази більше зразка. Букви утворюють три слова. Рядок відхилений від прямої лінії не більше ніж на 30 градусів.

2 бали – речення можна прочитати. Букви по величині близькі до зразка, їх стрункість - необов’язкова.

3 бали – букви мають бути розділені не менше ніж на 2 групи. Можна прочитати хоч би 4 букви.

4 бали – із зразком схожі хоча б 2 букви. Вся група букв має ще вигляд письма.

5 балів – карлючки.

Завдання 3

Треба циркулем намалювати на аркуші круг діаметром приблизно 2,5 см. Попросіть дитину акуратно обвести його по контуру, не відриваючи руки. Якщо це завдання успішно виконане, оцініть його в балах. Чим грубіше помилка – відступ від лінії за діаметром та довжиною кола – тим більшим числом балів вона оцінюється.

1 бал – точне відтворення зразка.

2 бали – помилка за напрямом діаметру не більше 1 мм, не більше 1/8 довжини кола.

3 бали – помилки за напрямом діаметру не більше 2 мм.

Хочеться попередити батьків: щоб підготувати малюка до школи, навчіть його перерахованим тестам. Але цього замало…

Ще про тестування дошкільника…

Перше правило для будь-якого тестування – проводити його повинен професіонал, але при цьому він повинен добре уявляти можливості дитини. Ідеальний варіант – психолог в дитячому саду. Не у всіх, проте, є можливість визначити можливості дитини у такого фахівця.

Залишається нагадати елементарні правила обстеження, які дозволять отримати адекватні результати і запобігти розвитку негативних реакцій на процедуру тестування.

1) обстеження повинно проводитися в невимушеній обстановці, як би мимохідь: у грі, в повсякденній діяльності;

2) не наголошувати, що ви проводите оцінювання здібностей вашого малюка – це може створити зайву психічну напруженість;

3) не обов'язково проводити це обстеження сю хвилину, зараз і ні хвилиною пізніше – воно може бути розтягнуте на довгий час. Це не лише збереже нерви ваші і дитяти, але і час. Основна вимога – уникати будь-якого насильства над особою. Пам'ятаємо про зони найближчого розвитку – це те, що дитина не може зробити сама, але виконує з вашою допомогою.