Принципи виховання дисципліни в дитини
1. Відокремлюйте свої почуття. Не засуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам’ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття й навчитись із ними поводитись.
2. Уважно вивчайте дитину. Ви повинні знати стан здоров’я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового напруження повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченнями або покаранням.
3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалось емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.
4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків.
5. Караючи дитину, переконуйтесь у тому, що вона розуміє, за що її карають, і звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки й засвоїти їх.
6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними.
7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити енергію в інше, дозволене русло.
Пам’ятка для батьків
1. Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.
2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи.
3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.
4. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.
5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувавти, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.
http://www.osvita-svyat.kiev.ua/
| 