Каталог статей

Він став до всього байдужий

Катерина Патяєва - експерт Інституту екзистенціальної психології і життєтворчості, автор книги «От рождения до школы. Первая книга думающего родителя» (Смысл, 2007).

 «Особливо він не хоче ходити в школу. Переконання і домовленості дратують його, він може навіть заплакати, але знов слухняно йде. Смуток і пригніченість 7-10-літнього учня можуть доповнюватися поганим сном і втратою апетиту „незрозумілим“ підвищенням температури, частими простудами або болями в животі… При цьому на канікулах або хворіючи удома малюк знов стає веселим і бадьорим. Не кваптеся звинувачувати його в „брехні“ або „капризах“ - ймовірно, у вашого сина або дочки розвивається стан гострого емоційного неблагополуччя, яке фахівці називають шкільною депресією. Депресія виникає як відповідь організму на ситуацію, з якою дитя не може впоратися. Тому будь-який тиск на нього не лише марний, але може підсилити розлад, що починається. І, навпаки, зменшення учбового навантаження нерідко допомагає повернутися в нормальний емоційний стан.

Але перш, ніж приймати рішення, постарайтеся зрозуміти, що саме пригноблює дитину. Постежте за ним, запитайте про те, що йому подобається і не подобається в школі, про те, що він зробив би, будь у нього чарівна паличка… Може статися, що його відчуття безвихідності викликане відчуттям самотності або конфліктами з однокласниками - тоді вчіть дитину будувати стосунки з однолітками: знаходити спільні інтереси, домовлятися, відстоювати свої права.

Учень може страждати і від надмірної вимогливості батьків - дайте йому можливість розслабитися, дозволяйте інколи помилятися. Часто молодших школярів емоційно пригнічують крик і образливі вислови вчителя, навіть якщо той звертається до когось іншого. В цьому випадку підтримайте дитину, розділіть з ним його почуття.

Якщо ж, не дивлячись на всі старання, маля залишається млявим і безрадісним, школа викликає у нього страх і тривогу, зверніться до психолога».