Дитина лається нецензурними словами.
Що робити?
Одного разу ти виявляєш, що твоя дитина говорить не тією мовою, якої ти її вчила – у лексиконі чада з’явилися непристойні вислови. Що робити? Змиритися, бо «сьогодні всі так говорять»? Чи боротися?
Якщо в родині постійно турбуються про «екологію» мови, то шанси на те, що чадо візьме за взірець «вуличний лексикон», дорівнюють нулю.
Твоя дитина не ізольована від світу, до її душі намагається проникнути все – і хороше, і, на жаль, погане. Дитя може не розуміти всієї серйозності того, що відбувається. І, можливо, нецензурні вирази для нього – не більше, ніж гра в самостійність, дорослість, ознака мужності й сили. Можливо, з їхньою допомогою чадо просто намагається затвердити себе в оточенні, в якому справді «всі так говорять», стати там «своїм». Те, як твоє дитя розмовляє десь далеко від дому, ти не чуєш. Але як реагувати, якщо підліток приніс ці слова в сім’ю?
Надія була в шоці, коли вперше почула від Артема, свого чотирнадцятирічного сина, нецензурне слово. Сказано воно було згарячу, стосувалося ситуації – хлопець боляче вдарився ногою об стіл. Надя не знала, як відреагувати, тому зробила вигляд, що не почула. Та незабаром це повторилося. Жінка заспокоювала себе, що в цьому немає нічого страшного – справді, зараз навіть по телевізору часто почуєш таке.
Сьогодні, коли минуло два роки, Надя дуже жалкує, що «не почула» і не присікла одразу: нецензурні вислови стали дозволеними та звичними. Тепер Артем часто вставляє їх у розмови – просто для зв’язки слів. І вплинути на цю ситуацію жінка вже не в змозі…
Академік Дмитро Лихачов зробив цікаві висновки. Виявляється, лихослів’я – це не справжня людська мова. Ці «слова» впливають не на інтелект людини, а на її плотську частину. Тобто, це сигнали на зразок тих, якими користуються тварини. До речі, розповідь про роботу академіка Лихачова допомогла одній матері, Тетяні П., справитися з ситуацією, коли її п’ятнадцятирічний син Андрій став «приносити» з вулиці лайливі слова. Він не реагував ні на вмовляння, ні навіть на погрози, до яких вдався батько. Але розповідь матері дуже вплинула на хлопця, принаймні більше таких виразів від нього не чули. Справді, хто ж захоче відчувати себе твариною!
Учені всього світу стверджують, що вживання нецензурних слів украй погано впливає на здоров’я. Ще в 1949 році дослідники ДНК (Фермі, Паста і Улам) визначили, що ця молекула зберігає отриману інформацію. Дослідним шляхом вони виявили, що непристойні слова можуть розривати ланцюжки ДНК, призводити до розпаду хромосом. Звідси – багато хвороб, які можуть передаватися наступним поколінням.
Є красномовне спостереження. У деяких національних мовах немає нецензурних слів, пов’язаних із дітородними органами. Так от: у цих країнах майже немає хвороб Дауна і ДЦП!
Якщо дитина вирішить, що все, що ти розповідаєш, – «страшилка», за допомогою якої ти хочеш відвадити її від «дорослих» слів, знайди на підтвердження своїх слів літературу – її зараз достатньо. Можливо, син чи донька замислиться і навіть розкаже про ці цікаві факти тим, з ким спілкується. У твоїх інтересах викликати «ланцюгову реакцію», яка хоч трохи «почистить» середовище, в якому спілкується твоя дитина.
За матеріалами журналу «Вона»
|
