Каталог статей

Чи можливо за допомогою виховання змінити дитину, додати їй якісь риси характеру? І чи варто воно того?

Які риси з точки зору жінок повинен мати сучасний чоловік?
Наведемо типові відповіді:

  розумний;

  освічений;

  красивий (до певної міри);

  чуйний,

  ласкавий,

  уважний;

  веселий,

  комунікабельний;

  приділяє багато часу дружині і сім'ї;

  матеріально забезпечує сім'ю;

  бере на себе прийняття відповідальних рішень;

  робить кар'єру (професійну або політичну);

  мужній;

  захисник;

  добрий батько;

  високий;

  спортивний;

  сильний;

  щедрий;

  хазяйновитий,

  усе вміє робити.

Яким має бути "справжній" чоловік з точки зору більшості чоловіків? Це наступні риси:

  самостійний;

  матеріально забезпечений;

  хазяйновитий;

  вміє приймати відповідальні рішення;

  мужній;

  вміє відстоювати свої права, в любій ситуації захистити себе і свою дружину (чи дівчину), сім'ю;

  вміє захищати себе фізично;

  "воїн";

  п'є (в міру).

Як бачимо, перелік якостей, які чоловіки вважають суттєвими для себе є значно менший і, так би мовити, "однобокий". Дуже точно цей образ співпадає з визначенням "воїн". Чим старша вікова група відповідає на ці питання, тим більше домінує "воїн" над звичайною людиною. Можна зробити "новий" висновок, що чоловіки народжуються звичайними людьми, а "воїнами", "агресорами", "захисниками" і так далі, вини стають під впливом тієї ролі, яку їм нав'язують, чи вони самі змушені виконувати.

Ще одне цікаве зауваження. Коли жінки починають перераховувати якості "справжнього" чоловіка, вони починають з моральних якостей, але закінчують обов'язково фізичними даними. Вимальовується такий собі "Арнольд Шварценегер з двома вищими освітами, комунікабельністю запеклого шоумена і чуйністю рідної мами" (чоловіки відповідають жінкам аналогічними вимогами). І, на етапі знайомства з жінкою, чоловік, як правило, має більшість цих якостей. Проблеми починаються далі, через певний проміжок часу.

Коли чоловік народжується, йому дають дитячий візок синього кольору і блакитний костюмчик. Колір одягу - це дрібниці. Але ж за ними ідуть наступні дрібниці: іграшка − тільки пістолет, з дівчатами гратись не можна, не плач − ти ж чоловік, хлопці б'ються, це нормально (на те вони й хлопці) і так далі. Сума цих "дрібниць" утворює міцний кокон забобонів, "традицій", "норм" поведінки, які не залишають місця для самостійного вибору життєвого шляху.

Показовими є відповіді, які дають нам чоловіки на запитання: "Коли ви в перший раз відчули свою приналежність до чоловіків?", "Коли ви вперше відчули, що ви відрізняєтесь від жінок (дівчат)?". Типові відповіді повертають нас до 3-5 річного віку. Мабуть, це дійсно вразило 3-річного хлопця, якщо він запам'ятав, що йому заборонили користуватись певними іграшками, чи грати з певними дітьми. У залежності від того, в якій формі це було сказано, може виникнути фобія "не бути жінкою", "бути як всі", "бути справжнім чоловіком".

Як бачимо, процес статевої «нормалізації» починається досить рано. Пасивна "нормалізація" починається з моменту народження, свідома (коли людина усвідомлює, аналізує запропоновану модель поведінки) з перших років життя. У деяких країнах є практика: кожен рік писати закриту характеристику на дитину, яка відвідує дошкільні заклади, або школу. Характеристика закладається в конверт і не читається до тих пір, поки людина не зробить злочин. Тоді конверти відкриваються в зворотному порядку до тих пір, поки не буде знайдено момент виникнення вад поведінки дитини. У багатьох випадках, доводиться шукати причини в перших роках життя.

Накладаючи на хлопчика штамп "справжньої чоловічості", "мужності", ми забороняємо йому вільно висловлювати власні почуття, обирати манеру поведінки, формуємо "закриту" людину. За власними природними нахилами не всі діти вписуються в таку чоловічу модель. Яка їхня подальша доля?
Можливі варіанти:
1. Дитина сприймає обмеження що накладаються, як природні, як такі, що відповідають її нахилам.
2. Дитина внутрішньо не погоджується з запропонованою манерою поведінки, але змушена підкоритись, сприйняти як єдино вірну, і в подальшому живе за цими принципами, не маючи можливості реалізувати свій природний потенціал.
3. Дитина не погоджується з незрозумілими і нелогічними обмеженнями, намагається бунтувати проти них. Доля таких дітей досить сумна, їх не сприймають дорослі вихователі, тому що вони потребують інших методів виховання, їх також не сприймає "рідне" чоловіче середовище, тому що вони недостатньо агресивні для відстоювання свої прав, їх не сприймає середовище дівчат (через власні, "жіночі" обмеження). Умови для соціально-повноцінного виживання таких дітей відсутні.
4. Дитина не погоджується з ґендерними обмеженнями, починає протестувати, робити все наперекір, стає агресивною і перетворюється на конфліктного, але ґендерно-стереотипного хлопця.

Яка кількість хлопчиків народжується з природними нахилами, що конфліктують з ґендерно-стереотипним вихованням? Цього не знає ніхто. Суспільство до сьогодні не створило умови, коли діти можуть розвиватись вільно.
Деякі батьки обмежують синів, побоюючись того, що інакше в ньому можуть сформуватися нахили до нетрадиційної орієнтації. Просто в університетах чомусь не розповідають, що сексуальна орієнтація закладається на генному рівні. Можна скільки завгодно купувати «правильний» одяг та іграшки, або ж дати дитині повну свободу, ви нічого не зміните. Ви вибираєте, наскільки вільною і щасливою буде ваша дитина.

 http://www.mama-tato.com.ua/