Каталог статей

Діти і гроші

 Чи давати дітям гроші, і якщо давати - то як і скільки. Це питання незмінно викликає бурхливі дискусії. Одна з крайніх думок - малюку гроші не потрібні. Не потрібні до тих пір, поки він сам не почне заробляти. Та і тоді він повинен віддавати всю зарплату батькам. Доти, мабуть, поки не почне віддавати зарплату жінці. Або, вважають інші, гроші потрібно давати за першою вимогою, незалежно від планів батьків.

Істина, як завжди, десь посередині. З тієї миті, як дитя починає випробовувати потребу в самостійній витраті грошей, усвідомлює, що це таке, тобто, з того моменту, коли він хоче мати свої гроші, - вони мають у нього бути.

Є думка, що треба оплачувати дітям хороші відмітки і роботу по дому. На перший погляд, ця ідея видається принадною, оскільки виплати стимулюють дитину краще вчитися і бути хазяйновитою, акуратною.

Але тут є серйозний підводний камінь, прямо-таки підводна скеля.

Людина повинна ставити перед собою цілі і прагнути до їх виконання і тому вчитися. Завдання батьків тут - виробити інтерес до навчання як до такого, а не підміняти його інтересом до грошей. До того ж якість оцінки буває різною - оцінка, все ж, річ суб'єктивна. Взнати, що дитина випрошує хорошу відмітку, мені, скажімо, було б неприємно.

З домашнім господарством і самообслуговуванням приблизно та ж картина.

Не треба підміняти виховуване усвідомлення необхідності деяких дій прагненням до грошей. Краще пояснити, що люди, що живуть разом, повинні думати один про одного. Адже дорослому ніхто не оплачуватиме чищення зубів і миття посуду в своєму будинку.

Все це не означає, що взагалі ніяк не треба відзначати успіхи сина або дочки в навчанні або інших справах. Навпаки, дарунок на закінчення навчального року буде дуже до речі - як визнання заслуг і праць дитини, як знак уваги до його справ.

Сума має бути фіксованою в певний проміжок часу - адже ми готуємо людину до того, що вона повинна навчитися самостійно приймати рішення, розпоряджатися обмеженими ресурсами.

Грошей повинно бути менше, ніж хочеться, але більше, ніж життєво необхідно. Адже і у дорослих рідко буває досить грошей. Грошей повинно бути достатньо, щоб людина навчилася приймати самостійні рішення - купити цукерку або жуйку, наклейку або сувенір мамі, сходити в кіно або купити книгу, поїсти морозива або купити дарунок другу.

У жодному випадку не треба ставати самим і робити дитину рабами розкладу. Ніхто не говорить про те, що якщо батькам затримують зарплату, вони повинні їх шкіри ось вилізти, але дати дитині його виплату. Ніхто не наполягає, що не можна додати дитині грошей на крупну покупку або допомогти їй, якщо вона не розрахувала свої витрати. До всього треба підходити розумно і керуватися відчуттям міри.

З людиною, хоч і з маленькою, треба розмовляти. Треба пояснювати їй свої дії. Наприклад, в даний момент гроші потрібні на їду або загально сімейні вирішення про крупну покупку. Також незайве буде пояснити дитині, що вона повинна розраховувати свої витрати виходячи зі своїх матеріальних можливостей.

Навмисно не згадуються суми, які треба видавати дітям. Матеріальна ситуація у всіх різна, ціни в сусідніх магазинах теж в кожного свої. Уявлення про розумні витрати кожен має власне. Чим старше дитя, тим більше йому потрібно. І краще, якщо пам'ятати про це будуть батьки, не вимушуючи дитину нагадувати про свої збільшені потреби і постійно випрошувати щось понад покладене.

Дитя не повинне відчувати себе збитковим в порівнянні з друзями. Якщо ви віддали дитину в елітну школу - його матеріальні можливості не повинні в десятки разів відрізнятися від можливостей його сусіда. Причому це правило важливе як в той, так і в інший бік.

Незалежні доходи дитини, будь то грошовий дарунок родичів або стипендія, належать самій дитині. Ці суми ніяк не повинні позначатися на його постійних доходах.

Штрафи за погане навчання або погану поведінку неприпустимі. Зате цілком логічна участь дитини у відновленні зіпсованого ним. Головне тут - дотримувати міру.

Дуже важливо чітко визначити, які саме витрати дитина робить зі своєї кишені. Скажімо, маленькому дитяті одяг купує мама. А дорослому? А книжки? А зошити? Мобілка і фотоапарат? Кожен батько повинен заздалегідь продумати відповіді на ці питання.

Послідовність не менш важлива. Неприпустимо спочатку дати дитині грошей, а потім забрати їх під слушним приводом. Або засуджувати те, як розпорядилося грошима дитя. Раз витратив - значить, так вважав потрібним. Саме для цього і були дані йому гроші. Лише самостійно людина зможе навчитися раціонально витрачати гроші, розраховувати свої можливості, порівнювати їх зі своїми бажаннями.

Якщо ми хочемо виростити самостійну, розумну, думаючу людину, ми не можемо позбавляти її можливості намагатися бути такою з раннього дитинства.